Відкрити головне меню

Ма́нізер Матві́й Ге́нріхович (5 [17] березня 1891(18910317), Санкт-Петербург, Російська імперія20 грудня 1966, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський скульптор німецького походження.

Матвій Генріхович Манізер
Манизер Матвей Генрихович
Mgmanizer.jpg
Народження 5 (17) березня 1891(1891-03-17)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 20 грудня 1966(1966-12-20) (75 років)
  Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність російський німець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Жанр монументально-декоративна скульптура
Навчання Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца і Higher Art School at the Imperial Academy of Arts
Діяльність художник, скульптор
Напрямок соцреалізм
Покровитель Йосип Сталін
Працівник Московський державний академічний художній інститут імені В.І. Сурикова
Член Спілка художників СРСР
Твори Пам'ятник Володимиру Леніну (Йошкар-Ола)[d] і Пам'ятник Чапаєву (Самара)[d]
Нагороди
Орден Леніна  Орден Червоної Зірки
Премії
Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1943 Сталінська премія — 1950
Звання
Народний художник СРСР  Заслужений діяч мистецтв України
Автограф Манізер Матвій Генріхович автограф.png

Манізер Матвій Генріхович у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в Санкт-Петербурзі.

У 19081909 навчався в Центральному училищі технічного малювання Штігліца, у 19091911 — у Художній школі Товариства пересувних виставок, в 19111916 — в Петербурзькій академії мистецтвВолодимира Беклемішева). З 1921 — на викладацькій роботі.

З 1926 — член АХРР.

Пам'ятник Шевченку в Харкові (1935) вважається найкращим у світі пам'ятником поетові. (Ігор Бондар-Терещенко: «Автором цього конкурсного проекту 1935–го був далеко не Матвій Манізер, як зазначено в усіх енциклопедіях, а усього лише переможець конкурсу, заробітчанин Кость Бульдин. Між іншим, ще й дитячий письменник, учасник «Плугу». Просто скульпторів, яким влада дозволяла увічнювати як Леніна, так і решту «народних вождів», в СРСР було лише п'ятеро, і українці між ними не дуже значились». [1]

У 1937-1941 — голова правління Ленінградського відділення Союзу художників РРФСР.

Створив ряд пам'ятників монументальної скульптури, в тому числі В. Володарського на пр. Обухівської Оборони, «Жертвам 9 січня 1905 року» на кладовищі Пам'яті жертв 9 січня (колишньому Преображенському православному), Д. І. Менделєєву у дворі Технологічного інституту на Московському проспекті, пам'ятник В. І. Леніну в Петрозаводську (арх. Л. А. Ільїн), барельєф Пушкіна на місці його дуелі, барельєф «Робочий» на будівлі Петровського пасажу в Москві та інші.

ТвориРедагувати

Звання, премії, нагородиРедагувати

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати