Магна́т (лат. magnus — великий) — можновладець, вельможа, князь. Людина високого соціального стану, шляхетського походження чи багата (великий землевласник, представник родової й багатої знаті). У середньовіччі — назва вищих землевласників і воєначальників вище барони: графи, герцоги, князі та територіальні принци. У переносному значенні — великий власник, багатій, олігарх.

Український магнат Костянтин Іванович Острозький

Іспанія і Португалія

ред.

Італія

ред.

У середньовіччі в італійських містах-республіках (Венеція, Флоренція, Генуя) правили династії багатих магнатів, олігархів (Борджа, Медічі, Сцевола).

Україна та Річ Посполита

ред.

У Великому князівстві Литовському, Руському і Жемантійському, в шляхетській республіці Речі Посполитій (Польща, Литва, Україна, Білорусь) та на початках Козацької держави магнатами називалися духовні і світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатне шляхетство.

Інші назви: князі, королев'ята, славне панство, велике панство, ясновельможні, зацне панство, великоімениті тощо.

Угорщина

ред.

В Угорщині так звали представників знатних дворянських родів, князів, графів і баронів, які, згідно з Конституцією, мали спадкове право на участь в представництві і збиралися в особливій палаті (стіл магнатів, високий стіл — угор. felső ház).

Японія

ред.


Провінційні або регіональні володарі в домодерній Японії XIVXIX століття. Представники найбільших шляхетних і найзаможніших самурайських родів, голови територіальних уділів[1]. У період Едо усі землевласники, прибуток яких перевищував 10 000 коку, називалися магнатами. Також — даймьо.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 19-21, 23-24.

Джерела та література

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.