Манізер Матвій Генріхович

Ма́нізер Матві́й Ге́нріхович (5 [17] березня 1891(18910317), Санкт-Петербург, Російська імперія20 грудня 1966, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський скульптор німецького походження.

Матвій Генріхович Манізер
Манизер Матвей Генрихович
Народження5 (17) березня 1891(1891-03-17)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть20 грудня 1966(1966-12-20) (75 років)
 Москва, РРФСР, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Національністьросійський німець
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Жанрмонументально-декоративна скульптура
НавчанняСанкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца (1909), Q55231539? (1911) і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1916)
Діяльністьхудожник, скульптор
Напрямоксоцреалізм
ПокровительЙосип Сталін
Відомі учніФуад Абдурахманов, Диба Борис Лукич і Жирадков Олексій Іванович
ПрацівникМосковський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова, Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
ЧленСХ СРСР і Асоціація художників революції
ТвориПам'ятник Володимиру Леніну (Йошкар-Ола)d і Пам'ятник Чапаєву (Самара)d
ПартіяКПРС
БатькоGenrikh Matveevich Manizerd
У шлюбі зLina Valerianovna Bleze-Manizerd і Янсон-Манізер Олена Олександрівнаd
ДітиGugo Manizerd
Брати, сестриGenrikh Genrikhovich Manizerd
Звання
Народний художник СРСР  Заслужений діяч мистецтв України
Вчене званняQ86848788?
Роботи в колекціїЕрмітаж і Німецький історичний музей
Нагороди
Орден Леніна  Орден Червоної Зірки
Автограф

CMNS: Манізер Матвій Генріхович у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився в Санкт-Петербурзі.

У 19081909 навчався в Центральному училищі технічного малювання Штігліца, у 19091911 — у Художній школі Товариства пересувних виставок, в 19111916 — в Петербурзькій академії мистецтвВолодимира Беклемішева). З 1921 — на викладацькій роботі.

З 1926 — член АХРР.

Пам'ятник Шевченку в Харкові (1935) вважається найкращим у світі пам'ятником поетові. (Ігор Бондар-Терещенко: «Автором цього конкурсного проекту 1935–го був далеко не Матвій Манізер, як зазначено в усіх енциклопедіях, а усього лише переможець конкурсу, заробітчанин Кость Бульдин. Між іншим, ще й дитячий письменник, учасник «Плугу». Просто скульпторів, яким влада дозволяла увічнювати як Леніна, так і решту «народних вождів», в СРСР було лише п'ятеро, і українці між ними не дуже значились». [1]

У 1937-1941 — голова правління Ленінградського відділення Союзу художників РРФСР.

Створив ряд пам'ятників монументальної скульптури, в тому числі В. Володарського на пр. Обухівської Оборони, «Жертвам 9 січня 1905 року» на кладовищі Пам'яті жертв 9 січня (колишньому Преображенському православному), Д. І. Менделєєву у дворі Технологічного інституту на Московському проспекті, пам'ятник В. І. Леніну в Петрозаводську (арх. Л. А. Ільїн), барельєф Пушкіна на місці його дуелі, барельєф «Робочий» на будівлі Петровського пасажу в Москві та інші.

Твори

ред.

Звання, премії, нагороди

ред.

Зображення

ред.

Примітки

ред.
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.

Джерела

ред.