Мадій (цар скіфів)
Мадій (грец. Μαδύης) (? — до/близько 616 (?)) — скіфський династ, син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом (Історія, І, 103).[1] За часів панування Мадія скіфи бл. 654/ 653 рр. до н. е. підкорили Мідійське царство (за іншою думкою час панування скіфів над Мідією — між 626—616 рр. до н. е.[2]), остаточно розбили кімерійців (після/ близько 645 р. до н. е.).
| Мадій грец. Μαδύης | |
|---|---|
|
невідомо | |
| Династія | Паралати |
| Держава | Скіфська орда |
| Титул | цар |
| Форма влади | автократія |
| Попередник | Партатуа |
| Наступник | невідомо |
| Роки правління | третя чверть VII ст. до н. е. |
| Біографічні дані | |
| Рік народження | невідомо |
| Батько | Партатуа |
| Мати | донька Асархаддона (?) |
| Брати, сестри | невідомо |
| дружина | невідомо |
| Діти | невідомо |
У відомих наразі ассирійських джерелах його не згадано, але політика Мадія цілком відповідала тогочасним потребам Ассирії.[3] Щодо скіфів, їхніх походів та їхнього військового і політичного впливу у Закавказзі часів Мадія та Партатуа висловлено й альтернативну думку, що побудована на безумовній критиці відповідних повідомлень Геродота.[4]
Етимологія імені:
Мадій в повідомлені Геродота (Історія, І, 103) ред.
…Кіаксар… переміг ассирійців у одній сутичці і вже обложив Нін, проти нього виступило численне військо скіфів, очолюване царем скіфів Мадієм, сином Прототія. Ці скіфи, вигнавши кімерійців із Європи, вдерлися до Азії, і коли ті повтікали, вони, переслідуючи їх, прибули таким шляхом до Мідії.[7]
Антропоніми з основою *mada- в епіграфіці Пн. Причорномор'я ред.
Джерела. Примітки. Посилання ред.
- ↑ зазначений фрагмент далі за текстом
- ↑ (рос.) А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII—VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005
- ↑ (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
- ↑ (рос.) Медведская И. Н. О скифском вторжении в Палестину. ВДИ, № 2, 2000 г.
- ↑ (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005. Сам автор вважає цю етимологію досить суперечливою.
- ↑ (рос.) М. Д. Бухарин. Колаксай и его братья (античная традиция о происхождении царской власти у скифов). Аристей, VIII. 2013
- ↑ Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993. [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
грец. Ιστορίαι (Ηροδότου) / Κλειώ. 103 "1 Φραόρτεω δὲ τελευτήσαντος ἐξεδέξατο Κυαξάρης ὁ Φραόρτεω τοῦ Δηιόκεω παῖς. οὗτος λέγεται πολλὸν ἔτι γενέσθαι ἀλκιμώτερος τῶν προγόνων, καὶ πρῶτός τε ἐλόχισε κατὰ τέλεα τοὺς ἐν τῇ, Ἀσίῃ καὶ πρῶτος διέταξε χωρὶς ἑκάστους εἶναι, τούς τε αἰχμοφόρους καὶ τοὺς τοξοφόρους καὶ τοὺς ἱππέας· πρὸ τοῦ δὲ ἀναμὶξ ἦν πάντα ὁμοίως ἀναπεφυρμένα. 2 οὗτος ὁ τοῖσι Λυδοῖσι ἐστὶ μαχεσάμενος ὅτε νὺξ ἡ ἡμέρη ἐγένετό σφι μαχομένοισι, καὶ ὁ τὴν Ἅλυος ποταμοῦ ἄνω Ἀσίην πᾶσαν συστήσας ἑωυτῷ. συλλέξας δὲ τοὺς ὑπ᾽ ἑωυτῷ ἀρχομένους πάντας ἐστρατεύετο ἐπὶ τὴν Νίνον, τιμωρέων τε τῷ πατρὶ καὶ τὴν πόλιν ταύτην θέλων ἐξελεῖν. 3 καί οἱ, ὡς συμβαλὼν ἐνίκησε τοὺς Ἀσσυρίους, περικατημένῳ τὴν Νίνον ἐπῆλθε Σκυθέων στρατὸς μέγας, ἦγε δὲ αὐτοὺς βασιλεὺς ὁ Σκυθέων Μαδύης Προτοθύεω παῖς· οἳ ἐσέβαλον μὲν ἐς τὴν Ἀσίην Κιμμερίους ἐκβαλόντες ἐκ τῆς Εὐρώπης, τούτοισι δὲ ἐπισπόμενοι φεύγουσι οὕτω ἐς τὴν Μηδικὴν χώρην ἀπίκοντο." - ↑ (рос.) Кубланов М. М. Новые погребальные сооружения Илурата. КСИА. 1979. No 159.