Вікіпедія

Мануеле Блазі

італійський футболіст

Мануеле Блазі (італ. Manuele Blasi, нар. 17 серпня 1980, Чивітавекк'я) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Мануеле Блазі
Особисті дані
Народження 17 серпня 1980(1980-08-17) (43 роки)
  Чивітавекк'я, Італія
Зріст 178 см
Вага 67 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1995-1998 Італія «Рома»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996–2000 Італія «Рома» 5 (0)
1998–1999 →  Італія «Лечче» 12 (0)
2000–2003 Італія «Перуджа» 76 (0)
2003–2006 Італія «Ювентус» 40 (0)
2003–2004 →  Італія «Парма» 12 (0)
2006–2007 →  Італія «Фіорентина» 31 (1)
2007–2011 Італія «Наполі» 61 (0)
2009–2010 →  Італія «Палермо» 14 (0)
2011–2012 Італія «Парма» 6 (0)
2012 Італія «Лечче» 16 (0)
2012–2013 Італія «Пескара» 12 (0)
2013–2015 Італія «Варезе» 45 (0)
2015 Індія «Ченнаї» 10 (0)
2016 Італія «Іскія Ізолаверде»[en] 4 (0)
2016 Індія «Ченнаї» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996 Італія Італія U-15 10 (1)
1996–1997 Італія Італія U-16 10 (0)
1998–1999 Італія Італія U-18 10 (0)
2000 Італія Італія U-20 4 (0)
2000–2002 Італія Італія U-21 6 (0)
2004–2005 Італія Італія 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2017–2018 Італія «Чивітавекк'я»
2019–2020 Мальта «Хамрун Спартанс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блазі.

Виступав, зокрема, за «Рому», «Ювентус» та «Наполі», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 17 серпня 1980 року в місті Чивітавекк'я. Вихованець футбольної школи клубу «Рома». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1996 року в основній команді того ж клубу, але так за неї жодного матчу і не провів. У 1998 році він був відданий в оренду в клуб «Лечче», у складі якого провів 12 ігор у Серії Б. Після повернення в «Рому» Фабіо Капелло, головний тренер римлян, як і раніше не довіряв молодому гравцеві, який зіграв лише в 7 матчах клубу. 22 січня 2000 року Блазі дебютував у матчі Серії А з «П'яченцою» (2:1).

Влітку 2000 року Блазі був орендований «Перуджою» в рамках угоди, коли в стан «джалороссі» перейшов Хідетосі Наката. Після одного сезону «Перуджа» викупила контракт Блазі за за 18 мільярдів лір. У складі клубу Блазі провів в цілому 3 сезони. Саме в цьому клубі Мануеле вперше у своїй кар'єрі був відправлений на місце опорного півзахисника[1].

У липні 2002 року Блазі перейшов у «Ювентус» за близько 17,7 мільйонів євро, але ще один сезон провів у «Перуджі», після чого був відданий в оренду в «Парму». Там через позитивний тест на нандролон[2] футболіста було дискваліфіковано на шість місяців[3], з 17 жовтня 2003 по 17 березня 2004 року[4]. Пізніше цей термін був зменшений на 1 місяць.

 
Мануеле Блазі у складі «Наполі». 21 липня 2009 року.

У 2004 році Блазі повернувся в «Ювентус» і став твердим гравцем основного складу клубу, вигравши конкуренцію у Алессіо Таккінарді і Стівена Аппіа і виборовши титул чемпіона Італії. Але в наступному сезоні з прибуттям в клуб Патріка Вієйра Блазі втратив місце в основі команди[5][6], виступаючи іноді на лівому фланзі оборони і півзахисту, де він заміняв Джанлуку Дзамбротту і вдруге став чемпіоном країни.

Влітку 2006 року після Кальчополі, в результаті якого «Ювентус» позбавили двох останніх титулів чемпіона та відправили до Серії Б, Блазі був орендований «Фіорентиною»[7]. 22 жовтня того ж року він забив свій перший м'яч за всі 139 матчів у Серії А. Незважаючи на те, що Блазі став гравцем основи команди, «Фіорентина» не викупила його трансфер після закінчення сезону. Влітку 2007 року він повернувся в «Ювентус», але його прихід не входив в плани головного тренера команди Клаудіо Раньєрі, який виставив футболіста на трансфер. Ним цікавився англійський «Манчестер Сіті»[8], але угода не відбулася.

У серпні 2007 року Блазі разом зі своїм товаришем по команді Марсело Салаєтою перейшов до «Наполі» на правах співвласності[9]. У першому сезоні в новому клубі Блазі провів один з кращих періодів кар'єри[10]. Він був поставлений на правий край півзахисту, ставши одним з лідерів команди[11]. 22 травня 2008 року «Наполі» викупив другу частину контракту Блазі, заплативши 2,4 млн євро[12]. Після цього Блазі провів ще один сезон у клубі, виступивши майже у всіх іграх своєї команди.

31 серпня 2009 року Блазі перейшов на правах оренди з першочерговим правом викупу в «Палермо»[13]. Він дебютував у складі команди в матчі третього туру з «Барі». По завершенні сезону 20 травня 2010 року він приєднався до «Мілану» на товариський турнір у Сполучених Штатах[14], зігравши в трьох іграх. Втім угоду з міланським клубом Блазі не підписав і наступний сезон провів у «Наполі», зігравши лише у 5 матчах в усіх турнірах.

1 липня 2011 року Блазі повернувся в «Парму» в рамках угоди з придбання «Наполі» Блеріма Джемайлі[15][16]. Втім закріпитись у команді не зумів і 25 січня 2012 року підписав контракт з ще одним своїм колишнім клубом «Лечче»[17][18]. За підсумками того сезону «Лечче» вилетіло з Серії А і Блазі влітку покинув команду.

7 серпня 2012 року уклав контракт з новачком Серії А «Пескарою»[19], у складі якої зіграв свої останні 12 матчів у вищому дивізіоні Італії, але врятувати команду від вильоту не зумів, після чого покинув колектив. Після цього протягом 2013—2015 років захищав кольори клубу «Варезе» у Серії Б[20].

У серпні 2015 року Блазі став гравцем індійського клубу «Ченнаї», який очолював італієць Марко Матерацці на сезон індійської Суперліги. У грудні того ж року, він виграв чемпіонат, перемігши у фіналі «Гоа» (3:2)[21].

1 лютого 2016 року він перейшов до клубу «Іскія Ізолаверде»[en] з Лепи Про, третього за рівнем дивізіону Італії. Але вже 22 березня, після лише 4 виступів з командою з Кампанії, він розірвав контракт з особистих причин і незабаром повернувся у «Ченнаї» на наступний сезон Суперліги. Втім цього разу його команда послі передостаннє 7 місце і не вийшла в плей-оф.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Компанья Портуале», за яку виступав протягом 2017 року у Еччеленці, італійській аматорській лізі[22].

Виступи за збірні ред.

1996 року дебютував у складі юнацької збірної Італії до 15 років. Наступного року у складі збірної до 16 років взяв участь у юнацькому чемпіонаті Європи в Німеччині. Згодом з командою до 18 років став фіналістом юнацького чемпіонату Європи (U-18) 1999 року у Швеції[23][24], а з командою до 20 років бронзовим призером Турніру в Тулоні у 2000 році. Загалом на юнацькому рівні взяв участь у 34 іграх, відзначившись одним забитим голом.

Протягом 2000—2002 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, у складі якої поїхав на молодіжний чемпіонат Європи 2002 року у Швейцарії, де його команда дійшла до півфіналу[25]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.

18 серпня 2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі з Ісландією. Ця гра стала дебютом для Марчелло Ліппі на тренерській лаві національної команди[26]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 8 матчів.

Кар'єра тренера ред.

12 січня 2017 року було оголошено, що Блазі приєднався до італійського аматорського клубу CPC 2005 Civitavecchia[27], а вже у вересні 2017 року він став новим новим головним тренером клубу[28].

23 травня 2019 року Блазі був призначений головним тренером мальтійського клубу «Хамрун Спартанс», який став його першим професіональним тренерським досвідом[29]. Незважаючи на вихід до чвертьфіналу Кубка Мальти 2019/20, він був звільнений з посади на початку лютого 2020 року[30].

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1998–99   «Лечче» B 12 0 КІ 6 0 - - - - - - 18 0
1999–00   «Рома» A 5 0 КІ 2 0 - - - - - - 7 0
2000–01   «Перуджа» A 20 0 КІ 1 0 Інт 2 0 - - - 23 0
2001–02 A 26 0 КІ 4 0 - - - - - - 30 0
2002–03 A 30 0 КІ 5 0 Інт 2 0 - - - 37 0
Усього за «Перуджу» 76 0 10 0 4 0 - - 90 0
2003–04   «Парма» A 12 0 КІ 0 0 КУЄФА 1 0 - - - 13 0
2004–05   «Ювентус» A 27 0 КІ 1 0 ЛЧ 8 0 - - - 36 0
2005–06 A 13 0 КІ 3 0 ЛЧ 5 0 - - - 21 0
Усього за «Ювентус» 40 0 4 0 13 0 - - 57 0
2006–07   «Фіорентина» A 31 1 КІ 2 0 - - - - - - 33 1
2007–08   «Наполі» A 27 0 КІ 3 0 - - - - - - 30 0
2008–09 A 32 0 КІ 0 0 Інт+КУЄФА 2+3 0 - - - 37 0
серп. 2009 A 0 0 КІ 1 0 - - - - - - 1 0
серп. 2009–10   «Палермо» A 14 0 КІ 1 0 - - - - - - 15 0
2010–11   «Наполі» A 2 0 КІ 1 0 ЛЄ 2[31] 0 - - - 5 0
Усього за «Наполі» 61 0 5 0 7 0 - - 73 0
2011-січ. 2012   «Парма» A 6 0 КІ 1 0 - - - - - - 7 0
Усього за «Парму» 18 0 1 0 1 0 - - 20 0
січ.-черв. 2012   «Лечче» A 16 0 КІ - - - - - - - - 16 0
Усього за «Лечче» 28 0 6 0 - - - - 34 0
2012–13   «Пескара» A 12 0 КІ - - - - - - - - 12 0
2013–14   «Варезе» B 22 0 КІ 2 0 - - - - - - 24 0
2014–15 B 23 0 КІ 3 0 - - - - - - 26 0
Усього за «Варезе» 45 0 5 0 - - - - 50 0
2015   «Ченнаї» СЛ 10+3[31] 0 - - - - - - - - - 13 0
лют.-бер. 2016   «Іскія Ізолаверде»[en] ЛП 4 0 КІ+КІ-ЛП 0 0 - - - - - - 4 0
2016   «Ченнаї» СЛ 6 0 - - - - - - - - - 6 0
Усього за «Ченнаї» 19 0 - - - - - - 19 0
Усього за кар'єру 344+3 1 36 0 25 0 - - 408 1

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
18-8-2004 Рейк'явік Ісландія   2 – 0   Італія товариський матч -   46'
8-9-2004 Кишинів Молдова   0 – 1   Італія Відбір до ЧС 2006 -   80'
13-10-2004 Парма Італія   4 – 3   Білорусь Відбір до ЧС 2006 -   75'
17-11-2004 Мессіна (місто) Італія   1 – 0   Фінляндія товариський матч -  
9-2-2005 Кальярі Італія   2 – 0   Росія товариський матч -   50'
30-3-2005 Падуя Італія   0 – 0   Ісландія товариський матч -   41'   61'
8-6-2005 Торонто Італія   1 – 1   Сербія та Чорногорія товариський матч -     13', 31'
12-10-2005 Лечче Італія   2 – 1   Молдова Відбір до ЧС 2006 -   46'
Усього Матчів 8 Голів 0

Титули і досягнення ред.

«Ювентус»: 2004/05, 2005/06 (Обидва забрані через Кальчополі)
«Ченнаї»: 2015

Примітки ред.

  1. ↑ Cosmi: «Blasi regista? Può farlo, ha piedi buoni». Архів оригіналу за 5 вересня 2009. Процитовано 30 липня 2020.
  2. ↑ Un altro guaio per l'Inter: Kallon positivo. Архів оригіналу за 21 dicembre 2015. Процитовано 1 settembre 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  3. ↑ Blasi è positivo. 7 novembre 2003. Процитовано 6 marzo 2020.
  4. ↑ Nandrolone: la Caf riduce a sei mesi lo stop di Kallon [Архівовано 21 novembre 2015 у Wayback Machine.] archiviostorico.corriere.it
  5. ↑ Il pallone racconta Manuele Blasi. Процитовано 6 березня 2020.
  6. ↑ Capello, qualità al centro con Vieira-Emerson [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] Repubblica.it
  7. ↑ Blasi alla Fiorentina
  8. ↑ «Манчестер Сіті» хоче придбати Блазі. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 30 липня 2020.
  9. ↑ Президент «Наполі» радий придбанню Блазі і Салаєти. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 30 липня 2020.
  10. ↑ Savini: «Blasi grossa perdita per Napoli»[недоступне посилання]
  11. ↑ Reja: «Blasi? Ottimo acquisto»[недоступне посилання]
  12. ↑ «Наполі» викупив контракт Блазі. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 30 липня 2020.
  13. ↑ Блазі проведе сезон в «Палермо». Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 30 липня 2020.
  14. ↑ Rossoneri in tournée negli Usa. C'è anche Diniz. Процитовано 6 березня 2020.
  15. ↑ Dzemaili al Napoli, Blasi e Santacroce al Parma (італ.). Sito ufficiale della SSC Napoli. 1.07.2011. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
  16. ↑ Mercato: al Parma Blasi, Santacroce e Biabiany (італ.). Sito ufficiale del Parma FC. 1.07.2011. Архів оригіналу за 4 липня 2011. Процитовано 27 липня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
  17. ↑ Arriva Ferrario, Blasi al Lecce (італ.). Sito ufficiale del Parma FC. 25.01.2012. Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 19 лютого 2012.
  18. ↑ Blasi in giallorosso, Ferrario a Parma (італ.). Sito ufficiale dell'US Lecce. 25.01.2012. Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 19 лютого 2012.
  19. ↑ Tutti i trasferimenti — Pescara [Архівовано 2012-09-04 у Wayback Machine.] Legaseriea.it
  20. ↑ Mercato: Blasi firma un biennale [Архівовано 17 luglio 2013 у Archive.is] Varese1910.it
  21. ↑ Materazzi campione in India: beffa Lucio con due gol nel recupero. gazzetta.it. 20 dicembre 2015. Процитовано 28 dicembre 2015.
  22. ↑ Compagnia Portuale, c'è l'accordo con Manuele Blasi. 22 novembre 2016.
  23. ↑ Manlio Gasparotto (26 липня 1999). L' Italia a un passo dall' Europa (Italian) . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
  24. ↑ Erik Garin (3 лютого 2004). European U-18 Championship 1999. RSSSF. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 20 січня 2017.
  25. ↑ GIANLUCA MORESCO (26 травня 2002). Piccola Italia, maledetto golden gol (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
  26. ↑ Pessimo esordio per Lippi Italia sconfitta in Islanda (Italian) . La Repubblica. 28 серпня 2004. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 22 травня 2017.
  27. ↑ Colpo della Cpc, arriva Manuele Blasi [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.], centumcellae.it, 12 January 2017
  28. ↑ Manuele Blasi è il nuovo tecnico della Cpc [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.], ,civonline.it 12 September 2017
  29. ↑ Lia, Gianluca (23 травня 2019). Blasi ready to test himself at Ħamrun Spartans. Times of Malta. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 20 червня 2019.
  30. ↑ Camilleri, Valhmor (3 лютого 2020). Spartans sack coach Blasi. Times of Malta. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  31. ↑ а б У плей-оф.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мануеле_Блазі&oldid=41425339