Макарьово
Макарьово — село у Мукачівській міській громаді Мукачівського району Закарпатської області України.
| село Макарьово | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Мукачівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1700 року |
| Населення | 1756 особи |
| Площа | 3,338 км² |
| Густота населення | 525,16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89676 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°19′39″ пн. ш. 22°48′00″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
126 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89676, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Макарьово, вул. Духновича, 36 |
| Карта | |
  Макарьово | |
 Макарьово | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Назва ред.
У 1995 р. назву села Макарове було змінено на сучасну.
Історія ред.
Історія села починається ще в ті часи, коли за Карпатські гори, прийшли перші слов'янські поселенці освоювати землі, що позаростали густими лісами. Працьовиті люди вирубували ліси, викорчовували пні, з'явилися родючі поля, сади, виноградники.
Перша згадка про село Макарьово в історичних документах датується 1393 роком.
У середині ХІХ століття (1848) громада селища мала свою символіку — печатку з зображенням чотирьох ялинових дерев, що стоять на горі (опис печатки зберігся в матеріалах відомого закарпатського краєзнавця ХІХ століття Т.Легоцького).
Церква Покрови пр. богородиці. 1881.
Це одна з найдавніших парохій, яку згадують у XIV ст. як власність князя Федора Корятовича. Пізніше село належало родичам Корятовича — родинам Долгої та Госумезеї і під час їхнього хазяйнування було досить заможним і мало аж дві церкви: руську дерев'яну з двором і кладовищем і римо-католицьку. У 1748 р. церква була філією Барсова, а в 1750-х роках — знову самостійною парохією. Тоді церква згоріла, але в 1755 р. і церкву і фару відбудували. У 1778 р. філії з дерев'яними церквами були в Барбові і Пістрялові. У 1797 р. згадують дерев'яну церкву на кам'яному фундаменті. Теперішню типову муровану церкву збудували за священика о. Івана Лавришина, а під фару віддали будівлю колишньої корчми. Біля церкви стоїть кам'яний хрест 1904 p., цікавий тим, що на ньому збереглося ім'я майстра — Василя Погоріляка з Вишнього Шарду. Парохіяльні книги велися з 1813 р. Старий іконостас вдало оновлено. Люстру купив у 1935 році Михайло Плеша.
Біля церкви стоїть типова дерев'яна каркасна дзвіниця з трьома дзвонами. Великий дзвін з 1922 р. та менший — з 1923 вилиті Ф. Еґрі. Цікавим є найменший дзвін, відлитий у Пряшеві в 1791 р. за священика Івана Чопея.
Місцевий парох Андрій Шереґі був арештований і помер за невідомих обставин у ужгородській тюрмі в 1950 р.
З 1992 р. церква знову греко-католицька. Парохом служить о. Томаш Грабар.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1899 осіб, з яких 903 чоловіки та 996 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1753 особи.[2]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,23 % |
| російська | 1,03 % |
| угорська | 0,34 % |
| німецька | 0,29 % |
| білоруська | 0,06 % |
Легенда ред.
Недалеко від Мукачева був маєток багатого угорського феодала, який мав величезні пасовища і великі стада худоби. Пастухом у нього був українець Макар, що прийшов аж з берегів Дніпра. Одного разу, коли Макар пригнав худобу, хазяїн недолічив одного коня, який сконав від старості. Хазяїн так побив Макара, що той ледве вижив. Пастух зненавидів пана і втік від нього. Він оселився в лісі, збудував собі землянку, ходив на полювання. Згодом до нього почалися приєднувати інші втікачі. Згодом виросло ціле село, назване на честь пастуха — Макарьово.
Було це близько чотирьохсот років тому. За цей час село переміщувалось з одного місця на інше, і, зрештою, розташувалось на узгір'ї біля невеличкого струмка Бабичка.
Археологія ред.
В урочищі Бреус в 1948 році знайдено бронзовий скарб з 18 предметів. На південь від села, ліворуч дороги Макарьово — Нове Село, в урочищі Романовець — курганна група з семи курганів (заповіник Мукачівського лісництва).
Туристичні місця ред.
- храм Покрови пр. богородиці. 1881.
- В урочищі Бреус в 1948 році знайдено бронзовий скарб з 18 предметів.
- На південь від села, ліворуч дороги Макарьово — Нове Село, в урочищі Романовець — курганна група з семи курганів (заповіник Мукачівського лісництва).
- пам'ятник Невідомому солдату.
Відомі люди ред.
- Олександр Аккерман (1951) — український художник єврейського походження.
Примітки ред.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання ред.
- Погода в селі Макарьово [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |