Відкрити головне меню

Люлька Архип Михайлович

(Перенаправлено з Люлька Архип)

Архи́п Миха́йлович Лю́лька (10 (23) березня 1908(19080323), Саварка, Київська губернія, Російська імперія (тепер Саварка, Богуславського району, Київської області, Україна)— 1 червня 1984, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський конструктор авіаційних двигунів. Член-кореспондент АН СРСР1960), академік АН СРСР (1968).

Люлька Архип
Михайлович
Lulka.jpg
Народився 10 (23) березня 1908(1908-03-23)
Саварка, Київська губернія, Російська імперія (нині Богуславський район, Київська область)
Помер 1 червня 1984(1984-06-01) (76 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Національність українець
Діяльність інженер, Конструктор
Відомий завдяки авіація
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад АН СРСР
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Відомий завдяки: Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941)
Партія КПРС
Нагороди Лауреат Ленінської премії (1976), Герой Соціалістичної Праці (1957), Лауреат Сталінських премій (1948, 1951)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

У 1925 закінчив ремісниче училище в Білій Церкві. З другого разу вступив до Київського Політехнічного інституту, який закінчив у 1931. Учень Михайла Кравчука.

У 1937-1939, працюючи у Харківському авіаційному Інституті, створив конструкцію першого в СРСР двоконтурного турбореактивного двигуна (ТРД)

Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939–1941), інших двигунів. Дослідив нові енергетичні речовини.

У 1941-1942 евакуйований у Башкортостан, працював на закритому танковому заводі у Челябінську.

1941 р. А.М. Люлька запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна — ТРДЦ, але на той момент не було можливостей для її практичної реалізації (це стане можливим тільки у 60-ті роки XX ст.). Розуміючи це, Архип Михайлович запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проект випередив свій час, не маючи аналогів. Слід зазначити, що і на сьогоднішній день двоконтурна схема турбореактивного двигуна є головною схемою сучасних двигунів як військової, так і цивільної авіації.

З 1946 — генеральний конструктор авіаційних двигунів. Згодом під його керівництвом створені потужні ТРД нового типу.

Був піонером розробки турбореактивних двигунів для надзвукової авіації, зробивши перші кроки у цьому напрямі ще в далекі тридцяті роки. Під його керівництвом створюється спеціальне КБ, нині НВО «Сатурн», яке носить його ім'я.

У 1938 році групою Архипа Люльки розроблений двигун РГД-1, що дав змогу літаку розвинути швидкість до 900 км/год. Але справжнє визнання талановитий конструктор здобув у повоєнні роки.

28 травня 1947 року літак Су-11 з двигуном ТР-1 конструкції Люльки розвинув швидкість 900 км/год. Згодом ТР-1 було встановлено на літаки Іл-22. Восени 1957 року відбулися випробування літака Су-7, який вперше перевищив швидкість звуку вдвічі. На базі цього літака згодом були створені бомбардувальник і штурмовик. А один з останніх створених Люлькою двигунів АЛ-31 Ф стоїть на всесвітньо відомому Су-27, яким встановлено 27 світових рекордів і виконуються такі фігури вищого пілотажу, як «Колокол» і «Кобра Пугачова». Дітище Архипа Люльки — двигун АЛ-29 встановлено на макеті-аналозі космічного корабля багаторазового використання «Буран», який свого часу був розроблений у КБ ім. Павла Сухого.

У 1948 р. у процесі доводочних робіт на базі ТР-3 (тягою 4000 кг) було створено більш потужний двигун тягою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків: Як-1000, Ла-190, Ил-30, Ил-46. За створення цього двигуна велику групу співробітників КБ на чолі з А.М. Люлькою було нагороджено Державною премією. Після АП-5 всі наступні двигуни КБ А.М. Люльки позначалися ініціалами їх розробника.

У 1952 р. випущено двигун АЛ-7 для Ил-54 і гідролітака конструкторського бюро Г.М. Берієва. Модифікований форсажною камерою згорання АЛ-7 став ТРДФ, АЛ-7Ф і впроваджувався на надзвукових літаках Су-7Б, Су-9, Ту-280. Літаки П.С. Сухого і Г.М. Берієва з двигунами А.М. Люльки встановили понад двадцять світових рекордів.

Більш форсований варіант ТРДФ АЛ-21ФЗ (тягою 11200 кгс) став двигуном шести модифікацій літака з крилами змінної стріловидності Су-17 і такої ж кількості військового бомбардувальника (з крилами змінної геометрії) Су-24. У 70-ті роки в ОКБ А.М. Люльки на базі двоконтурного реактивного двигуна було створено нові ТРДФ (АЛ-31 та інші), які не поступалися найкращим світовим аналогам. Конструкторську і наукову роботу А.М. Люлька успішно поєднував із громадською діяльністю Його неодноразово обирали депутатом Верховної Ради СРСР.

У 1968 р. Архип Михайлович був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, де він очолював комісію газових турбін Академії.

Двигуни Архипа Люльки на радянських літакахРедагувати

 
Двигун АЛ-21 Ф3 конструкції А. М. Люльки
  • ТР-1 для Су-11 та Ил-22
  • АЛ-5 для Ил-30 та Ил-46
  • АЛ-7 для Ил-54
  • АЛ-7Б (ПБ) для Ту-98
  • АЛ-7Ф-1 для Су-7 та його модифікацій
  • АИ-7 для Су-9
  • АЛ-21 для Су-22, Су-24
  • АЛ-31 для Су-27, Су-30
  • АЛ-35 для Су-27
  • АЛ-41 для Су-37 та МіГ МФ1


ВідзнакиРедагувати

ВшануванняРедагувати

На честь академіка Саварський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» названий іменем Люльки, у російському місті Москва іменем Люльки названу площу.
В с. Саварка Богуславського району Київської області – рідному селі А.М.Люльки 25 травня 2007 р. відкрито пам’ятник А.М.Люльці на подвір’ї школи його імені.[1]

В Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" встановлено меморіальну дошку Люльки, його портрет – в Галереї видатних випускників КПІ, за головним корпусом КПІ на алеї видатних вчених встановлено пам'ятник Архипу Михайловичу Люльці.[2]

23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата – 110 років з дня народження Архипа Люльки (1908-1984), конструктора авіаційних двигунів.[3]

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати