Елеонора Рузвельт
Елеоно́ра Ру́звельт (англ. Anna Eleanor Roosevelt, МФА: [ˈænə ˈɛlənɔr ˈroʊzəˌvɛlt][1]; 11 жовтня 1884, Нью-Йорк — 7 листопада 1962, Нью-Йорк) — американська дипломатка, журналістка, письменниця, антивоєнна активістка та феміністка. Перша леді США (1933 —1945). Обіймаючи посаду, багато зробила для прав жінок, за що вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.
БіографіяРедагувати
Народилася 11 жовтня 1884 року. Батько — Елліотт Рузвельт (молодший брат Теодора Рузвельта), мати — Анна Гол Рузвельт. Батьки рано померли, і Елеонору виховувала бабуся з материнського боку. За характером була сором'язлива і любила самоту.
У 1905 році Елеонора одружилася з далеким родичем Франкліном Делано Рузвельтом. Молодята облаштувалися в будинку сім'ї чоловіка, в Гайд Парку в Нью-Йорку. Того часу Рузвельт присвячував себе державній службі, Елеонора займалася сім'єю і вихованням дітей. Коли в 1921 році чоловік захворів поліомієлітом, включилася в суспільну роботу, щоб підтримати його зв'язок із світом політики.
Мала також стосунки з авіаторкою та письменницею Амелією Ергарт, які з теплотою продовжила на все життя[10]. Епістолярний роман з репортеркою Лореною Гікок[en], що висвітлювала президентську кампанію Рузвельта[11], сягав 10-15-сторінкових любовних листів щодня[12].
Померла 7 листопада 1962 року в Нью-Йорку.
ДіяльністьРедагувати
У 1928 році Рузвельта обрано губернатором штату Нью-Йорк, а через чотири роки він переміг на президентських виборах. На посаді першої леді США Елеонора Рузвельт брала активну участь в русі за права жінок та за всесвітній мир. У 1933 році вперше в історії США Елеонора Рузвельт провела прес-конференцію як дружина президента.
На початку 1936 року опублікована стаття «Мій день», в якій перша леді країни привертала увагу до соціальних проблем. Того ж року стала членкинею профспілки Американської гільдії журналістів. Радикальні зміни в традиційній ролі, яка відводилася першій леді, зустріли різку критику з боку противників президента і його політики «Нового курсу». У 1941 році Елеонора Рузвельт призначена заступницею міністра оборони, і в цій якості під час Другої світової війни здійснювала поїздки в місця дислокації американських військ в Англії, а також на американські бази на Тихому океані, в Австралії і Новій Зеландії.
У 1945 році, після смерті Франкліна Рузвельта, президент Гаррі Трумен призначив Елеонору Рузвельт представницею США на Генеральній Асамблеї ООН. З 1945 по 1951 рік вона очолювала Комісію Організації Об'єднаних Націй з прав людини. У 1950-х Елеонора Рузвельт як і раніше брала участь у політичному житті, була однією з лідерів ліберальної фракції Демократичної партії. У 1961 році на прохання президента Джона Кеннеді знову стала однією з представниць США на п'ятнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ООН.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ http://www.famously-dead.com/politics/eleanor-roosevelt.html
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Find a Grave — 1995.
- ↑ а б в Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 920.
- ↑ а б в г д е ж и к Kindred Britain
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Glines, C.V. (July 1997). "'Lady Lindy': The Remarkable Life of Amelia Earhart". Aviation History: 47.
- ↑ Cook, Blanche Wiesen (1999). Eleanor Roosevelt, Vol. 2: 1933–1938. Viking. ISBN 978-1101567456.
- ↑ Faber, Doris (1980). The Life of Lorena Hickok: E.R.'s Friend. New York: William Morrow. p. 111.
ДжерелаРедагувати
- Первые леди Америки (рос.)
ПосиланняРедагувати
- Елеонора Рузвельт на сайті IMDb (англ.)
- First lady United States (англ.)