Літургійна поезія
Літургі́йна пое́зія ( літургійні гімни) — співана лірика, розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади під час богослужінь.
Історія
ред.Засновником Західної гімнографії вважається святий Іларій Піктавійський († 366), єпископ Пуатьє, лідер галльських єпископів в період боротьби з аріанством. Він розробив латинську тринітарну термінологію, намагався ввести в церковний ужиток відповідні літургійні гімни. Але зробити це йому не вдалося, тому що вони були дуже складні і навіть витончені, а його галльська паства була ще на дуже примітивному рівні[1].
Послідовником Іларія Піктавійського був святий Амвросій Медіоланський († 397), обраний в 374 році на Міланську кафедру після того, як нею майже 20 років володів аріанський єпископ Оксентій. Він провів широку літургійну реформу, запозичує з Антіохії духовну музикув основі якої лежали 4 лада: дорійський, фригійський, лідійський і давньогрецький. Він становить перший антифонарій і вводить антифонний спів псалмів. Добре розуміючи, що сухі повчання лат. violentiora praecepta (Примусові настанови) ненадовго затримаються в простих умах, він складає дохідливі гімни[1].
Учень Амвросія Медіоланського, папа Целестин I, відкриваючи Римський собор 430 року проти єресі Несторія, згадував різдвяний гімн Амвросія (лат. Veni redemptor gentium):
Я пам'ятаю як в день Різдва Господа нашого Ісуса Христа блаженної пам'яті Амвросій вчив народ співати в унісон: «Прийди, Спаситель роду людського, яви Діву народжує, і все повіки тому здивуються: бо це народження личить тільки Богу»[1][2]. |
-
Хіротонія Іларія Піктавійського
-
Святий Амвросій Медіоланський
-
Папа Целестін I
Літургійні гімни
ред.Відмінність літургійної поезії від християнської і від поезії взагалі в тому, що вона розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади під час богослужінь. Спів гімну провадиться за допомогою музичного супроводу.
Літургійна поезія підпорядкована жорстким канонічним нормативам біблійної словесності — гностичні гімни Бардесана, написані у ІІ–ІІІ столітті, согіати Єфрема Сирина, створені в IV столітті, канони Андрія Критського, Йоана Дамаскіна, представників сиропалестинської школи VII–VIII століття. Близько IX століття літургійна поезія (під впливом арабської лірики, добре знаної у середовищі вагантів та трубадурів поступово ушляхетнюється, але пізніше, у XVI столітті католицька церква від більшості творів такого ґатунку відмовилась.[3].
Відомі гімни Амавросія Медіоланського:
Боже, Творець всього сущого від століття.
Ти керуєш вдень і вночі ...
Ти посилаєш нам світло...
Світлоносна зоря, пробуджуєся криком півня, проганяє небесну імлу,
і все кодло злих духів перестає кувати лихо...
При співі його навіть камінь, на якому заснована Церква, оплакує свій гріх.
Повстаньмо ж повні сил!..
О Ісусе, поглянь на нас, якщо ми сумніваємося, і зміцни нас своїм поглядом!..
Будь світлом, сяючим нашому оку, розжени сон нашої душі,
так прославить наші уста ім'я Твоє і нехай піднесеться до Тебе наша пісня!
- лат. Deus creator omnium (вечірній гімн):
О Боже, Творець усіляких ...
По завершенні дня, з настанням ночі, цієї піснею ми дякуємо Тобі і благаємо, щоб Ти допоміг нам, грішним ...
І коли нічна імла, згущуючись, погасить всякий світло, та не пізнає темряви наша віра і так освітить цю ніч.
Не допусти, Господи, щоб заснула душа, нехай спить тільки гріх...
А серце наше, вільне від нечистих помислів, нехай марить про Тебе.
Помолимося Христу й Отцеві, і Духу Отця і Сина в Трійці, Боже єдиний і всемогутній,
обігрій і захисти нас, тих, хто молиться Тобі! [4]
Гімн, присвячений мучениці Агнесі вважається поетичним шедевром Амвросія. З ним перегукується гімн цнотливості. Перу Амвросія належить 21 дистих[1].
Літургійні гімни в Україні
ред.Києво-руські переклади гімнів відтворювали стиль, ритміку, інтонацію літургійної поезії грецького зразка, а не ізосилабізм (на відміну від давньослов'янських перекладів). В XI–XII столітті з'являлися твори цього жанру Григорія Печерського.
Особливого розквіту літургійна поезія набула в Україні в період бароко. Інтерпретація літургійної поезії наявна у творчості Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Б. Кравціва та інших[3].
-
Святий ригорій Чудотворець Печерський
-
Григорій Сковорода
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Західна гімнографія [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 27.10.2016)
- ↑ Liber Pontificalis, 53, 289
- ↑ а б Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І. та ін. Літературознавчий словник-довідник — Київ: ВЦ «Академія», 1997. — С 435. — ISBN 978-966-580-244-0
- ↑ А. Пареде. Св. Амвросій Медіоланський і його час. — Бергамо, 1991. — С 233.
Джерела
ред.- Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І. та ін. Літературознавчий словник-довідник — Київ: ВЦ «Академія», 1997. — С 435. — ISBN 978-966-580-244-0
- Західна гімнографія [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 27.10.2016)
- А. Пареде. Св. Амвросій Медіоланський і його час. — Бергамо, 1991. — С 233.
Посилання
ред.- Молитовні пісні // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 460-461.
- Літургійна поезія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 582.
- Богослужбові гімни Літургії Передшеосвячених Дарів [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 27.10.2016)