Відкрити головне меню

Лі Міллер (англ. Lee Miller, повне англ. Elizabeth Miller, 19071977) — американський модний фотограф, фотомодель з обкладинки «Vogue», військовий кореспондент, яка знімала звільнення Дахау і Освенціма, подруга Пікассо. [5]

Лі Міллер
Lee Miller
War correspondents-Lee-Miller.jpg
Народилася 23 квітня 1907(1907-04-23)[1][2][…]
Поукіпзі (Нью-Йорк), штат Нью-Йорк, США
Померла 21 липня 1977(1977-07-21)[2][3] (70 років) або 27 липня 1977(1977-07-27)[4] (70 років)
Chiddingly[d], Wealden[d], Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Англія, Велика Британія
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність військовий кореспондент, фотографка, військовий фотограф, фотокореспондент, модель, журналістка
Alma mater Національна вища школа красних мистецтв і Ліга студентів-художників Нью-Йорка[d]
Володіє мовами англійська[1]
У шлюбі з Роланд Пенроуз[d]
Автограф Lee Miller Autograph.svg
IMDb nm0998525
Сторінка в Інтернеті leemiller.co.uk
Американські військові кореспондентки; Лі Міллер — друга праворуч; крайня зліва — Мері Велш, четверта дружина Хемінгуея. 1943

Зміст

Біографія і творчістьРедагувати

Дочка інженера, винахідника, фотографа-любителя, який знімав дочку, коли їй не було й 10 років. Батько сформував інтерес до фотографії в ранні роки. У 1920-х стала модною фотомоделлю у Нью-Йорку. Її фотографував Едвард Стайхен, один із знімків був використаний в рекламі жіночих тампонів Kotex, що викликало скандал.

У 1929 році переїхала в Париж, стала асистенткою і моделлю Мана Рея. Почала фотографувати сама, деякі фотографії Рея цього періоду насправді виконані Лі Міллер. Разом з Реєм застосовувала техніку соляризації. Стала активною учасницею сюрреалістичного руху, зблизилася з Пікассо (він написав її портрет, 1937), Елюаром, Кокто, знялася у вигляді статуї у фільмі Кокто «Кров поета» (1930).

У 1932 році повернулася у Нью-Йорк, продовжила заняття фотографією, відкрила власну студію. Серед її робіт цього часу — портрети Джозефа Корнелла.[6]

В 1934 році вийшла заміж за єгипетського бізнесмена Азіз Бея, переїхала в Єгипет. У 1937 кинула чоловіка і повернулася в Париж, де зустріла свого майбутнього чоловіка, англійського художника-сюрреаліста, куратора виставок новітнього мистецтва Роланда Пенроуза.

Під час Другої світової війни була фотожурналістом, працювала для журналу Vogue. Була акредитована як військовий кореспондент, знімала висадку союзників, перше застосування напалму при облозі Сен-Мало, звільнення Парижа, таборів Бухенвальд і Дахау.[7]

Після війни стала відчувати жорстокі напади посттравматичного синдрому, почала пити. У 1947 році розлучилася з Азіз Беєм, вийшла заміж за Н. Пенроуза, народила сина Ентоні. У 1949 подружжя купили ферму у Сассексі. Тут гостювали Пікассо, Ман Рей, Генрі Мур, Жан Дюбюффе, Доротея Таннінг, Макс Ернст та ін.

Після створення у 1947 році агентства Магнум Лі Міллер стала одним з його перших членів. Але картини війни, про яких вона майже ніколи не говорила, не залишали її. Вона померла від раку у віці 70 років.

ЛітератураРедагувати

  • Penrose A. The lives of Lee Miller. New York: Holt, Rinehart, and Winston, 1985
  • Penrose A. Lee miller's war: photographer and correspondent with the Allies in Europe, 1944-45. Boston: Little, Brown, 1992
  • Lambron M. l'oeil du silence. Paris: Flammarion, 1993 (романизированная біографія, Премія Феміна)
  • Calvocoressi R. Lee Miller: portraits from a life. New York: Thames & Hudson, 2002
  • Burke C. Lee Miller: a life. New York: Knopf, 2005
  • Menzel-Ahr K. Lee Miller: Kriegskorrespondentin für Vogue: Fotografien aus Deutschland 1945. Marburg: Jonas, 2005
  • Haworth-Booth M. The art of Lee Miller. New Haven: Yale UP, 2007.
  • Slusher K. Lee Miller, Roland Penrose: the green memories of desire. Munich; New York: Prestel, 2007

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати