Відкрити головне меню

Мануе́л І (порт. Manuel I; 31 травня 1469(14690531) — 13 грудня 1521) — король Португалії (14951521). Представник португальської Авіської династії. Народився в Алкошете, Португалія. Наймолодший син візеуського герцога Фернанду й португальської інфанти Беатриси. Онук португальського короля Дуарте. Кузен і спадкоємець1491) португальського короля Жуана ІІ, після смерті якого успадкував трон. Став першим королем, що не був прямим нащадком попередника. Встановив абсолютистський метод управління. Сприяв всебічному розвитку Португалії, яка досягла визначних досягнень у політиці, науці, літературі та мистецтвах; перетворив свою країну на одну з європейських наддержав, яка стала на шлях географічних відкриттів та заморських завоювань; зокрема, було прокладено морські шляхи до Індії, Бразилії та Молукки. Реформував податкову систему й оновив законодавство, надрукувавши його в так званих ординаціях Мануела (1521). Підтримував християнських місіонерів у африканських й азійських країнах, фундував побудову Монастиря єронімітів, намагався організувати новий хрестовий похід проти турків. Примусово охрестив португальських євреїв, які отримали статус нових християн (1496); стратив зачинателів Лісабонського погрому (1506). Звертався до Святого Престолу з проханням запровадити інквізицію (1515). Завдяки великим прибуткам від комерції, особливо торгівлі заморськими спеціями, інвестував багато грошей у будівництво; сприяв появі нового мануелського стилю, так званої португальської пізньої готики. Чоловік арагонських інфант Ізабели (до 1498) і Марії (до 1516), та Елеонори Австрійської. Мав 13 дітей, переважно від Марії; батько португальських королів Жуана ІІІ й Генріха. Помер від чуми у 52 роки, у палаці Рібейра. Похований у Монастирі єронімітів, Лісабон, Португалія. Правління описане в офіційній «Хроніці короля Мануела». Прізвиська — Уда́чливий (порт. о Afortunado), Щасли́вий (порт. o Venturoso).

Мануел I
Мануел I
Мануел I
Король Португалії
25 жовтня 1495 — 13 грудня 1521
Попередник: Жуан II
Наступник: Жуан III
Принц Португальський
13 липня 1491 — 25 жовтня 1495
5-й Герцог Візеуський
21 серпня 1484 — 13 грудня 1521
 
Народження: 31 травня 1469
Алкошете, Португалія
Смерть: 13 грудня 1521
Лісабон, Португалія
Релігія: католик
Династія: Авіська
Батько: Фернанду Візуеський
Мати: Беатриса Візеуська
Дружина: Ізабелла Астурійська
Діти: Жуан III, Ізабелла, Беатриса, Енріке I
Автограф: Assinatura de D. Manuel I.svg
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ІменаРедагувати

  • Мануе́л (порт. Manuel) — в іспанських документах.
  • Мануе́ль (ісп. Manuel) — в іспанських документах.
  • Емануель, чи Еммануїл
  • Мануе́л I (порт. Manuel І) — на противагу Мануелу II.
  • Мануе́л Уда́чливий (порт. о Afortunado) — за прізвиськом, наданим за добру вдачу у справі успадкування трону.
  • Мануе́л Щасли́вий (порт. o Venturoso) — за прізвиськом.

БіографіяРедагувати

ДитинствоРедагувати

Мануел народився 31 травня 1465 року в Алкошете, в родині португальського інфанта, візеуського герцога Фернанду, й інфанти Беатриси. Він був 9-ю дитиною в сім'ї. Батько хлопця був сином покійного португальського короля Дуарте I, молодшим братом правлячого короля Афонсу V, а матір — донькою португальського коннетабля Жуана. Батьки були кузенами — їхнім спільним дідом був португальський король Жуан I, а бабою — англійська принцеса й португальська королева Філіппа Ланкастерська. Старшим братом новонародженого був візеуський герцог Діогу.

Батько Мануела помер через річ після його народження. Король Афонсу видав доньок покійного інфанта за свого сина-спадкоємця, майбутнього короля Жуана II, і за впливового герцога Браганського. 1484 року, коли Жуан ІІ зійшов на трон, він стратив браганського герцога за звинуваченням у змові, а згодом убив Діогу, брата Мануела, за підозрою в підготовці заколоту. Проте самого Мануела репресії не торкнулися; новий король надав йому протекцію і батьківські титули герцога Безького й Візеуського. 1491 року Жуан ІІ втратив свого сина і наступника трону Афонсу, тому проголосив своїм новим спадкоємцем Мануела. Згодом король намагався легітимізувати свого позашлюбного сина Жорже, герцога Коїмбрського, але, врешті-решт, залишив королівську корону Мануелу.

Мануел ні був королевичем, ні старшим сином родини, тому його шанси посісти португальський престол були примарними. Тим не менш його доля склалася щасливо — він став королем, обійшовши інших претендентів, за що його прозвали Щасливим або Удачливим.

ПравлінняРедагувати

ЕкспансіяРедагувати

 
Васко да Гама рушає до Індії (1917)

Після коронації в 1495 році Мануел помилував Браганський дім і відновив його володіння, конфісковані Жуаном ІІ.

1497 року король санкціював морську експедицію Вашку да Гами, яка обігнувши Африканський континнт відкрила в 1499 році шлях до Індії. Ця прославило португальського короля і його державу.

У березні 1500 року Мануел відправив нову експедицію з 13 кораблів під керівництвом Педру Кабрала для встановлення торговельних відносин з індійськими князями. Проте Кабрал поплив через Атлантичний океан й відкрив Бразилію. Відправивши кур'єрський корабель до Лісабону, експедиція обігнула Мис Доброї Надії й прибула до Індії. Португальці встановили торговельні факторії на Малабарському узбережжі південно-західної Індії — в Калькуті, Кочіні й Кеннанорі. Хоча мандрівники загубили половину кораблів, експедиція була успішною.

1502 року Мануел відправив Вашку да Гаму на чолі 20 кораблів до Східної Африки, які повернулися із багатьма товарами і золотом в якості данини короні.

Паралельно з цим, в 1499 році португальський мореплавець Жуан Фернандеш Лаврадор відкрив Лабрадор (Канада), а в 1500 році Гашпар Кортиріал досягнув Ньюфаундленду. Інші португальці дослідили Бразильське узбережжя, звідки почали вивозити так звану «бразильську деревину».

1503 року португальські військові збудували в індійському Кочіні фортецю, яку під проводом Дуарте Пашеку Перейри відбили від штурму тубільців в наступному році. 1505 року король Мануел відправив Франсішку де Алмейда першим віце-королем Португальської Індії, наступником якого став відважний полководець Афонсу де Альбукеркі. Він завоював індійське місто Гоа в 1510 році, а в 1511 року захопив Малакку на Малайському півострові. 1513 року португальці досягли Китаю, завдяки чому поставили під свій контроль посередницьку торгівлю азійськими спеціями, що приносила величезні прибутки.

Успішна експансія португальського флоту й здобутки португальців на Сході підштовхнули Мануела до ідеї великого Хрестового походу проти Османів й завоювання мусульманської Мекки. Основним речником цієї ідеї при європейських дворах виступав дипломат Дуарте Галвано, який так і не зміг заручитися християнських монархів. 1513 року браганський герцог захопив морокканський Аземмур, а 1514 року до Лісабону прибуло абісинське посольство, яке запропонувало Мануелу союз у справі походу. Король вислав Дуарте послом до Абісинії, де той невдовзі помер. З смертю ж Афонсу де Альбукеркі в грудні 1515 року ідея самого хрестового походу була похована.

Союз з ІспанієюРедагувати

 
Вигнання євреїв (1917)

Права Мануела на нововідкриті землі були визнані Святим Престолом та іспанською короною, з якими португальський монарх підтримував тісні стосунки. Усі його дружини були іспанками. Перша — Ізабелла була вдовою Афонсу, покійного сина попереднього короля Жуана ІІ. Однією з умов укладання цього шлюбу було вигнання юдеїв з Португалії, яке це було здійснено в Іспанії в 1492 році.

У грудні 1496 року Мануел I видав наказ про обов'язковість прийняття хрещення португальськими євреями; ті, хто не бажав зректися старої віри мусив полишити країну за 10 місяців[1]. Євреї-конвертити лишилися в країні; вони стали називатися «новими християнами» й отримали обіцянку, що влада не буде перевіряти їх на щирість віри до 1534 року. 1506 року мешканці Лісабону влаштували погром в колишніх єврейських кварталах, винищивши сотні охрищених євреїв. Мануел приборкав погромщиків, а їхніх лідерів стратив на горло[1].

Мануел та Ізабелла були спадкоємцями іспанської корони, у випадку смерті її брата. Вони відвідали Толедо й Сарагосу в 1498 році, але після того як Ізабелла померла після пологів (її син Мігел помер у дитинстві), португалсько-іспанський союз опинився під загрозою. Аби зберегти його Мануел побрався із молодшою сестрою померлої дружини, Марією, яка народила йому 9-х дітей.

КультураРедагувати

Тоді ж отримала новий поштовх культура — почали свою діяльність португальські гуманісти Жуан де Барруш (1497—1562) та Даміан де Гоїш (1502—1574). Виник новий архітектурний стиль мануеліну.

Помер 13 грудня 1521 року від чуми.

ТитулиРедагувати

  • Від 1469.5.31: «Його милість, пан Мануел Безький» (порт. Sua Mercê, Dom Manuel de Beja)
  • Від 1484.8.21: «Його сенйорія, герцог Візеуський» (порт. Sua Senhoria, o Duque de Viseu)
  • Від 1491.7.13: «Його високість, спадковий принц Португальський» (порт. Sua Alteza, o Príncipe Herdeiro de Portugal)
  • Від 1495.10.25: «Його королівська високість, король» (порт. Sua Alteza Real, o Rei)
  • До 1499 року Мануель офіційно уживав такий стиль: «Божою Милістю, Мануель, король Португалії та Алгарвів, обох берегів моря в Африці, господар Гвінеї» (порт. Pela Graça de Deus, Manuel, Rei de Portugal e dos Algarves, d'Aquém e d'Além-Mar em África, e Senhor da Guiné);
  • Після повернення Васко да Гами з Індії в 1499 році стиль було змінено: «Божою Милістю, Мануель, король Португалії та Алгарвів, обох берегів моря в Африці, господар Гвінеї, завоювання, навігації та комерції в Ефіопії, Аравії, Персії й Індії» (порт. Pela Graça de Deus, Manuel I, Rei de Portugal e dos Algarves, d'Aquém e d'Além-Mar em África, Senhor da Guiné e da Conquista, Navegação e Comércio da Etiópia, Arábia, Pérsia e Índia)

НагородиРедагувати

Сім'яРедагувати

Герб Мануела та Марії («Livro do Armeiro-Mor», 1509
Родина Мануела I (1518)
Докладніше: Авіська династія
  • Дід: Дуарте (1391—1438), король Португалії (1433—1438)
  • Батько: Фернанду (1433—1470), герцог Безький (1453—1470) і Візеуський (1460—1470), магістр Ордену Христа (1461—1470), конетабль Португалії (1466—1470)
  • Матір: Беатриса (1430—1506), донька португальського конетабля Жуана
  • Дядько: Афонсу V (1432—1481), король Португалії (1438—1481)
  • Сестра: Леонора (1458—1525) ∞ Жуан II, король Португалії
  • Кузен: Жуан II (1455—1495), король Португалії (1481—1495)
  • 1-а дружина (1497—1498): Ізабела (1470—1498), донька арагонського короля Фернандо ІІ
    • Син: Мігел (1498—1500), принц Португальський (1499—1500)
  • 2-а дружина: Марія (1482—1517), донька арагонського короля Фернандо ІІ
    • Жуан III (1502—1557), король Португалії (1521—1557)
    • Ізабела (1503—1539) ∞ Карл V, імператор Священної Римської імперії
    • Беатриса (1504—1538) ∞ Карл III, герцог Савойський
    • Луїш (1506—1555), герцог Безький (1506—1555), конетабль Португалії, пріор Кратський
    • Фернанду (1507—1534), герцог Гуардський (1530—1534)
    • Афонсу (1509—1540), кардинал (1517), архієпископ Лісабонський (1523—1540)
    • Марія (1511—1513), померла дитиною
    • Енріке (1512—1580), кардинал (1547—1580), король Португалії (1578—1580)
    • Дуарте (1515 —1540), герцог Гімарайнський (1537—1540)
    • Антоніо (1516)
  • 3-а дружина: Елеонора (1498—1558), донька кастильського короля Філіпа I

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Жуан I, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Дуарте, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Філіппа, англійська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Фернанду, візеуський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Фернандо I, король Арагону
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Леонора, арагонська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Леонора, албуркерська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Мануел І, король Португалії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Жуан I, король Португалії (= 8)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Жуан, португальський конетабль
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Філіппа, англійська принцеса (= 9)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Беатриса, португальська інфанта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Афонсу, браганський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Ізабела, барселуська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Беатриса, барселуська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Цікаві фактиРедагувати

  • За правління Мануеля упорядковано «Livro do Armeiro-Mor» (1509) — найстаріший португальський гербовник, що зберігся до сьогодні.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Benveniste, Arthur. 500th Anniversary of the Forced Conversion of the Jews of Portugal. Address at Sephardic Temple Tifereth Israel, Los Angeles, 1997.

ДжерелаРедагувати

  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Goes, D. de. Chronica de felicissimo rei dom Emmanuel, 1566. Na officina de M. Manescal da Costa, 1749.
  • Sanceau, Elaine. Reign of the Fortunate King, 1495—1521: Manuel I of Portugal. Hamden, Conn.: Archon Books, 1970. ISBN 0-2080096-8-X.
  • Benveniste, Arthur. 500th Anniversary of the Forced Conversion of the Jews of Portugal. Address at Sephardic Temple Tifereth Israel, Los Angeles, 1997.
  • Peter Feige: Manuel I // Lexikon des Mittelalters. — München, Zürich: Artemis & Winkler, 1993. — Band 6. — S. 210–211.
  • Crowley, Roger . Die Eroberer: Portugals Kampf um ein Weltreich. Übersetzung Norbert Juraschitz; Hans Freundl. Darmstadt: Theiss, 2016.
  • Soyer, F. The Persecution of the Jews and Muslims of Portugal: King Manuel I and the End of Religious Tolerance (1496-1497). Leiden: Brill, 2007.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мануел I