Фригійський лад
Фригійський лад — один із давньогрецьких та середньовічних ладів. Названо відповідно до назви історичного регіону Греції — Фригії, звідки, імовірно, він походив.
Давньогрецька музика ред.
В давньогрецькій системі фригійський лад розглядався як октавний, складений з двох фригійських тетрахордів.
Більшість філософів називали такий лад екстатичним і пов'язували з культом Діоніса, фригійський лад згадується Евріпідом у п'єсі «Вакханки»[1]. В цьому відношенні фригійський лад протиставляли дорійському ладу, що вважався ладом мужності і пов'язувався з культом Аполлона. Більш лояльно ставився до фригійського ладу Платон — він вважав, що фригійський лад передає мир і спокій, за що був підданий критиці Аристотелем.
Сучасна теорія музики ред.
В результаті плутанини, допущеної анонімним середньовічним автором IX століття, починаючи з середньовіччя і до сучасності давньогрецький фригійський лад був перейменований у дорійський, тоді як давньогрецький дорійський став фригійським.
В сучасній теорії музики фригійським називається лад, що схожий на натуральний мінор, але відрізняється низьким другим ступенем, наприклад:
Примітки ред.
- ↑ див. напр. рядок 130 в перекладі А.Содомори [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- Лосев А. История античной эстетики. Ранний эллинизм. Ч.ІІІ «Музыка» [Архівовано 11 грудня 2012 у Wayback Machine.]