Люк Скайво́кер (англ. Luke Skywalker) — вигаданий персонаж у всесвіті Зоряних війн, створеним Джорджем Лукасом. Головний герой оригінальної трилогії Зоряних війн. Вперше Люк Скайвокер з'явився у виконанні Марка Гемілла у фільмі «Зоряні війни» (1977), а згодом повернувся до цієї ролі у фільмах «Імперія завдає удару у відповідь» (1980) та «Повернення джедая» (1983). Через тридцять років актор повернувся до ролі Люка у трилогії сиквелів. Пізніше Гемілл зіграв цифрову версію Люка в серіалах Disney+ «Мандалорець», з'явившись у фінальному епізоді другого сезону наприкінці 2020 року, та «Книга Боби Фетта», з'явившись у шостому епізоді першого сезону на початку 2022 року.

Люк Скайвокер
Luke Skywalker
Марк Гемілл у ролі Люка Скайвокера
Марк Гемілл у ролі Люка Скайвокера
Поява Помста ситхів Нова надія, Імперія завдає удару у відповідь, Повернення джедая, Пробудження Сили, Останні джедаї, Скайвокер. Сходження, Мандалорець, Книга Боби Фетта
Перша поява Зоряні війни (1977)
Автор Джордж Лукас
Виконавець
Озвучує
Інформація
Псевдонім Вормі
Стать Чоловік
Рід занять Учень фермера
джедай
Приналежність
Зброя Світловий меч
Народження 19 ДБЯ
Смерть 34 ПБЯ
Громадянство Flag of the Rebel Alliance.svg Нова Республіка
Проживання Татуїн
Ahch-Tod
Приналежність
Родичі
Дружина Мара Джейд (Легенди)
Діти Бен Скайвокер (Легенди)
CMNS: Люк Скайвокер у Вікісховищі

Спочатку Люк був фермером на планеті Татуїн, який жив зі своїми дядьком і тіткою. Але згодом Люк стає ключовою фігурою у війні Альянсу Повстанців проти Галактичної Імперії. Люк — син лицаря-джедая Енакіна Скайвокера (який став лордом ситхів Дартом Вейдером) і Падме Амідали. Люк є братом-близнюком лідера повстання Леї Орґани та швагро контрабандиста Гана Соло. Люк навчався у майстрів-джедаїв Обі-Вана Кенобі та Йоди, і згодом відновив Орден джедаїв. Пізніше він став наставником для свого племінника Бена Соло та для внучки Палпатіна Рей. Люк помирає в кінці «Останніх джедаїв», але повертається у «Скайвокер. Сходження», як дух Сили, розмовляючи з Рей, щоб вона боролася проти діда. Наприкінці фільму духи Люка та Леї дають Рей благословення прийняти прізвище Скайвокер і продовжити спадщину родини.

Персонаж також ненадовго з'являється у приквелі «Помста ситхів» як немовля. У деканонізованому Розширеному всесвіті (Легенди) Люк є головним героєм багатьох історій, які відбуваються після «Повернення джедая», у яких його зображують могутнім майстром-джедаєм, чоловіком Мари Джейд, батьком Бена Скайвокера та дядьком Джайни, Джейсена і Енакіна Соло.

Концепція та кастингРедагувати

Джордж Лукас розглядав різні образи для головного героя фільму «Зоряні війни». Одними з таких образів були: 60-річний сивий ветеран війни, майстер-джедай, карлик та жінка[1][2]. В одному з інтерв'ю про свої ранні чернетки Лукас сказав:

Перша [версія] розповідала про принцесу і старого генерала. Друга версія стосується батька, його сина та дочки; дочка стала героїнею фільму. Тепер дочка стала Люком, персонажем Марка Гемілла. Була також історія двох братів, де я перетворив одного з них на сестру. Старшого брата ув'язнили, а молодшій сестрі довелося його рятувати і повертати до тата.[3]

Марк Гемілл у своєму першому інтерв'ю про Зоряні війни розповів, що Джордж Лукас сам обрав його на цю роль, хоча до цього актор проходив прослуховування, яке завалив[4].

Хоча прізвище Люка було «Скайвокер» в обробці «Зоряних війн» 1973 року[5], у наступних чернетках Лукаса воно було змінено на «Старкіллер», у якийсь момент з'явившись у назві («Зоряні війни: З пригод Люка Старкіллера»). Прізвище «Старкіллер» залишилося протягом перших кількох місяців виробництва фільму[6][7]; Гемілл використовував ім'я «Люк Старкіллер» єдиний раз, коли він згадував себе під час зйомок, у сцені, під час якої шолом штурмовика закриває йому рот[8]; у фільмі його прізвище було замінено «Скайвокером». «Старкіллер» був виключений через те, що Лукас назвав це «неприємними конотаціями» з Чарльзом Менсоном[9].

В альтернативній кінцівці, запропонованій Лукасом для останнього фільму оригінальної трилогії Зоряних війн, Люк взяв на себе обов'язки свого батька, і після його смерті мав намір правити Галактикою. Хоча Лоуренс Каздан підтримав цю ідею, Лукас зрештою відмовився від неї, оскільки фільми були зняті для дітей[10]. Ще один варіант кінцівки фільму показував, як персонаж зникає в пустелі, подібно до «Клінта Іствуда у спагеті-вестернах»[11].

За словами Марка Гемілла, під час зйомок оригінального фільму Лукас запитав його, чи не повторить він цю роль, коли йому виповниться 60, щоб передати естафету наступному поколінню. У 1983 році Гемілл заявив, що його повернення до франшизи буде «або іншим, або не тим самим персонажем»[12]. Гемілл дізнався про трилогію сиквелів в середині 2012 року на Star Wars Celebration під час обіду, коли Лукас сказав йому, що один епізод знаходиться в розробці[13].

Відсутність екранного часу у «Пробудженні сили» була пов'язана з побоюваннями сценариста Майкла Арндта, що присутність Люка буде відтягувати увагу глядачів від головної героїні, що призвело до угоди про те, що його майже не покажуть у фільмі, але він стане головним сюжетним персонажем[14][15]. Гемілл відвідував зустрічі для читання сценаріїв, і допоміг приховати роль Люка у фільмі, замість діалогу читав сценічні постановки. За словами режисера та співавтора сценарію Джей Джей Абрамса, це дозволило Геміллу залишатися втягнутим в процес, а його читання допомогло створити «кращий досвід для всіх»[16].

Після зйомок «Пробудження сили» Гемілл збрив бороду, щоб зіграти роль Трикстера у серіалі «Флеш», а потім знову її відростив, щоб знятись у «Останні джедаї»[13]. За словами концепт-дизайнера Крістіана Альцманна, поява Люка в цьому фільмі частково була натхненна появою полковника Курца в «Апокаліпсисі сьогодні» (1979)[17].

ПояваРедагувати

Оригінальна трилогіяРедагувати

В оригінальній трилогії Люк представляє собою архетип героя: «молодий чоловік, покликаний до пригод, герой, який виходить назустріч випробуванням та пригодам і повертається після перемоги з благом для суспільства»[18].

Нова надіяРедагувати

У вилученій сцені, яка передувала першій появі персонажа у фільмі (збереглася у радіопостановці)[19], Люк прощається зі своїм найкращим другом Біггсом Дарклайтером, який щойно вступив до Імперської академії[20]. Друзі дитинства зневажливо називають його «Черв'яком»[21].

У фільмі «Зоряні війни. Епізод IV. Нова надія», події розгортаються через дев'ятнадцять років. Люк живе на планеті Татуїн разом зі своїм дядьком Оуеном та тіткою Беру. Дядько та тітка приховали від нього правду про минуле його батька, розповівши Люкові, що його батько був пілотом вантажного зорельота та вже давно помер. Люк робить перші кроки до своєї долі, коли зустрічається з двома дроїдами, C-3PO та R2-D2, яких було послано принцесою Леєю з таємним повідомленням до Обі-Вана Кенобі. Обі-Ван Кенобі, якого Люк знав під ім'ям «Бен Кенобі» розповідає йому що, його батько був лицарем Джедай, якого зрадив та вбив молодий джедай на ім'я Дарт Вейдер. Також Обі-Ван Кенобі передає Люкові світловий меч його батька. Обі-Ван пропонує Люку відправитися на Альдераан, але Люк відмовляє йому.

Люк змінює свою думку, коли дізнається, що його дядько та тітка було вбито імперськими штурмовиками. Вони наймають контрабандистів Хана Соло та Чубакку та їх корабель «Тисячолітній сокіл», щоб відправитися на Альдераан. Прилетівши до пункту призначення, вони дізнаються, що Альдераан було знищено за допомогою Зірки Смерті.

Люк, за допомогою Хана Соло, Чубакки та дроїдів C-3PO, R2-D2 звільняють принцесу Лею. Люк приєднюється до Альянсу Повстанців та під час битви при Явіні знищує Зірку Смерті.

Імперія завдає удару у відповідьРедагувати

Під час подій, що зображуються у п'ятому епізоді «Зоряних війн», Люк командир у Альянсі Повстанців на планеті Гот. Його ледве не було вбито сніговою істотою вампою; він врятувався притягнувши до себе за допомогою Сили світловий меч. Люкові з'являється привид Обі-Вана Кенобі та говорить йому, щоб Люк летів на планету Дагоба, щоб закінчити навчання у Майстра Джедаїв Йоди.

Люк командує ескадроном снігових спідерів, прикриваючи евакуацію бази повстанців під час атаки сил Імперії. Після бою Люк залишає Гот та на власному іксокрилі та летить на Дагоба. Там він зустрічає Йоду та продовжує тренування.

Його тренування було перервано видінням про страждання його друзів. Незважаючи на попередження Обі-Вана та Йоди, він летить до Хмарового Міста, щоб допомогти друзям. Там Люк зустрічається з Дартом Вейдером та б'ється з ним на світлових мечах. Вейдер відтяв Люкові долоню правої руки та після цього відкрив йому правду про те, що він є його батьком. Дарт Вейдер запропонував Люкові перейти на Темний бік Сили та керувати Галактикою разом з ним. Але Люк відмовляється та стрибає у трубопровід. Його підбирає «Тисячолітній сокіл».

Повернення джедаяРедагувати

У шостому епізоді «Зоряних війн» Люк разом з Леєю, Лендо Калрісіаном та дроїдами C-3PO та R2-D2 відправляються на Татуїн, щоб врятувати Хена Соло з полону Джабби Гатта. Люк сам потрапляє у полон до Джабби, але йому вдається врятуватися завдяки R2-D2, та врятувати своїх друзів.

Люк повертається на Дагоба, щоб закінчити навчання у Йоди. Він питає у Йоди чи є правдою слова Дарта Вейдера про те, що він є його батьком. Йода підтверджує слова Вейдера. Привид Обі-Вана повідомляє Люку, що Лея — його сестра-близнючка. Обі-Ван каже Люку, що він не стане Джедаєм, доки не зустрінеться ще раз із своїм батьком.

Вирушивши разом з загоном повстанців на Ендор, Люк здається у полон імперським штурмовикам, знаючи що вони відведують його до Вейдера. Люка доставляють на нову недобудовану Зірку Смерті Дарт Вейдер веде Люка до імператора. Люк б'ється з Вейдером на світлових мечах. Під час бою, коли Люк відрубав Вейдеру долоню, імператор робить спробу схилити Люка до темного боку Сили, але це йому не вдається. Використовуючи Силу, імператор б'є Люка блискавками. В останню мить на допомогу Люку приходить Дарт Вейдер, який схопив імператора та кинув його у шахту реактора.

Смертельно поранений Дарт Вейдер просить Люка зняти з нього шолом, щоб подивитись на сина власними очима. Пізніше після перемоги повстанців та знищення Зірки Смерті, Люкна Ендорі бачить привиди Обі-Вана, Йоди та свого батька.

Трилогія приквелівРедагувати

Помста ситхівРедагувати

Протягом фільмів з серії «Зоряні війни» Люк вперше з'являється у фільмі Зоряні війни. Епізод III. Помста ситхів, коли він народжується на планеті Поліс Масса разом зі своєю сестрою Леєю. Люк та Лея двійнята, але Люк старший, адже народився трохи раніше за Лею. Їхня мати померла під час пологів. Майстри Джедаї Йода та Обі-Ван Кенобі сховали дітей, щоб захистити їх від щойно створеної Галактичної імперії та її володаря імператора Палпатіна.

Лею відправили на Альдераан, де її вдочерив сенатор Бейл Органа, і Лея стала принцесою, а Люка відправили на планету Татуїн, де він став фермером-збирачем води зі своїм дядьком Оуеном та тіткою Беру. Обі-Ван відправився на Татуїн, щоб наглядати за Люком.

Розширений всесвітРедагувати

Після битви при ЕндоріРедагувати

Через день після двобою з Дартом Вейдером Люк, що ще не відновився від пошкоджень, які було нанесено блискавками Сили Палпатіна, врятував Веджа Антіллеса від смерті від вибуху дроїда-посильного, котрий самоліквідувався відразу після того, як передав заклик про допомогу з Бакури. Скайвокер очолив місію Альянсу на Бакуру — планету, що піддалася нападу з боку дивної раси прибульців, ссі-руук, що використовували життєву силу полонених для живлення своїх машин. Там Люк Скайвокер та Лея Органа домоглися тимчасового перемир'я між повстанцями й імперськими силами, щоб разом відбити вторгнення. На Бакурі Люк закохався в молодого сенатора з планети — Геріель Кептісон. Їхні відносини швидко розвивалися, але після завершення місії шляхи Геріель та Люк розійшлися. Під час місії на Бакурі Люк був заражений невідомими паразитами, яких нацькував на нього імперський губернатор Вілек Нереус, та потрапив у полон до ссі-руук. Але за допомогою Дева Сібварри, чутливої до Сили людини на службі в ссі-руук, Люк зміг втекти, пошкодивши корабель ссі-руук і тим самим забезпечивши повстанцям перемогу в битві. Трохи пізніше Люк продиктував умови капітуляції Вілеку Нереусу, звільнивши бакуріанців від імперського диктату.

У пошуках спадщини (4 — 11 ПБЯ)Редагувати

Скайвокеру довелося зачекати зі здійсненням мрії про відродження Ордену джедаїв. Смерть Палпатіна стала причиною пропасної активності у всій галактиці, і Люк був змушений допомагати багатьом світам скинути ярмо Імперії. Так, на планеті Солей Скайвокер допомагав місцевим заколотникам скинути короля Блеккарта. Під час цієї місії Люк закохався в дівчину по імені Мері і хотів піти з Альянсу, щоб жити з нею, залишивши війну в минулому. Але Імперія почала повторну окупацію планети, під час якої Мері загинула, а Люк зміг втекти, лише скориставшись допомогою солейця Браксаса. Смерть Мері стала причиною повернення Люка в Альянс, де він продовжив службу, виконуючи найнебезпечніші завдання.[22]

Знаходячись на базі повстанців на Ендорі, Люк продовжив покращувати свої навички у використанні Сили, отримавши підтримку Вікета і евоків. Саме тут Люк Скайвокер одержав своє перше офіційне завдання з моменту смерті Імператора. Він став представником повстанців і відвідав планети Іскалон та Шаукен, щоб переконати місцевих мешканців відправити своїх представників на Першу Конференцію Незалежних Рас. Під час виконання цього завдання Люк зустрів іскалоніанця Кіро. Кіро був чуттєвий до Сили і сподівався, що Скайвокер навчить його джедайському мистецтву.[23]

Однак смерть Сібварри змусила Люка переглянути свої плани щодо відродження Ордену, і він відмовився навчати Кіро. Незабаром після цього Скайвокер став тренувати нових бійців Альянсу, серед яких були Барні, Рік Дуел, Чіхдо, Дракос, зелтронка Дені і Ферон. Не володіючи чутливістю до Сили, вони дуже хотіли мати таку ж фізичну підготовку, як у лицарів-джедаїв. Хоч Люк і був майже цілком упевнений, що його учні не можуть використовувати Силу, він не став навіть намагатися знайомити їх з її можливостями, тому що побоювався їхнього переходу на Темну Сторону. Таким чином, перші учні Люка були простими солдатами, яких відрізняла від інших лише гарна фізична підготовка.[24]

Люк продовжував тренувати, поки до нього на Ендор не прилетіла молода Віла і не попросила Люка навчити її. Дівчина сподівалася, що зможе придбати нові здібності, що допоможуть їй врятувати свою батьківщину — Налдар. Скайвокер обіцяв Вілі, що буде вчити її, але не виконав обіцянки. Упередження Люка проти навчання дійсних джедаїв зазнали серйозної перевірки, коли він зіштовхнувся на Налдарі з Флінтом — іншим молодим чоловіком, якому він відмовив у навчанні. Флінт став Темним володарем ситхів під керівництвом темної володарки Лумаї й очолив імперські сили на Налдарі. Люк бився з ним і зрозумів, що його відмова Флінту породила зло. Скайвокер допоміг Флінту усвідомити те, як він помилявся, а от Віла загинула в спробі врятувати життя колишнього Темного владики. Люка Скайвокера знову відвідало видіння Йоди, Обі-Вана Кенобі та Енакіна Скайвокера, після якого він зрозумів, що боятися Темної Сторони безглуздо і вирішив відродити Орден. Першим його дійсним учнем став Кіро, якому Люк раніше відмовив у навчанні.[25]

Аналіз персонажаРедагувати

ПсихоаналізРедагувати

Кожен із персонажів «Зоряних війн» втілює один з архетипів у подорожі героя Джозефа Кемпбелла[26], а Люк Скайвокер заповнює архетип героя. Слідуючи класичному сюжету, він спершу перебуває в буденному світі, але повідомлення ззовні (прохання Леї про допомогу) спонукає Люка зустрітися з наставником (Обі-Ваном) і стати на шлях подвигів. Об'єднавшись із рештою героїв, Люк опиняється на межі смерті в глибинах Зірки Смерті, але зрештою лишається неушкоджений і здобуває знання, потрібні для перемоги над Дартом Вейдером у вирішальному протистоянні. Використовуючи Силу, Люк проходить останнє випробування та повертається за нагородою[27].

РелігійнийРедагувати

Деякі стверджують, що Люк відображає фундаментальні цінності християнства та авраамічної релігії. Подорож Люка часто порівнюють з мандрівкою Ісуса Христа. Боротьба Люка між добром і злом контрастує з боротьбою його батька, Енакіна Скайвокера, таким чином представляючи історію блудного сина[28].

СприйняттяРедагувати

У 2015 році Люк Скайвокер увійшов до списку «50 найкращих кіноперсонажів усіх часів» за версією журналу Empire[29]. Також журнал помістив його на третє місце у списку «найкращих персонажів „Зоряних війн“»[30]. У списку від Fandomania.com «100 найкращих вигаданих персонажів» Люк зайняв 14 місце[31]. IGN помістив Люка на четверте місце у списку «найкращих персонажів „Зоряних війн“»[32], а читачі IGN двічі обрали його як одного з найулюбленіших персонажів «Зоряні війни»[33][34]. Джессі Шедін з IGN розмістив Люка Скайвокера у списку персонажів, яких хотіли б побачити на Wii[35], назвавши Скайвокера одним зі своїх улюблених героїв «Зоряних війн»[36], а також Шедін додав, що Люка, як одного з персонажів Зоряних війн, хотіли б бачити в Soulcalibur[37]. IGN також назвав бій між Люком Скайвокером та Дартом Вейдером у фільмі «Повернення джедая» однією з найкращих «битв з босами»[38]. У одній зі статей Тодда Гілкріста з IGN сказано, що його улюблена промова Люка — «Я джедай, як і мій батько раніше»[39]. UGO Networks назвали Люка одним з найкращих героїв усіх часів[40], а читачі UGO визнали його одним із найкрутіших персонажів «Зоряних війн»[41]. Дін Кеймен назвав свою систему протезів руки на честь персонажа — «Люк»[42]. Одним із ознак впливу персонажа на шанувальників є розгорнута теорія фанатів, яка розвивається в Інтернеті з 2015 року, згідно з якою в оригінальній трилогії насправді є два різних Люка: звичайний і «більший Люк» трохи більшої статури, який з'являється в деяких сценах[43].

Марк Гемілл був номінований на премію «Сатурн» за найкращу чоловічу роль за роль Люка Скайвокера у «Новій надії»[44], і отримав нагороду за роль у фільмах «Імперія завдає удару у відповідь», «Повернення джедаїв» та «Останні джедаї»[45].

У 1976 році Гемілл потрапив до ДТП після зйомок «Нової надії», через отримані травми була зроблена операція на обличчі. Було припущено, що напад вампи на початку фільму «Імперія завдає удару у відповідь» пояснить його травму обличчя, але Джордж Лукас спеціально заперечував це в коментарях до DVD «Імперія завдає удару у відповідь»[46].

Багато шанувальників розчарувались образом Люка в «Останніх джедаях» те, що він був зображений «як сварливий старий, чиї невдачі змусили його сховатися»[47]. Спочатку Гемілл заявив, що він «майже принципово [не погоджувався] з кожним вибором [режисера „Останніх джедаїв“ Раяном Джонсоном], зробленим для цього персонажа», але актор дуже поважав Джонсона і був готовий зробити свій внесок, щоб показати бачення Джонсона[48]. Щодо можливості зіграти цю роль молодшому актору, Гемілл висловив підтримку Себастіану Стену, чия фізична схожість з молодим Геміллом стала вірусною[49]. Також він зазначив, що дитячий актор Джейкоб Трембле був би найкращим вибором, якби історія була зосереджена на дитинстві Люка[50].

Культурний впливРедагувати

Люк Скайвокер залишається іконою американської культури. Його часто використовують дитячі психотерапевти, щоб допомогти дітям спроєктувати свої думки та стан буття у спосіб, зрозумілий як дитині, так і терапевту[51]. Також терапевти використовують інші ідеї з «Зоряних війн» на сеансах, навчаючи своїх пацієнтів, що Сила представляє саморозуміння, якого вони досягають під час терапії. Дітей вчать, що вони — Люк, а їхній терапевт — Обі-Ван, тому в підсумку, оскільки Люку більше не потрібен його наставник, одного дня їм більше не потрібен їхній терапевт[52].

«Зоряні війни» пов'язані з культурними подіями свого часу, такими як Холодна війна та політика Ніксона. За даними space.com, відрізання руки Люку та символічна біонічна присутність Дарта Вейдера символізують єдність військових і людей з ампутованими кінцівками[53].

ВідносиниРедагувати

РодовідРедагувати

Докладніше: Сім'я Скайвокерів

Дерево наставництваРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Skywalker, Luke. Star Wars Databank. StarWars.com. Архів оригіналу за 7 вересня 2011. Процитовано 3 квітня 2011. 
  2. Lucas, George (2004). The Characters of Star Wars, Star Wars Trilogy DVD. 20th Century Fox Home Entertainment. Event occurs at 3:45.
  3. Clouzot, Claire (1999). The Morning of the Magician: George Lucas and Star Wars. У Kline, Sally. The George Lucas Interviews. Jackson, Mississippi: University Press of Mississippi. с. 57–58. ISBN 1-57806-125-3. 
  4. A 1977 interview with Mark Hamill from Blue Peter - and what it reveals about Star Wars. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 22 липня 2016. 
  5. Jones, Brian Jay (2016). George Lucas: A Life. New York City: Little, Brown and Company. с. 171. ISBN 978-0316257442. 
  6. Satran, Joe (28 жовтня 2015). The Hero Of 'Star Wars' Almost Wasn't Named Luke Skywalker. Huffington Post. New York City. Архів оригіналу за 2 листопада 2015. Процитовано 27 січня 2019. 
  7. Nastasi, Alison (13 липня 2012). Luke Starkiller? Indiana Smith? Famous Film Characters' Nixed Names. The Atlantic (Boston, Massachusetts: Emerson Collective). Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 27 січня 2019. 
  8. Robinson, Melia (29 грудня 2015). An Easter egg in 'Star Wars: The Force Awakens' pays homage to the original movie. Tech Insider. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 19 січня 2022. 
  9. Eisenberg, Eric (26 жовтня 2015). Why George Lucas Had To Change Luke Skywalker's Name In Star Wars. Cinema Blend (Portland, OR: Cinema Blend LLC). Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 27 січня 2019. 
  10. Anders, Charlie Jane (25 вересня 2013). 10 Things You Probably Didn't Know About Star Wars: Return of the Jedi. Gizmodo. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2022. 
  11. Dennis, Catrina (19 листопада 2014). Luke Skywalker's Original Fate in Return of the Jedi Was VERY Different!. Moviepilot. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016. 
  12. Britt, Ryan (25 жовтня 2019). How a wavy-gravy George Lucas concept could shape the 'Rise of Skywalker'. Inverse. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019. 
  13. а б Hiatt, Brian (18 грудня 2015). Skywalker Speaks: Mark Hamill on Returning to 'Star Wars'. Rolling Stone (New York City: Wenner Medias LLC). Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 27 січня 2019. 
  14. Breznican, Anthony (20 грудня 2015). J.J. Abrams explains R2-D2's closing scene in Star Wars: The Force Awakens. Entertainment Weekly (New York City: Meredith Corporation). Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 27 січня 2019. 
  15. Keyes, Rob (20 грудня 2015). Luke Skywalker's Role in Star Wars: The Force Awakens Explained. Screen Rant. Ogden, Utah: Valnet, Inc. Архів оригіналу за 6 лютого 2019. Процитовано 27 січня 2019. 
  16. Breznican, Anthony (4 квітня 2016). Star Wars The Force Awakens: Mark Hamill's secret role in the table read revealed. Entertainment Weekly (New York City: Meredith Corporation). Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 27 січня 2019. 
  17. Szostak, Phil (2017). The Art of Star Wars: The Last Jedi. Abrams Books. с. 28. ISBN 9781419727054. 
  18. Campbell, Joseph; Moyers, Bill (1988). The Power of Myth. New York City: Anchor Books. с. 179. ISBN 978-0385418867. 
  19. Villarreal, Mike (10 березня 2014). Review: Jump to lightspeed with Topps' Star Wars radio drama. Nerd Reactor. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019. 
  20. Davis, Lauren (26 листопада 2014). Star Wars Deleted Scenes Reveal The Utter Disaster That Could Have Been. io9. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019. 
  21. Slavicsek, Bill (1994). A Guide to the Star Wars Universe (вид. 2nd). New York City: Del Rey. с. 482. ISBN 0-345-38625-6. 
  22. Star Wars 89: І'll See You in the Throne Room
  23. Marvel Star Wars 90: The Choice
  24. Marvel Star Wars 92: The Dream
  25. Marvel Star Wars Annual 3: The Apprentice
  26. Miller, Martin (Summer 1981). The Appeal of Star Wars: A psychoanalytic view. American Imago (Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press) 38 (2): 203–220. 
  27. Scheller, Rachel (4 травня 2017). Exploring Star Wars and the Hero's Journey. Writer's Digest (Cincinnati, Ohio: F+W Media). Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019. 
  28. Cohen, Michael Howard (2002). Fraud, Ego, and Abuse of Spiritual Power. Future Medicine: Ethical Dilemmas, Regulatory Challenges, and Therapeutic Pathways to Health Care and Healing in Human Transformation. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press. с. 213–248. ISBN 978-0472088898. 
  29. Empire's The 100 Greatest Movie Characters. Empire. 29 червня 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 жовтня 2016. 
  30. The Greatest Star Wars Characters. Empire. 26 лютого 2016. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 19 липня 2017. 
  31. The 100 Greatest Fictional Characters. Fandomania.com. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 21 травня 2010. 
  32. Top Star Wars Characters. IGN. Архів оригіналу за 17 серпня 2010. Процитовано 31 березня 2011. 
  33. Pirrello, Phil (18 серпня 2010). Who Is Your Favorite Star Wars Character?. IGN. Архів оригіналу за 22 серпня 2010. Процитовано 31 березня 2011. 
  34. Schedeen, Jesse (6 лютого 2009). Star Wars: Your Favorite Characters. IGN. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 31 березня 2011. 
  35. Schedeen, Jesse (2 лютого 2009). Players Wanted: Characters We Want on the Wii. IGN. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 31 березня 2011. 
  36. Schedeen, Jesse (15 серпня 2008). Top 25 Star Wars Heroes: Day 5. IGN. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 31 березня 2011. 
  37. Schedeen, Jesse (5 серпня 2008). Players Wanted: Soulcalibur's Star Wars Fighters. IGN. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 31 березня 2011. 
  38. Pirello, Phil; Collura, Scott; Schedeen, Jesse; Goldman, Eric; Fowler, Matt (6 грудня 2010). Ultimate Movie Boss Battles. IGN. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 3 квітня 2011. 
  39. Gilchrist, Todd (7 липня 2006). Star Wars Speeches: Luke Skywalker. IGN. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2011. 
  40. UGO Team (21 січня 2010). Best Heroes of All Time. UGO Networks. Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 3 квітня 2011. 
  41. Adam Rosenburg (25 серпня 2008). Star Wars Characters. UGO Networks. Архів оригіналу за 26 травня 2011. Процитовано 3 квітня 2011. 
  42. Lawler, Richard. FDA approves a life-like prosthetic arm from the man who invented the Segway. Engadget. Архів оригіналу за 11 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  43. Shackell, James (26 жовтня 2021). The Bigger Luke Hypothesis: going deep on Star Wars' most absurd fan theory. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 26 жовтня 2021. 
  44. The 5th American Film and Television Saturn Award The 5th Saturn Awards 1978. Mtime.com (кит.). Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 24 січня 2016. 
  45. Ryan, Jackson (27 червня 2018). The Last Jedi, Black Panther win big at the 44th Saturn Awards. CNET. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019. 
  46. Cronin, Brian (25 серпня 2015). Was the Wampa Attack in Empire Strikes Back Created to Explain Mark Hamill's Facial Injuries?. HuffPost. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 16 грудня 2017. 
  47. Armitage, Hugh (4 квітня 2018). Mark Hamill says Luke Skywalker was used as a "plot device" in Star Wars: The Last Jedi. Digital Spy. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 лютого 2022. 
  48. Kamp, David (25 травня 2017). Star Wars Nerds, Mark Hamill Is One of You. Vanity Fair. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 23 лютого 2022. 
  49. Busch, Caitlin (16 листопада 2017). Sebastian Stan Wants to Play Luke Skywalker, Mark Hamill Approves. Inverse. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 25 вересня 2021. 
  50. Brockington, Ariana (8 березня 2018). Mark Hamill on His Trump Tweets and Who Could Play Young Luke Skywalker. Variety. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022. 
  51. Olsher, Dan (26 січня 2017). Lessons From Luke Skywalker. Psychology Today (New York City: Sussex Publishers). Процитовано 25 вересня 2021. 
  52. Kinnaird, Brian A. (12 січня 2014). In Search of Obi-Wan Kenobi. Psychology Today. New York City: Sussex Publishing. Процитовано 25 вересня 2021. 
  53. Choi, Charles Q. (10 серпня 2010). How 'Star Wars' Changed the World. Space.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019. 
  54. Книга Зоряні війни (2020) ст. 200

ПосиланняРедагувати