Вікіпедія

Луїс Альберто Лакальє Поу

Луїс Альберто Алехандро Апарісіо Лакальє Поу (ісп. Luis Alberto Alejandro Aparicio Lacalle Pou; нар. 11 серпня 1973) — уругвайський політичний діяч, президент Уругваю з 1 березня 2020, кандидат у президенти країни 2014 року. У передвиборчій кампанії 2019 року пообіцяв скоротити бюджетні витрати, знизити ціни на пальне та енергію та рішуче боротися зі злочинністю. Лакальє — син колишнього президента Уругваю Луїса Альберто Лакальє. На президентських виборах 24 листопада 2019 набрав 48,71 % голосів і переміг Даніеля Мартінеса з коаліції «Широкий фронт» різницею у 28 666 голосів.

Луїс Альберто Лакальє Поу
ісп. Luis Lacalle Pou
42-й президент Уругваю
Нині на посаді
На посаді з 1 березня 2021
Попередник Табаре Васкес
Сенатор Уругваю
15 лютого 2021 — 12 серпня 2019
Президент Палати представників Уругваю
1 березня 2011 — 1 березня 2012
Представник Уругваю в Канелонесі
15 лютого 2000 — 15 лютого 2015
Народився 11 серпня 1973(1973-08-11)[1] (50 років)
Монтевідео, Уругвай
Відомий як attorney at law, адвокат, політик
Країна Уругвай[1]
Alma mater Universidad Católica del Uruguayd
Політична партія Національна партія
Батько Луїс Альберто Лакальє де Еррера
Мати María Julia Pou Brito del Pinod
У шлюбі з Lorena Ponce de Leónd
Підпис
lacallepou.uy
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ранній період життя ред.

Народився в Монтевідео в сім'ї майбутнього президента Уругваю Луїса Альберто Лакальє де Еррера і Джулії Поу (майбутньої сенаторки і першої леді країни)[2].

З 2000 одружений з Лорені Понсе де Леон, у пари троє дітей: Луїс Альберто, Віолета й Мануель. Початкову і середню освіту Луїс Альберто Лакальє Поу здобув у Британських школах Монтевідео, а 1998 року закінчив юридичний факультет Католицького університету Уругваю.

Політична кар'єра ред.

На загальних виборах 1999 Луїса Альберто Лакальє Поу обрали представником департаменту Канелонес на термін 2000–2005 до палати депутатів Уругваю. 2004 року переобраний у складі фракції ерреристів Національної партії, заснованої його прадідом Луїсом Альберто де Еррера. 2009 року переобраний втретє поспіль і перебував на посаді до 2015. Кар'єра Луїса Альберто Лакальє Поу схожа на життєвий шлях Педро Бордаберрі, також сина колишнього президента Уругваю, який пішов за своїм батьком в політику.

2014-й рік ред.

30 березня 2014 Луїс Альберто Лакальє Поу висунув свою кандидатуру на пост президента[3]. 1 червня 2014 обраний як єдиний правий кандидат від своєї партії на загальних виборах у жовтні[4]. 30 листопада 2014 поступився в другому турі президентських виборів Табаре Васкесу.

2019 року на президентських праймериз Луїс Альберто Лакальє Поу змагався з Енріке Антією, Карлосом Яфігліолою, Хорхе Ларраньягою і з новим кандидатом Хуаном Сарторі, з яким склалися напружені стосунки. Луїс Альберто звинуватив його в поширенні неправдивих новин, за деякі з цих випадків Хуана Сарторі притягнули до відповідальності[5]. Луїс Альберто здобув 53 % голосів і оголосив Беатріс Аргімон кандидатом на пост віцепрезидента[6].

24 листопада 2019 Луїс Альберто Лакальє Поу набрав 48,71 % неофіційних голосів у другому турі загальних виборів 2019 року. Його опонент, кандидат від «Широкого фронту» і колишній мер Монтевідео, Даніель Мартінес здобув 47,51 % голосів. Виборчий суд Уругваю опублікував офіційні результати 29 листопада 2019, позаяк необхідно було підрахувати точну різницю голосів між двома кандидатами, яка була мінімальною. Даніель Мартінес на той момент не поступався в президентських перегонах, але Луїс Альберто Лакальє Поу неофіційно оголосив себе переможцем, так як вже підраховані голоси ставали тенденцією. 30 листопада 2019 остаточний підрахунок голосів підтвердив, що переможцем став Луїс Альберто Лакальє Поу, який здобув 48,8 % від загального числа голосів, а Даніель Мартінес — 47,3 % голосів виборців[7]. Після вступу на посаду став першим президентом від Національної партії, відтоді як його батько покинув пост 1995 року.

Президентство ред.

Лакальє вступив на посаду 1 березня 2020. Після конституційної присяги перед Генеральною Асамблеєю він разом з віцепрезидентом Беатріс Аргімон проїхав по проспекту Лібертадор на кабріолеті Ford V8 1937 року випуску, який належав його прадіду Луїсу Альберто де Еррера[8]. Парад закінчився на площі Незалежності, де він отримав президентський пояс від президента Табаре Васкеса, термін повноважень якого добіг кінця.

Лакальє оголосив під час своєї виборчої кампанії про введення пакету урядових заходів за допомогою закону про терміновий розгляд, як прерогативу виконавчої влади в Уругваї, який дозволяє їй направити до Генеральної Асамблеї законопроєкт з безапеляційним терміном в 90 днів[9]. Пандемія коронавіруса затримала подання законопроєкту, який офіційно потрапив на розгляд до парламенту лише 23 квітня 2020[10].

Лакальє оголосив про свій кабінет 16 грудня 2019, сформований виборчим альянсом «Coalición Multicolor», який складається з Національної партії, Партії Колорадо, Відкритого Кабільдо, Незалежної партії і Партії народу[11]. Він заявив, що це буде «уряд дії», і що він хоче сформувати уряд, який «багато розмовляє з народом»[12][11].

Зовнішня політика ред.

У перші дні президентства Лакальє Поу зовнішні відносини Уругваю істотно змінилися проти тих, які перебували у віданні Широкого фронту. Після вступу на посаду він засудив уряд Ніколаса Мадуро у Венесуелі[13]. Лакальє також вирішив не запрошувати Ніколаса Мадуро на свою інавгурацію, крім нього не запросили президента Куби і Нікарагуа[14].

Уряд Лакальє ухвалив рішення про вихід Уругваю з Союзу південноамериканських націй, стверджуючи, що це сталося через те, що «це організація, яка перетворилася на ідеологічний політичний альянс усупереч цілям країни в об'єднанні»[15]. Крім того, повідомлялося, що країна повернеться до Міжамериканського договору взаємної допомоги (TIAR)[16]. Крім того повідомлялося, що уряд Лакальє підтримає Луїса Альмагро в переобранні на пост президента Організації Американських Держав[15].

Пандемія коронавірусу ред.

Пандемія COVID-19 з'явилась протягом перших днів президентства Лакальє. Перші чотири випадки, усі привізні зареєстрували 13 березня. 14 березня Лакальє вимагав скасування публічних виступів і закриття деяких громадських місць. Розпочали інформаційну кампанію, і громадянам порадили залишатися вдома. Також оголосили про двотижневе призупинення занять у державних і приватних школах[17]16 березня Лакальє видав наказ закрити всі прикордонні переходи, крім міжнародного аеропорту Карраско[18]. Кордон з Аргентиною закрили 17 березня опівночі[19].

Лакальє відмовився запроваджувати карантин, закликаючи до «свободи особистості»[20][21]. 8 квітня він оголосив про відновлення роботи сільських шкіл з 22 квітня. Повідомлялося також, що відкриття буде в освітніх центрах у внутрішніх районах країни, за винятком центрів Монтевідео і Канелонесу[22]. 17 квітня Луїс Альберто Лакальє Поу повідомив, що його адміністрація вирішила створити групу, що складається з експертів, які визначать методи і дослідження для консультування уряду. Експертами будуть: математик, інженер-електрик і академік з Латиноамериканської академії наук Фернандо Паганіні, доктор Рафаель Раді, перший уругвайський вчений в Національній академії наук у Сполучених Штатах і президент Національної академії наук Уругваю, і доктор Генрі Коен, президент Національної медичної академії, що отримав звання магістра Всесвітньої гастроентерологічної організації 2019 року[23].

21 травня Лакальє оголосив, що заняття поновляться за три різних дні, залежно від рівня освіти. Повідомлялося також, що відвідування буде добровільним. Він заявив: «Ми повертаємося до основоположного аспекту життя, а саме до майбутнього наших дітей»[24][25].

29 травня Лакальє сам, разом зі секретарем адміністрації президента, міністром національної оборони, особистим секретарем почав карантин в очікуванні тесту після контакту з директором Міністерства соціального розвитку в Рівері, який заразився COVID-19[26].

Через день після тестування підтвердили, що ні він, ні інші урядові чиновники не заразилися вірусом[27].

Особисте життя ред.

З 1980-х років Луїс Альберто Лакальє Поу любить займатися серфінгом[28]. Крім того, захоплюється полюванням на диких кабанів[29]. Одружився з Лореною Понсе де Леон 2000 року, обвінчав їх Даніель Стурла в столичному соборі Монтевідео[30]. Мають трьох дітей: Луїса Альберто, Віолету й Мануеля.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Національна бібліотека Уругваю — 1815.
  2. ↑ El segundo integrante de la familia en convertirse en jefe de Estado. El País (Uruguay). 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  3. ↑ Lacalle Pou starts his presidential campaign (ісп.). Brecha. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 26 січня 2021.
  4. ↑ Unexpected victory of Lacalle Pou in the Uruguayan primaries (ісп.). EL PAIS. 2 червня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014.
  5. ↑ The National Party denounced Juan Sartori for fake news (ісп.). El Observador. 11 серпня 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 26 січня 2021.
  6. ↑ Lacalle Pou surprised announced his partner for the October elections (ісп.). El País. 11 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 26 січня 2021.
  7. ↑ Lacalle won with 48.8% and Martínez obtained 47.3% in the 2019 ballot: look at the results. El Pais. 30 листопада 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 1 грудня 2019.
  8. ↑ ElPais. De Luis Alberto de Herrera a Lacalle Pou: el Ford V8 de 1937 está pronto para la asunción. Diario EL PAIS Uruguay (spanish) . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.
  9. ↑ El Observador. Ley de urgencia: el secreto mejor guardado de Lacalle para blindarla. El Observador. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  10. ↑ Presidencia de la República Oriental del Uruguay. Gobierno concretó ingreso formal al Parlamento del proyecto de ley de urgente consideración - Presidencia de la República. Presidencia de la República Oriental del Uruguay (es-ES) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  11. ↑ а б Lacalle presentó su gabinete ministerial: conocé todos los nombres. Montevideo Portal (ісп.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  12. ↑ ElPais. Lacalle Pou presentó a su gabinete, con clara mayoría nacionalista. Diario EL PAIS Uruguay (spanish) . Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.
  13. ↑ 2 de Marzo de 2020. Luis Lacalle Pou reiteró su respaldo al gobierno de Juan Guaidó: “El pueblo venezolano cuenta con nuestro afecto y apoyo”. infobae (es-ES) . Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  14. ↑ El Observador. Lacalle ordenó que Nicaragua, Cuba y Venezuela no sean invitados al traspaso de mando. El Observador. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  15. ↑ а б Presidencia de la República Oriental del Uruguay. Uruguay se retira de la Unasur, regresa al TIAR y apoyará la reelección de Luis Almagro al frente de OEA - Presidencia de la República. Presidencia de la República Oriental del Uruguay (es-ES) . Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  16. ↑ ElPais. Gobierno anunció el retiro de Uruguay de la Unasur y el reingreso al TIAR. Diario EL PAIS Uruguay (spanish) . Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  17. ↑ ElPais. Información, las últimas noticias en El PAÍS Uruguay. Diario EL PAIS Uruguay (spanish) . Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  18. ↑ ElPais. El coronavirus se expande: hay 29 infectados y cierre total de la frontera con Argentina. Diario EL PAIS Uruguay (spanish) . Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  19. ↑ Buenos Aires Times | Uruguay closes borders with Argentina in bid to block coronavirus. www.batimes.com.ar. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  20. ↑ Nicolás Saldías / May 28, 2020Click to read this article in Spanish Click to read this article in English (28 травня 2020). Uruguay, the exception to Latin America’s COVID-19 surge. Global Americans (амер.). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  21. ↑ Luis Lacalle Pou: “Me siento defensor de la libertad individual y la justicia social”. Montevideo Portal (ісп.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  22. ↑ El Observador. Gobierno anunció que el 22 de abril se retoman las clases en 973 escuelas rurales. El Observador. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  23. ↑ ElPais. Lacalle Pou anuncia el equipo que planificará "la nueva normalidad". Diario EL PAIS Uruguay (spanish) . Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  24. ↑ Presidencia de la República Oriental del Uruguay. Gobierno anunció retorno presencial y voluntario a clases a partir de junio - Presidencia de la República. Presidencia de la República Oriental del Uruguay (es-ES) . Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  25. ↑ admin (22 травня 2020). Luis Lacalle Pou announced the resumption of classes in schools in Uruguay. Web24 News (амер.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  26. ↑ Presidencia de la República Oriental del Uruguay. Comunicado de Presidencia de la República - Presidencia de la República. Presidencia de la República Oriental del Uruguay (es-ES) . Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  27. ↑ Presidencia de la República Oriental del Uruguay. Comunicado de Presidencia de la República - Presidencia de la República. Presidencia de la República Oriental del Uruguay (es-ES) . Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  28. ↑ Zanocchi, Pablo (28 листопада 2019). Un surfista fue electo presidente de Uruguay. Dukesurf.com (ісп.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 2 грудня 2019.
  29. ↑ Garcia, Alfredo (5 жовтня 2019). El último jabalí. Semanario Voces (ісп.). Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 26 січня 2021.
  30. ↑ El Observador. El vínculo Lacalle-Sturla y la nueva visibilidad de la Iglesia Católica. El Observador. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 6 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луїс_Альберто_Лакальє_Поу&oldid=41824505