Фінська література

Під поняттям «Фінська література» у цій статті слід розуміти літературу фінською мовою, яка творилася на території сучасної північно-європейської держави Фінляндії у різний період її історії — у складі Швеції, Російської імперії, у незалежній Фінляндській Республіці.

Фінські літератори, що увійшли до числа 100 найвідоміших осіб в історії країни за результатами загального голосування у рамках телепроєкту «Великі фіни» (2004), за хронологією:

Мікаель Аґрікола (бл. 1510—1557), церковний діяч, мовознавець, творець літнорми фінської мови Еліас Леннрот (1802—1884), філолог, фольклорист, видавець і популяризатор карело-фінського епосу «Калевала», лікар і ботанік Йоган Рунеберг (1804—1877), національний поет Фінляндії Захаріас Топеліус (1818—1898), письменник, журналіст, історик Алексіс Ківі (1834—1872), письменник, один з основоположників художньої літератури фінською мовою Мінна Кант (1844—1897), письменниця, драматург, поборниця прав жіноцтва Ейно Лейно (1878—1926), поет, письменник, драматург, реформатор фінської літературної мови

Поняття Література Фінляндії охоплює як літературну традицію фінською, так і шведською мовами, зокрема у Фінляндії ХХ століття виокремилось поняття шведськомовної літератури Фінляндії, що має значний вплив на літературний процес у країні та популяризацію літератури Фінляндії у світі, а також літературні традиції деякими іншими мовами, зокрема місцевими саамськими.

Історичний розвиток

Зародження і розвиток до ХХ століття

Найдавнішим жанром фінського фольклору, що мав багато спільного з карельським, є руни.

У Середньовіччя виникли балади. Фінська народна проза представлена казками, легендами, переказами і бувальцями.

Перша пам'ятка писемності власне фінською мовою — «Азбука» Мікаеля Аґріколи. Однак аж до початку XIX століття фінською друкували переважно церковні книжки.

Зростання національної свідомості фінів сприяв у XVIII столітті пробудженню інтересу до національної історії, міфології та фольклору. Визначним культурним діячем 1-ї половини XVIII століття був Даніель Юсленіус, який у своїх творах (латиною) прославляв фінський народ.

У XIX столітті — столітті європейського пробудження — фінська література розвивалась переважно як просвітительська. Найвідоміші письменники цього часу — Яакко Ютейні, Карл Аксель Готлунд (Carl Axel Gottlund).

Також у загальноєвропейському тренді у Фінляндії в цей час розивається романтизм — його досягнення пов'язані з літературно-громадською діяльністю А. І. Арвідссона. Величезне значення для розвитку фінської літературної традиції мало видання Еліасом Леннротом народного епосу «Калевала», що став джерелом сюжетів і образів для багатьох письменників і поетів. Видатну роль в історії фінської культури в цей час відіграли також поет Йоган Рунеберг і філософ, публіцист і критик Йоган Вільгельм Снелльман.

У XIX ж столітті були закладені міцні реалістичні традиції фінської літератури, вірною яким вона лишалася у творчості багатьох її представників ХХ століття і сучасності, — реалістом виступив основоположник нової фінської літератури, зачинатель національних драматургії й роману Алексіс Ківі.

У вказаний період написані також фінські історичні романи (Захаріас Топеліус), з віршами і п'єсами виступив Каарло Крамсу (Kaarlo Kramsu). До соціальної тематики, опису фінських міста й села, людських взаємовідносин і загально-людських проблем була звернута творчість низки письменників-реалістів, що на тепер належать до класиків фінської літератури, вивчаються у школах і лишаються популярними і в наш час — Мінна Кант (писала про становище жінки, борючись за права жіноцтва), Юхані Ахо, Арвід Ярнефельт, Касімір Лейно тощо.

У ХХ столітті і в наш час

На початку ХХ століття фінська література — різнопланова, різножанрова, сформувалися її різноманітні течії. Так, наряду з неоромантичним напрямком, яскравими виразниками якого стали видатний лірик Ейно Лейно, L. Onerva, Волтер Кілпі (Volter Kilpi), з'явилась і робітничо-пролетарська поезія (Kössi Kaatra).

Проте панівним у фінській літературі залишався реалізм — його яскраві представники цього періоду Ілмарі Кіанто (Ilmari Kianto), Марія Йотуні (Maria Jotuni), Йоель Лехтонен. До видатних фінських письменників-реалістів цього ж часу належить єдиний дотепер фінський літератор-лауреат Нобелівської премії з літератури Франс Ееміль Сіланпяя, який був удостоєнний цієї високої світової нагороди у перший рік Другої свіової війни (1939) «за його глибоке розуміння селян своєї країни і вишукане мистецтво, з яким він зображував їх спосіб життя і їх зв'язок з природою».

Джерела

• Література у статті Фінляндія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.. — с. 602
• Фінська література [Архівовано 24 липня 2011 у Wayback Machine.] у Літературній енциклопедії в 11 тт. (1929—1939), М., Т. 11, 1939