Відкрити головне меню

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової — музей у селі Слобідка-Шелехівська Деражнянського району Хмельницької області, присвячений життю та творчості поетеси Анни Ахматової. Автономний відділ Хмельницького обласного літературного музею[1].

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової Pictogram infobox palace.png
Будинок Ахматової.jpg
49°09′43″ пн. ш. 27°25′24″ сх. д. / 49.16194° пн. ш. 27.42333° сх. д. / 49.16194; 27.42333Координати: 49°09′43″ пн. ш. 27°25′24″ сх. д. / 49.16194° пн. ш. 27.42333° сх. д. / 49.16194; 27.42333
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування с. Слобідка-Шелехівська Деражнянського району Хмельницької області
Адреса вул. Вакарів, 5/1
Засновано 1989
Вартість 5 грн — дорослий квиток; 3 грн — дитячий
Фонд 994 предмети
Директор Трубіцька Ніна Володимирівна
Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової. Карта розташування: Україна
Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової
Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової (Україна)

Зміст

Анна Ахматова і ПоділляРедагувати

В Анни Ахматової на Поділлі мешкало доволі багато родичів. Це пов'язано із тим, що її дід по материнській лінії Еразм Стогов (начальник канцелярії жандармерії київського генерал-губернатора Дмитра Бібикова) придбав у Летичівському повіті маєток Снітівку і оселився тут[2]. Його доньки повиходили заміж за поміщиків із сусідніх сіл. Інна Еразмівна Стогова (в майбутньому — мати Анни) теж вийшла заміж, але її чоловік покінчив життя самогубством. Вона залишилась без маєтку та на деякий час покинула Поділля, пов'язавши своє життя з інженером-механіком Чорноморського флоту Андрієм Горенком. Разом з тим вона часто приїжджала в ці краї, найчастіше відвідуючи сестру Анну Вакар у селі Шелехове (тепер — Слобідка-Шелехівська). Приїжджала сюди й Анна Ахматова — у 1896, 1906, 1910, 1911, 1912 та 1914 роках[1].

Ймовірно, саме про будинок своєї тітки Анни Вакар Ахматова написала наступні рядки[1][2]:

«


Здесь все то же, то же, что и прежде,
Здесь напрасным кажется мечтать.
В доме у дороги непроезжей
Надо рано ставни запирать.

»

Залишився також її запис у щоденнику[3]:

« Лето у тетки Вакар в Шелехово, около станции Деражня. »

Востаннє Анна Ахматова приїхала сюди у 1939 році провідати могили родичів[4].

За кілька десятків метрів від будівлі маєтку в Слобідці й досі залишаються могили Інни Еразмівни, матері Ахматової, а також її тітки Анни Вакар (обидві прожили тут свої останні роки)[2].

Відкриття музеюРедагувати

Музей у Слобідці-Шелехівській в будівлі колишнього маєтку Анни Вакар було відкрито у 1989 році з нагоди 100-ліття від дня народження Анни Ахматової. Спершу планувалося лише встановлення меморіальної дошки, однак згодом стало очевидно, що в селі вистачить матеріалів на цілий музей[5]. Одним із ініціаторів заснування музею була Любов Теленько[6]. Тоді ж парк навколо садиби було оголошено пам'яткою садово-паркового мистецтва[4] (див. Шелехівський парк).

Взагалі в Україні святкування 100-ліття від дня народження Анни Ахматової проходило на високому рівні. Оргкомітет очолила Ліна Костенко (яка й сама відвідала новостворений музей). Активну участь у підготовці брав і Микола Горбаль, який після відвідин Деражнянщини підготував серію тематичних репортажів для радіо «Свобода». Згідно з розробленою концепцією, тематико-експозиційний план музею втілив в життя художник Ігор Скорупський. На відкритті закладу була присутня низка гостей із різних країн[6].

Зараз музей займає дві експозиційні кімнати[2]. До експозиції входять, зокрема, листи Анни, її речі. Є і фото та документи чоловіка Ахматової Миколи Гумільова та їх сина Льва Гумільова. Суттєву кількість експонатів до новосформованого закладу передали петербурзький ентузіаст музейної справи Євген Лінд та московський письменник Євген Степанов[1]. Значну частину експонатів принесли селяни, в яких зберігалися речі родини Ахматової[2].

Крім того, у 1989 році ще були живі мешканці села, які пам'ятали відвідини Шелехового Анною. Дослідниками були записані їхні спогади[2]. Зокрема, згадували селяни те, що Анна за допомогою лозинки визначала, де найкраще копати криниці[5]. Щоправда, щодо достовірності саме цієї історії в дослідників є певні сумніви[2].

На подвір'ї встановлено перший в Україні пам'ятник Ахматовій (скульптор — петербурзький митець Віктор Володимирович Зайко). Також тут є дві лави — копії лав у Царському Селі та ліхтар із Петербургу. Таким чином у Слобідці було облаштовано куточок улюбленого міста Ахматової[5].

Значних зусиль до відкриття музею у Слобідці Шелехівській доклала Марія Іванівна Скорбатюк, колишня вчителька української мови. Саме вона надала науковцям архівні документи, які стали передумовою заснування в селі музею. Також пані Марія працювала директором закладу від моменту його відкриття і до своєї смерті у 2010 році[2].

Сучасність музеюРедагувати

Літературно-меморіальний музей Анни Ахматової відвідують туристи не лише з України, але й з-за кордону[7]. Щороку 23 червня (в день народження поетеси) в музеї проводяться Ахматовські читання, які збирають літературознавців, письменників, поціновувачів творчості Анни Ахматової[8][9].

У 2009 році приміщення музею було суттєво відремонтовано, зокрема здійснено газифікацію, проведено реконструкцію системи опалення та капітальний ремонт адміністративно-господарської будівлі музею. Також було благоустроєно прилеглу до музею територію[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Олена О'Лір. Анна Ахматова — в українському інтер'єрі // День. — № 134. — 2 серпня 2012 р.
  2. а б в г д е ж и Дмитро Антонюк. Тіні Слобідки Шелехівської // ЛітАкцент. — 5 жовтня 2012 р.
  3. Деражнянщина туристична. Маршрут № 1 // Деражнянська районна державна адміністрація.
  4. а б Сергій Єсюнін. Слобідка-Шелехівська та велика поетеса // Поділля. — № 24. — 12 червня 2014 р. — С. 14.
  5. а б в Ірина Пустиннікова. Генії, легенди і прокляття: маєтки Деражнянського району // Аптека Галицька. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 13 червень 2014. 
  6. а б Міцінська Т. П. Створення літературно-меморального музею Анни Ахматової: як це було / Міцінська Тамара Петрівна // Деражнянщина: минуле і сучасне. — С.489-496.
  7. Слобідка Шелехівська // Замки та храми України.
  8. Ігор Мазура. Ахматовські читання пройшли у Деражні // Є. — 29 червня 2011 р. Архів оригіналу за 3 листопад 2016. Процитовано 13 червень 2014. 
  9. Щорічні Ахматовські читання // Управління культури, національностей та релігії Хмельницької обласної державної адміністрації. — 25 червня 2012 р. Архів оригіналу за 29 квітень 2016. Процитовано 13 червень 2014. 
  10. Відремонтовано унікальний музей // Всім. — 30 червня 2009 р.

ПосиланняРедагувати