Диба Борис Лукич
Борис Лукич Ди́ба (30 серпня 1920, Кашперо-Миколаївка — 11 вересня 1979, Одеса) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року.
Біографія
ред.Народився 30 серпня 1920 року в селі Кашперо-Миколаївці Миколаївського повіту Херсонської губернії (нині Баштанський район Миколаївської області, Україна). Упродовж 1936—1941 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Данило Крайнева, Леонід Мучник, Микола Шелюто. Дипломна робота — скульптура «Ленін на броньовику» (керівник Григорій Теннер)[1].
Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1946—1947 років навчався в Інституті живоптсу, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді, де в нього викладали Матвій Манізер, Олександр Матвєєв, Віктор Синайський.
У 1947—1948 роках працював скульптором на Первомайському фарфоровому заводі в селі Пісочному Ярославськох області РРФСР; з 1948 року — художником газети «Моряк» в Одесі; у 1949—1958 роках — на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Пастера, № 14, квартира № 12. Помер в Одесі 11 вересня 1979 року.
Творчість
ред.Працював у галузях портрета і монументальної пластики. Твори:
- «Володимир Ленін у Смольному» (1952, гіпс тонований);
- «Саша малює» (1954, гіпс тонований);
- «Хлопчик» (1954);
- «Тарас Шевченко» (1955, гіпс тонований);
- «Максим Горький»/«Буревісник» (1957, гіпс тонований);
- «Студентка» (1957);
- «Оборона Одеси» (1958, гіпс тонований);
- «У засідці»/«Партизан» (1958, дерево; Одеський історико-краєзнавчий музей);
- «Українська пісня» (1960);
- «Поет Євген Бандуренко» (1960, дерево);
- «Володимир Ленін з дівчинкою» (1962, гіпс);
- «Мати» (1972, камінь);
- Михайлу Фрунзе у Каховці (1958, бетон);
- Михайлу Ломоносову біля Одеського технологічного інституту імені Михайла Ломоносова (1962, бетон);
- Михайлу Фрунзе у радгоспі імені Михайла Фрунзе в Одеській області (1967, мармурова крихта);
- Василю Чапаєву в колгоспі імені Василя Чапаєва у Кіровоградській області (1970, мармурова крихта).
- заслуженого артиста УРСР Л. У. Луценка (1964, гіпс тонований);
- скульптора В. Шалайди (1967, гіпс тонований).
Виконав ескіз-пам'ятник Карлу Марксу для Москви (1958, гіпс тонований; Одеський історико-краєзнавчий музей).
Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1958 року.
У мистецтві
ред.Портрет Бориса Диби створив у 1950-ті роки написав художник Григорій Крижевський.
Примітки
ред.- ↑ Художники народов СССР, 1976, с. 502, Т. 3.
Література
ред.- Диба Борис Лукич // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 138.;
- Диба Борис Лукич // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Дыба, Борис Лукич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1976. — Т. 3 (Георгадзе—Елгин). — С. 502. (рос.);
- Диба Борис Лукич // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 211—212 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Диба Борис Лукич // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 204 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- С. Г. Крижевська, Л. М. Данишевська. Диба Борис Лукич // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.