Відкрити головне меню

Марта Елліс Ґеллгорн (англ. Martha Ellis Gellhorn; 8 листопада 1908 — пом. 15 лютого 1998) — американська журналістка, письменниця, одна з найвизначніших військових кореспондентів 20 століття. Вона писала практично про кожен великий світовий конфлікт, який відбувався під час її 60-річної кар'єри. Була третьою дружиною письменника Ернеста Гемінґвея з 1940 по 1945 роки.

Марта Ґеллгорн
англ. Martha Gellhorn
Gellhorn Hemingway 1941.jpg
Марта Ґеллгорн та Ернест Гемінґвей. Китай, 1941 р.
Ім'я при народженні Марта Елліс Ґеллгорн
Народилася 8 листопада 1908(1908-11-08)
Сент-Луїс, США
Померла 15 лютого 1998(1998-02-15) (89 років)
Лондон, Велика Британія
·отруєння ціаністим калієм[d]
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність письменниця, журналістка, військова кореспондентка
Alma mater John Burroughs School[d] і Коледж Брін Мар[1]
Володіє мовами англійська[2]
Заклад The New Republic[1], United Press[d] і The Atlantic
Роки активності 1934-1989
Конфесія атеїзм
Мати Edna Fischel Gellhorn[d][1]
У шлюбі з Ернест Хемінгуей[1], Thomas Stanley Matthews[d][1] і Бертран де Джувенел[3]
Нагороди
Сторінка в Інтернеті gellhornmartha.blogspot.com

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Марта Ґеллгорн народилася 8 листопада 1908 року в місті Сент-Луїс, США. Батько Джордж Ґеллгорн був лікарем-гінекологом з німецьким корінням[4][5], мати — Една Фішелл (нар. 18 грудня 1878 — пом. 24 вересня 1970), була активною захисницею жіночих прав. Обоє батьків наполовину були євреями.

З дитинства Марта писала вірші та короткі оповідання. У 1926 році закінчила школу. Навчалася один рік у Коледж Брін Мар, але залишила його у 1927 році. Після коледжу вона пішла у «The New Republic». Потім Марта поїхала в Європу на пошуки пригод і нових тем.

У Франції Марта почала працювати у «United Press International» та «Vogue». У Парижі в неї почався роман з письменником Бертраном де Жувенелем. За неофіційними даними, вони одружилися, але документально це не підтверджено.

Перебуваючи в Європі, вона стала прихильницею пацифістських рухів, про що розповіла пізніше у своїй книзі «What Mad Pursuit» (1934).

Після приїзду в Америку Марта Ґеллгорн стала репортером однієї з великих газет. Тоді ж заприятелювала з Елеонорою Рузвельт, дружиною президента. Крім загальних інтересів, вони з'ясували, що перша леді добре знала Едну Фішелл, матір Марти, по коледжу. Через Елеонор Рузвельт Марта познайомилась з Гаррі Гопкінсом. Біографія журналістки містить факти, що вказують на її співпрацю з урядом Франкліна Рузвельта. За дорученням адміністрації президента Марта Ґеллгорн проїхала по містах Америки і написала ряд нарисів про те, які наслідки мала Велика депресія для різних верств населення. Результати спостережень були викладені нею не тільки в статтях, але й у книзі «Лихо, яке я бачила» (англ. The Trouble I've Seen, 1936). Ця збірка оповідань став першим літературним твором, який написала Марта Ґеллгорн.

Під час поїздки у 1936 році в Кі-Вест, штат Флорида, Марта познайомилась з Ернестом Гемінґвеєм. Марта та Ернест вирішили разом їхати до Іспанії, щоб стежити за ходом громадянської війни. У 1937 році вони разом відзначили різдво в Барселоні. Після чотирьох років стосунків, Ернест Гемінґвей та Марта Ґеллгорн одружилися в грудні 1940 року. Проте постійна відсутність Марти далась в знаки, і Ернест Гемінґвей поставив ультиматум:

« Або ти кореспондент на цій війні, або жінка в моєму ліжку... »

У 1945 році подружжя розлучилося. Після Другої світової війни Марта Ґеллгорн працювала у «The Atlantic Monthly». Описуювала війну у В'єтнамі, Шестиденну війну на Близькому Сході та громадянські війни в Центральній Америці.

У 1954 році Марта Ґеллгорн вийшла заміж за головного редактора «Таймс» Томаса Стенлі Метт'юса. Цей шлюб був розірваний у 1963 році, після того, як Марта Ґеллгорн дізналася про роман її чоловіка на стороні[6]. Після цього Марта Ґеллгорн остаточно розчарувалася в інституті шлюбу і більше не виходила заміж.

У віці 81-го року вона приїхала в Панаму, де написала про вторгнення військ США.

15 лютого 1998 року Марта Ґеллгорн наклала на себе руки, прийнявши смертельну дозу ліків, після довгої боротьби з раком яєчників.

У популярній культуріРедагувати

22 квітня 2008 року в США випустили поштову марку на честь Марти Ґеллгорн.

У 2012 році Ніколь Кідман зіграла Марту Ґеллгорн у фільмі Філіпа Кауфмана «Гемінґвей та Ґеллгорн».

БібліографіяРедагувати

  • What Mad Pursuit (1934);
  • The Trouble I've Seen (1936, 2012);
  • A Stricken Field (1940);
  • The Heart of Another (1941);
  • Liana (1944);
  • The Undefeated (1945);
  • Love Goes to Press: A Comedy in Three Acts (1947);
  • The Wine of Astonishment (1948);
  • The Honeyed Peace: Stories (1953);
  • Two by Two (1958);
  • The Face of War (1959);
  • His Own Man (1961);
  • Pretty Tales for Tired People (1965);
  • Vietnam: A New Kind of War (1966);
  • The Lowest Trees Have Tops (1967);
  • Travels with Myself and Another: A Memoir (1978, 2002);
  • The Weather in Africa (1978, new edition by Eland, 2006);
  • The View From the Ground (1989; new edition by Eland, 2016);
  • The Short Novels of Martha Gellhorn (1991);
  • The Novellas of Martha Gellhorn (1993);
  • Selected Letters of Martha Gellhorn (2006).

ЛітератураРедагувати

  • Hardy Dorman, Angelia (2012). Martha Gellhorn: Myth, Motif and Remembrance.[7]
  • Rollyson, Carl (2000). Nothing Ever Happens to the Brave: The Story of Martha Gellhorn. 
  • Moorehead, Caroline (2004). Martha Gellhorn: A Life.  (a.k.a. Gellhorn: A Twentieth-Century Life)
  • Rollyson, Carl E. (2007). Beautiful Exile: The Life of Martha Gellhorn. 
  • Moreira, Peter (2007). Hemingway on the China Front: His WWII Spy Mission With Martha Gellhorn. 
  • McLoughlin, Kate (2007). Martha Gellhorn: The War Writer in the Field and in the Text. 

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 416.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://www.lexpress.fr/culture/livre/martha-gellhorn_811046.html
  4. Ware, Susan; Stacy Lorraine Braukman (2004). Notable American Women: A Biographical Dictionary Completing the Twentieth Century. Harvard University Press. с. 230. ISBN 0-674-01488-X. 
  5. Review by Kirkus (UK) of Caroline Muirhead: Martha Gellhorn (2003)
  6. I didn't like sex at all. Salon. August 12, 2006. Процитовано 23 February 2012. (англ.)
  7. Angelia Hardy Dorman. Martha Gellhorn: Myth, Motif and Remembrance eBook. Kindle Store. 

ПосиланняРедагувати