Кальницька Людмила Степанівна

Людмила Степанівна Кальни́цька (нар. 8 листопада 1938, Житомир) — український мистецтвознавець, кандидат філософських наук з 1980 року; член Спілки художників України з 1982 року. Дружина скульптора Павла та мати скульптора Бориса Кальницьких.

Кальницька Людмила Степанівна
Народилася 8 листопада 1938(1938-11-08) (85 років)
Житомир
Країна Україна Україна
Alma mater Київський художній інститут
Галузь мистецтвознавство
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат філософських наук
Членство Національна спілка художників України
У шлюбі з Кальницький Павло Федосійович
Діти Кальницький Борис Павлович

Біографія

ред.

Народилася 8 листопада 1938 року в місті Житомирі (тепер Україна). У 1966 році закінчила Київський художній інститут. Працювала у Києві: у 1967 році працювала викладачем у Художній середній школі імені Тараса Шевченка; з 1968 року — редактором з питань образотворчого мистецтва на Республіканському телебаченні; у 19701973 роках викладала у Художньо-промисловому технікумі, у 19741975 роках — в Київському університеті. З 1975 по 2007 рік — доцент кафедри історії української музики і народної творчості Національної музичної академії України; з 2010 року — доцент кафедри мистецтвознавства та гуманітарних наук Інституту художнього моделювання та дизайну. Живе в Києві, в будинку на вулиці Великій Житомирська № 34, квартира 7[1].

Роботи

ред.

Підготувала авторські телепрограми:

  • «Михайло Дерегус — співець України»;
  • «Євген Лисик — художник Львівського оперного театру»;
  • «Азбука революції (Плакатне мистецтво України)»;
  • «Анатоль Петрицький — зачинатель нового художнього стилю».

Авторка статей:

  • «Эстетическое воздействие монументального искусства» // «Этика и эстетика», 1978, випуск 21 (рос.);
  • «Мемориалы Украины в формировании интернациональных и патриотических качеств» // «Образотворче мистецтво», 1979, № 3 (рос.);
  • «Духовність як важлива категорія перехідної доби» // «Збірник Академії педагогічних наук» (Київ, 2004);
  • «Хронотопічність як функція цілосності розвитку культури» // «Науковий вісник» (Київ, 2005, випуск 43, книга 2).

Уклала альбом «Скульптор В. Клоков» (Київ, 1980).

Примітки

ред.
  1. Довідник членів Спілки художників України, сторінка 59 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 16 грудня 2020.

Література

ред.

[[Категорія:Мистецтвознавці СРСР]