Скіфські царі

стаття-список у проекті Вікімедіа

Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі.

Останнім часом, в зв'язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, здебільшого використовується термін династи.

За Геродотом панівний рід (чи плем'я) у скіфів-сколотів називався Паралата. Можливо, саме цей термін й був тим титулом скіфського очільника, який у ассирійських текстах передано титулом ассир. sarru,[1] у давньогрецьких джерелах — грец. βασιλειοζ. Можливо, що крім правлячих династів термін цар / царі у античній історіографії та літературі застосовувався до інших представників династії (у Лукіана — грец. βασιλειον γένος).[2] На жаль, походження цього титулу залишається не розкритим. Наразі відоме лише те, що в Авесті Парадата — міфічні царі-цивілізатори, першозаконники, пращури як «праведних» аріїв, так й «невірних» турів й сайріма.[3]

Враховуючи факт того, що скіфо-сколотське суспільство, принаймні на час відвідин Скіфії Геродотом, знаходилося на доісторичному (міфопоетичному) етапі свого розвитку, певної уваги заслуговує наступна констатація:

«… сенс життя, його мету людина космологічного періоду бачила саме в ритуалі, основній суспільній та економічній діяльності людського колективу. Головною ж фігурою ритуалу був цар в архаїчній ролі першосв'ященика. У цей період цар був, безсумніву, учасником космологічного дійства, а не історичного процесу; його роль у суспільстві визначалася його космологічними функціями, подібними до функцій інших сакральних представників „центру світу“ (світове дерево, світова гора, божество, трон тощо).»[4]

Нижче наведено декілька цитат, що розкривають деякі аспекти характеру влади скіфських династів у поданні Геродота (на сер V ст. до н. е.):[5]

  • «на суді в царя» (IV, 65);
  • «присягатися біля царського вогнища, якщо йдеться про дуже важливу присягу» (IV, 68)
  • «Кого засудить на смерть Цар, то і їх дітей не щадить, синів убиває, а дочок залишає живими» (IV, 69);
  • «скіфи з народження … служать цареві, він їх сам обирає собі, а рабів він собі не купує» (IV, 72).


Отже, цар скіфів-сколотів — сакралізований правитель, представник роду (чи племені) Паралати, з абсолютною (військовою, судовою) деспотичною владою, верховний жрець Папая, його уособлення на землі («цар, уподобаний Богу Грози»[6]).


ПриміткиРедагувати

  1. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  2. (рос.) Лукиан Самосатский. Сочинения в 2 томах. СПб: Алетейя, 2001
  3. (рос.) Авеста в русских переводах (1861 — 1996). СПб., Журнал «Нева» — «Летний Сад». 1998 г.
  4. (рос.) Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010.
  5. тут і далі Геродот цитується за виданням : Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
  6. (рос.) В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974.
  7. курсивом позначено представників династії, які не були умовно «верховними правителями»
  8. курсивом визначено умовні роки
  9. а б (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
  10. перелік скіфських династів Добруджі подано за: (рос.) Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект.  Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
  11. (рос.) В. А. Анохин. Монеты античных городов Северо — Западного Причерноморья. Наукова думка, 1989.

Джерела та літератураРедагувати

Див. такожРедагувати