Лінійні кораблі типу «Гельголанд»
Лінійні кораблі класу Helgoland — серія з чотирьох великих лінкорів (нім. Großlinienschiffen) німецької Кайзерліх Маріне — SMS Helgoland[en], SMS Oldenburg[en], SMS Ostfriesland, SMS Thüringen[de]. Друга серія модерних лінкорів після класу Nassau і перша, чий головний калібр складався з гармат калібру 305-мм. Вартість побудови даної серії становила 182 млн золотих марок. Кораблі брали участь в усіх великих битвах Першої світової війни і дійшли до її завершення.
| Лінійні кораблі класу Helgoland | ||
|---|---|---|
| Großlinienschiff Helgoland-Klasse | ||
 | ||
| SMS Helgoland. 1911 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лінійний корабель | |
| Попередній клас | Лінкори класу Nassau | |
| Наступний клас | Лінкори класу Kaiser | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} •Німецька імперія
| |
| Належність | .svg){kind=small} •Кайзерліхе Маріне
| |
| Порт приписки | Вільгельмсгафен | |
| Корабельня | Howaldtswerke, Кіль Schichau Данціг Kaiserliche Werft Wilhelmshaven[de] Вільгельмсгафен AG Weser Бремен | |
| Замовлено | 4 | |
| Закладено | Helgoland 11. 11. 1908 Oldenburg 01. 03. 1909 Ostfriesland 19. 10. 1908 SMS Thüringen 02. 11. 1908 | |
| Спущено на воду | Helgoland 25. 09. 1909 Oldenburg 30. 06. 1910 Ostfriesland 30. 09. 1909 SMS Thüringen 27. 11. 1909 | |
| Прийнятий | Helgoland 23. 08 1911 Oldenburg 01. 05. 1912 Ostfriesland 01. 08. 1911 SMS Thüringen 10. 09 1911 | |
| Виведений зі складу флоту | 05 листопада 1919 | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Ютландська битва | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | конструктивна 22.808 т макс. 24.700 т | |
| Довжина | вл 166,5 м 167,2 м | |
| Ширина | 28,5 м | |
| Осадка | макс. 8,94 м | |
| Бронювання | пояс 120–300 мм палуба 55-80 мм протиторпедний 30 мм башти 100–300 мм каземати 170 мм передня рубка 100–400 мм задня рубка 50-200 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 15 морських котлів 3×4-циліндрові парові машини | |
| Гвинти | 3×чотирилопатеві гребні гвинти ∅ 5,1 м | |
| Потужність | 31.258 к.с. (22.990 кВт) | |
| Швидкість | макс. 20,8 вузлів (39 км/год) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 12×305-мм L/50 (1.020 набоїв) 14×150-мм L/45 (2.100 набоїв) 14×88-мм L/45 (2 зенітні, 2.800 набоїв) | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 підводних ТА ⌀ 500-мм • 4 по бортах, 1 ніс, 1 корма, 16 торпед) | |
Історія ред.
Лінійні кораблі класу Helgoland призначались для заміни трьох старих панцирників берегової оборони класу Siegfried і першого німецького повністю сталевого панцирного корабля SMS Oldenburg. Ця серія німецьких великих лінійних кораблів проектувалась і будувалась одночасно з британськими лінкорами класів St.-Vincent і Neptune. Німецькі лінкори отримали рівноцінну британцям 305-мм артилерію головного калібру і потужнішу середню артилерію (14×150-мм проти 12/20×102-мм).
Озброєння ред.
SMS Oldenburg. 1910
На лінкорах вперше встановили 305-мм гармати головного калібру. Це дозволило ненадовго зрівнятись з британськими лінкорами, які 1912 починаючи з класу «Оріон» отримали 343-мм гармати. Однак деякою мірою це компенсувалось більшою початковою швидкістю набою і дальністю стрільби німецьких гармат.
Тоді розміщення башт головного калібру одна над одною вважали таким, що погіршує остійність корабля. Тому шість башт розмістили у формі шестикутника, коли по дві башти стояли по бортах і по одній на носі і кормі. Це дозволяло використовувати під час бою для бортового залпу 8 гармат, для залпів вперед-назад по 6 гармат.
Середня артилерія 14×150-мм гармат розміщувалась у індивідуальних казематах нижче головної палуби, але їх неможливо було застосувати при високих хвилях.
Протимінні 14×88-мм гармати розміщувались у відкритих казематах (4 на носі, 2 кормі) та на палубах надбудов. У час війни їх замінили 88-мм зенітні гармати.
Захист ред.
Панцирний захист з листів Krupp cemented armour, K.C.A. лінійних кораблів класу Helgoland переважав захист британських лінкорів. Товщина основного панцирного поясу приблизно відповідала головному калібру. Вони мали кращу структурну стійкість корпусу, поділ на водонепроникні відділення, причому усі головні механізми були захищені своїми водонепроникними перегородками. Бункери з вугіллям складали додатковий протиторпедний захист, як і у лінкорів класу Nassau. Також в основному був повторений розподіл товщин панцирних листів по довжині корпусу.
Силовий привід ред.
На лінкорах знову встановили три 4-циліндрові парові машини, що приводили в дію чотирьохлопатеві гвинти діаметром 5,1 м. Розміщення башт головного калібру обмежило розмір машинного відділення, котелень. Два послідовно розташовані стерна забезпечували малий радіус розвороту. При випробовуваннях кораблі даної серії розвинули різну швидкість — 20,8 вузлів (SMS Helgoland) — 21,3 вузлів (SMS Oldenburg). Під час війни у топках парових котлів встановили додаткові форсунки для розприскування нафти, що дозволило збільшити швидкість на 0,5 вузлів при одночасному зменшенні дальності плавання.
Застосування ред.
Лінійні кораблі класу Helgoland разом з лінкорами класу Nassau формували І ескадру Флоту відкритого моря і брали участь у більшості бойових операцій. У Ютландській битві SMS Helgoland отримав попадання 380-мм набою, що нанесло незначні пошкодження. На SMS Oldenburg попадання набою середньої артилерії не завдало шкоди корпусу, але принесло загибель 8 і поранення 14 моряків. SMS Thüringen залишився неушкодженим, потопивши своїм вогнем панцирний крейсер HMS Black Prince[en]. SMS Ostfriesland у битві не зазнав пошкоджень, але при поверненні підірвався на міні, через що з великими труднощами дібрався до Вільгельмсгафен.
Після завершення війни лінкори даного класу, як застарілі, не були інтерновані у Скапа-Флоу з найновішими кораблями Кайзерліхе Маріне, але вони були не надто давньої конструкції, тому підлягали знищенню.
- SMS Helgoland передали Великій Британі, де його 1924 чи 1921 порізали на брухт
- SMS Oldenburg передали Японії, яка продала його 1921 Британії для порізки на брухт
- SMS Ostfriesland передали США, де затонув 1921 як ціль для бомбардувань
- SMS Thüringen передали Франції, де використовували за ціль для артилерійських стрільб, 1922 порізали на металобрухт, хоча значну частину корабля затопили біля Лор'ян.
Джерела ред.
- Breyer, Siegfried: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905–1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2, стор. 287 (нім.)
- Gröner, Erich / Dieter Jung / Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815–1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote, Bernard & Graefe Verlag, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8, стор. 48 (нім.)
- Ulrich Israel, Jürgen Gebauer: Panzerschiffe um 1900. 2. Aufl. Brandenburger Verlagshaus, Berlin 1998, ISBN 3-327-01073-0 (нім.)
- Jane's Kriegsschiffe des 20. Jahrhunderts. Bechtermünz, Augsburg 1997, ISBN 3-86047-592-4 (нім.)
Посилання ред.
- Helgoland Class Dreadnought Battleship [Архівовано 31 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)