Відкрити головне меню

Василь Омелянович М'якушко (11 січня 1923 — 26 жовтня 2014) — український розвідник. Генерал-майор. Начальник Першого Управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР (1967—1971). Почесний співробітник зовнішньої розвід­ки України.

Василь Омелянович М'якушко
UA-OF6-BG-GSB-H(2015).png Генерал-майор СБУ
Загальна інформація
Народження 11 січня 1923(1923-01-11)
х.М'якушки Решетилівський район Полтавська область
Смерть 26 жовтня 2014(2014-10-26) (91 рік)
Київ
Військова служба
Роки служби 1941—1991
Приналежність Україна Україна
Рід військ Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки
Формування Перше Управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР
Нагороди та відзнаки
Орден Червоної Зірки Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 11 січня 1923 року на хуторі М'якушки Решетилівського району Полтавської області[1].

З лютого 1941 року працював інструктором фізичної культури. Під час Другої світової війни проходив військову службу заступни­ком політичного керівника роти 209-го стрілецького полку 96-ї гірськострілецької дивізії Північного фрон­ту (1941), червоноармійцем 5-ї прикордонної комендатури 32-го морського при­кордонного загону (1941—1942), бійцем 5-ї прикордонної комендатури прикордонного посту «Дагомис» 32-го морського прикордонного загону (1942), мотористом прикордонного посту 36-го Сухумського прикордонного батальйону (1942).

Був секретарем бюро ВЛКСМ 2-ї прикордон­ної комендатури 36-го Сухумського прикордонного загону (1942—1943), комсоргом 1-ї прикордон­ної комендатури 36-го Сухумського прикордонного загону (1943—1944), практикантом відділу контррозвідки Народного комісаріату внутрішніх справ «Смерш» Грузинського прикордонного округу (1944) та оперуповноваженим «Смерш» Грузинського прикордонного округу з обслуговуван­ня суворовського училища (1944—1946).

У подальшому його призначено оперативним упов­новаженим Відділу контррозвідки Міністерства дер­жавної безпеки, а після об'єднання органів держбезпе­ки та внутрішніх справ — Міністерства внутріш­ніх справ Ленінградського прикордонного округу. У 1948 році йому присвоєно військове звання старшого лейтенанта. Протягом трьох років, з вересня 1949 року по вересень 1952 року, він обіймав посаду старшого оперуповноваженого Відділу контррозвідки МВС Військово-Медичної академії (Ленінград).

У 1951 році отримує звання капітана. У 1952 році закінчує Військово-Юридичну акаде­мію Радянської Армії, а у 1954 році — Контррозвідувальний факультет школи № 101 Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР.

З серпня 1954 року служить у підрозділах зовнішньої роз­відки, спочатку на посаді старшого оперуповноважено­го одного з підрозділів Першого Головного управління КДБ при РМ СРСР. У 1954 році йому присвоєно військове звання майора. З січня по квітень 1955 року, він обіймає посаду старшого опер­уповноваженого резерву призначення ПГУ КДБ при РМ СРСР. З квітня 1955 по січень 1961 працює у паризькій резидентурі Комітету держбезпеки. У цей період він обіймає посади у ПГУ КДБ при РМ СРСР старшого оперуповиоважеиого діючого резерву та помічника начальника відділу діючого резерву. У 1958 році йому присвоєно військове звання підполковника.

У січні 1961 року призначений заступ­ником начальника Першого управління КДБ при Раді Міністрів Української РСР, у 1962 році він стає полков­ником, у березні 1967 року очолює це управління.

Від січня 1971 року по серпень 1984 року заступник Голови КДБ при РМ Української РСР, здійснював кураторство зовніш­ньої розвідки та інших підрозділів. У 1972 році огтримав військове звання генерал-майора.

З серпня 1984 по липня 1985 років перебував у резерві призначення Першого Головного управління КДБ при РМ СРСР та був слухачем курсів із підготовки кадрів для роботи в представництвах КДБ СРСР при органах безпеки соціалістичних країн. Після закінчення цих курсів, у липні 1985 року, його призначено керівником представництва КДБ СРСР при Міністерстві внутрішніх справ Народної Респуб­ліки Болгарія[2].

З травня 1991 року у відставці. 26 жовтня 2014 року помер у Києві[3].

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати