Вікіпедія

Луїза Вайс

Луїза Вайс (фр. Louise Weiss; 25 січня 1893, Аррас — 26 травня 1983, Париж) — французька письменниця, журналістка, феміністка та європейська політична діячка.

Луїза Вайс
фр. Louise Weiss[1]
ПсевдоLouis Lefranc
Народилася25 січня 1893(1893-01-25)[2][3][…]
Аррас[5][6]
Померла26 травня 1983(1983-05-26)[2][3][…] (90 років)
XVI округ Парижа, Париж, Франція[6]
ПохованняМаньї-ле-Амо
Країна Франція
Діяльністьжурналістка, політична діячка, письменниця
Галузьписьменник
Alma materLycée Molièred
Науковий ступіньагреже з класичної літературиd[1]
Знання мовфранцузька[3]
ЗакладL'Europe nouvelled
ПосадаДепутат Європейського парламенту[7]
ПартіяОб'єднання на підтримку республіки
БатькоPaul Louis Weissd[8]
МатиJeanne Javald[8]
РодичіLouis Émile Javald і Alice Weillerd
Брати, сестриJenny Aubryd[9]
У шлюбі зJosé Imbertd
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону
IMDbID 2958855

Щороку Фонд Луїзи Вайс присуджує нагороду автор/ці чи установі, які зробили найбільший внесок у розвиток науки про мир, покращення людських стосунків і зусилля на благо Європи.

Життєпис

ред.

Луїза Вайс народилася в Аррасі, Па-де-Кале, у космополітичній родині в Ельзасі. Її батько, Поль Луїс Вайс (1867—1945), гірничий інженер, був видатним ельзаським протестантом із Ла Петіт-П'єрр.[10] Предки її єврейської матері, Жанни Фелісі Жаваль (1871—1956), походили з маленького ельзаського містечка Сеппуа-ле-Ба.[11] Її дідом по материнській лінії був Луї Еміль Жаваль. Через матір вона була племінницею Аліси Вейллер (до шлюбу Джавал) і двоюрідною сестрою Поля-Луїса Вейллера, сина Аліси та Лазара Вейллера. Однією з її сестер була Дженні Обрі.

Виросла в Парижі з п'ятьма братами і сестрами, навчалася на вчительку проти волі своєї сім'ї, була викладачкою у середній школі мистецтв і здобула ступінь Оксфордського університету. З 1914 по 1918 рік вона працювала військовою медсестрою і заснувала госпіталь у Кот-д'Армор. З 1918 по 1934 рік видавала журнал L'Europe nouvelle[fr]. З 1935 року до початку Другої світової війни виступала за надання жінкам виборчого права. У 1936 році балотувалася на парламентських виборах у Франції (п'ятий округ Парижа). Під час війни брала активну участь у французькому русі Опору. Вона стверджувала, що була учасницею мережі Patriam Recuperare; однак це офіційно спростували учасники мережі. Також вона була головною редакторкою секретного журналу «Nouvelle République» з 1942 по 1944 рік. У 1945 році разом з Gaston Bouthoul[fr] Вайс заснувала Інститут полемології (дослідження війни та конфліктів)[12] у Лондоні. Подорожувала Середнім Сходом, Японією, Китаєм, В'єтнамом, Африкою, Кенією, Мадагаскаром, Аляскою, Індією, знімала документальні фільми та писала звіти про свої подорожі. У 1975 році двічі намагалася вступити до Французької академії. У 1979 році стала членкинею Європейського парламенту від партії Голлістів (нині Республіканці).[13]

Померла 26 травня 1983 року в Парижі.

Журналістська діяльність

ред.

Під час Першої світової війни Вайс опублікувала свої перші повідомлення в пресі під псевдонімом. У Парижі познайомилася з представниками країн, які прагнули до незалежності, такими як Едвард Бенеш, Томаш Масарик і Мілан Штефанік, з якими мала стосунки. Між 1919 і 1939 роками вона часто їздила до Чехословаччини. У 1918 році заснувала щотижневу газету Europe nouvelle[fr] (Нова Європа), яку видавала до 1934 року. Томас Манн, Густав Штреземанн, Рудольф Брайтшайд і Арістід Бріан були серед її співавторів у статтях.

Європа мріяла про об'єднання, і в 1930 році Луїза Вайс заснувала «Ecole de la Paix» (Школу миру), приватний інститут міжнародних відносин. Після захоплення влади націонал-соціалістами в Німеччині можливість об'єднання була вичерпана.

Феміністичний активізм

ред.

У 1934 році Луїза Вайс заснувала асоціацію Les femmes nouvelles (Нова жінка) разом із Сесіль Брунсвік і боролася за посилення ролі жінок у суспільному житті. Вона брала участь у кампаніях за право жінок голосувати у Франції, організовувала суфражистські команди, брала участь у демонстраціях та одного разу була прикута до вуличного ліхтаря в Парижі разом з іншими жінками. У 1935 році подала позов проти «нездатності жінок голосувати» перед французькою Державною радою.

Політична діяльність

ред.

У 1979 році Луїза Вайс балотувалася як кандидатка від Голлістської партії на перших європейських виборах у 1979 році. 17 липня 1979 року обрана депутаткою Європарламенту від Франції від Європейської народної партії. На момент перших виборів, у віці 86 років, вона була найстаршою членкинею парламенту і, отже, його першою «найстаршою членкинею». Вона залишалася членкинею Європарламенту та найстаршою членкинею аж до своєї смерті 26 травня 1983 року у віці 90 років.

Головна будівля парламенту в Страсбурзі носить ім'я Луїзи Вайс.

Музей Луїзи Вайс

ред.

Розділ муніципального музею Саверна присвячений життю та творчості Луїзи Вайс. Тут представлена колекція з 600 предметів, які вона заповідала місту в 1981 і 1983 роках, а також історичні документи, що стосуються її кар'єри.

Роботи

ред.

Політичні праці

ред.
  • La République Tchécoslovaque, 1919
  • Мілан Стефаник, Прага 1920

Біографії

ред.
  • Souvenirs d'une enfance républicaine, Париж, 1937
  • Ce que femme veut, Париж, 1946
  • Mémoires d'une Européenne, Париж 1968—1976

Романи

ред.
  • Délivrance, Париж 1936
  • Марсельєза, т. I і II Париж, 1945; том. III Париж 1947
  • Сабіна Легран, Париж 1951
  • Dernières Voluptés, Париж, 1979

Театральні роботи

ред.
  • Arthur ou les joies du suicide
  • Sigmaringen ou les potentats du néant
  • Le récipiendaire
  • La patronne
  • Adaptation des Dernières Voluptés

Книги про подорожі

ред.
  • L'or, le camion et la croix, Париж, 1949
  • Le voyage enchanté, Париж, 1960
  • Le Cachemire, Les Albums des Guides Bleus, Париж, 1955

Соціологічний нарис

ред.
  • Lettre à un embryon, Париж 1973

Мистецтво, археологія та фольклор

ред.
  • Contes et légendes du Grand-Nord, Париж, 1957

Почесті

ред.
  • Головна будівля Європейського парламенту в Страсбурзі носить ім'я Луїзи Вайс.
  • Її іменем названо вулицю в 13-му окрузі Парижа.
  • Початкова школа, побудована Фріцем Бебло в Страсбурзі-Нойдорфі, тепер носить її ім'я.
  • Почесна членкиня Вищої університетської ради в Страсбурзі.
  • Лауреатка премії Роберта Шумана.
  • Велика офіцерка ордена Почесного легіону.
  • Офіцерка ордена Білого Лева, 1924 рік.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://www.strasbourg-europe.eu/louise-weiss,35628,fr.html
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119102005 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в SNAC — 2010.
  5. ↑ http://www.louise-weiss.org/louise_weiss_savie.html
  6. ↑ а б Fichier des personnes décédées
  7. ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  8. ↑ а б Louise Weiss
  9. ↑ https://www.psychoanalytikerinnen.de/france_biographies.html
  10. ↑ «Louise Weiss» on the Jewish Woman's Archive
  11. ↑ «Louise Weiss» on judaisme.sdv.fr
  12. ↑ Polemology. WikiMediation. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 12 жовтня 2014.
  13. ↑ Louise Weiss. geni_family_tree (амер.). Процитовано 8 березня 2021.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луїза_Вайс&oldid=42390563