Вікіпедія

Мазярня Ваврикова

Мазярня Ваврикова (деколи пол. Mażiarnia Wawrzkowa) — колишнє польське село в Україні, у Буському районі Львівської області. Розташовувалося між Грабовою і Полоничною.

село Мазярня Ваврикова
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Буський район
Основні дані
Населення
Географічні дані
Географічні координати 50°05′59″ пн. ш. 24°36′39″ сх. д. / 50.09972° пн. ш. 24.61083° сх. д. / 50.09972; 24.61083Координати: 50°05′59″ пн. ш. 24°36′39″ сх. д. / 50.09972° пн. ш. 24.61083° сх. д. / 50.09972; 24.61083
Місцева влада
Карта
Мазярня Ваврикова. Карта розташування: Україна
Мазярня Ваврикова
Мазярня Ваврикова
Мазярня Ваврикова. Карта розташування: Львівська область
Мазярня Ваврикова
Мазярня Ваврикова
Мапа
Мапа

Історія ред.

Щонайменше з 1860 року було присілком села Грабова, входило до Буського повіту Золочівського округу Тернопільського воєводства[1].

Наприкінці XIX століття тут розташовувався будинок лісничого та працювала фабрика з виготовлення терпентину (скипідару)[2]. Село було також відоме своїми торфовищами[3].

Згідно з переписом населення Австро-Угорщини станом на 31 грудня 1890 року Мазярня Ваврикова складалася з двох адміністративних одиниць: хутора (нім. Weiler, пол. wólka), який входив до складу ґміни Грабова  (46 будинків) та однойменного маєтку (нім. Gutsgebiet, пол. obszar dworski), який був окремою адміністративною одиницею (3 будинки) і не входив у склад жодної ґміни. Цей же перепис подає, що на той час в Мазярні Вавриковій мешкало 342 особи (329 на хуторі та 13 в маєтку), серед яких було 79 вірних греко-католицького віросповідання (78 на хуторі, 1 у маєтку), 253 римо-католицького (242 на хуторі, 11 у маєтку) та 10 юдеїв (9 на хуторі, 1 у маєтку). При цьому 31 мешканець хутора вказав, що його рідна мова українська (русинська), а 311 (298 з хутора, 13 з маєтку) — польська[4].

Згідно з переписом населення від 1921 року в селі мешкало 384 людини, з них 322 римо-католики, 59 греко-католиків та 3 юдеї. 377 назвали себе поляками, 4 — українцями, 3 — євреями[5].

За часів Польської Республіки до 1934 року село було самоврядною громадою у Камінецькому повіті Тернопільського воєводства. У зв'язку з адміністративною реформою 1 серпня 1934 року село було включене до новоутвореної сільської ґміни Грабова того ж повіту і того ж воєводства[6].

Станом на січень 1939 року населення становило 410 осіб, з них: 60 українців та 350 поляків[7].

З документів УПА відомо, що 17 березня 1944 року поблизу села були виявлені закатовані тіла трьох людей, які до того пропали з Язениці Руської[8].

Через тиждень, 25 березня, УПА вбило в селі 22 поляків[9], за іншими даними — було 30 загиблих[10]. За свідченнями очевидців, село було спалене, а жителі, рятуючись, втікали у довколишні села[11]. В документах УПА відзначається, що жителі спалених земель почали масово втікати до міста, а звідти — далі на Захід[8]. В цей же період були спалені інші польські села на території Камінецького повіту: Вальки, Мазярня Гоголева, Павуки, Бербеки, Турки, Мазярня Кам'янецька, Язениця Польська[8].

Так Мазярня Ваврикова перестала існувати.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1860. — Lemberg, 1860. — S. 396—397. (нім.)
  2. ↑ Ігор Гілевич Фольклорно-етнографічні дослідження Якова Миколаєвича на галицькій. Волині наприкінці XIX ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2015. — Випуск 51. — С. 159. — ISSN 2078-6107.
  3. ↑ 19.) M. Wawrzkowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 187. (пол.)
  4. ↑ Special-Orts-Repertorium von Galizien. — Wien, 1893. — S. 238—240. (нім.)
  5. ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. – T. 15: Województwo Tarnopolskie / opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 48 s. (пол.)
  6. ↑ Kluwer, Wolters. Podział powiatu kamioneckiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. OpenLEX (пол.). Процитовано 31 березня 2021.
  7. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 35. — ISBN 3-447-02376-7.
  8. ↑ а б в Літопис УПА. Нова серія / HAН Укpaїни. Iнститyт yкpaїнськoї apxeoгpaфii тa джepeлoзнaвствa ім. М. C. Гpyшeвськoгo; Bидaвництвo «Лiтoпис УПA» та ін. — Київ-Торонто, 2009. — Т. Т. 13: Воєнна округа УПА «Буг». Документи і матеріали. 1943-1952. Книга 2. — С. 280—281. — ISBN 978-966-2105-13-1.
  9. ↑ Kubów Władysław Terroryzm na Podolu Zachodnim. — Warszawa, 2003. — S. 59. — ISSN 1507-9996. (пол.)
  10. ↑ Leszek S. Jankiewicz Kalendarium ludobójstwa dokonanego na Polakach przez nacjonalistów ukraińskich w dawnych województwach lwowskim, stanisławowskim i tarnopolskim // Ludobójstwo OUN-UPA na Kresach Południowo-Wschodnich / Pod redakcją Witolda Listowskiego. — Kędzierzyn-Koźle, 2013. — S. 45. — ISBN 978-83-63999-04-9. (пол.)
  11. ↑ Bożena Ratter: Ten straszny terror uzyskał cichą akceptację. solidarni2010.pl (пол.). Stowarzyszenia «Solidarni 2010». 26 czerwca 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 31 березня 2021.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мазярня_Ваврикова&oldid=42319688