Лучиці (Луцький район)

село в Луцькому районі Волинської області України

Лучиці — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 140 осіб.

село Лучиці
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький
Громада Боратинська сільська громада
Основні дані
Засноване 1577
Населення 140
Площа 0,297 км²
Густота населення 471,38 осіб/км²
Поштовий індекс 45695
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°37′06″ пн. ш. 25°23′01″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Карта
Лучиці. Карта розташування: Україна
Лучиці
Лучиці
Лучиці. Карта розташування: Волинська область
Лучиці
Лучиці
Мапа

ІсторіяРедагувати

Сліди життя людей на цій землі сягають у глибоку давнину. У 1977 році археологами В.Коноплею та Г.Охріменком виявлено поселення бронзової доби, зокрема артефакти, що датуються ХІІІ — XI ст. до н. е. В архівних документах село вперше згадується під 1428 роком, а потім у 1548, 1562 роках. У першій половині XVI ст. село належало луцьким владикам, а в 1570 році — це власність піддеканія луцького ксьондза Томаша Хаєнського, пізніше ще належало Михайлові Козинському. В кінці XIX ст. найбільшою власністю — 266 десятин володіли Липинські. Згідно з архівними документами, зокрема кліровими відомостями за 1831 рік, у 1789 році старанням поміщика Осипа Павловича Ярошинського і жителів села була побудована Свято-Троїцька церква у селі Лучиці. В 1908 році була зведена нова церква, яка діє й досі.

На початку XX ст. в селі Лучиці було 48 дворів і 287 жителів. Буремні роки минулого століття не пройшли стороною це село. Відгриміли війни, пройшла колективізація. У 1974 році місцеве господарство ввійшло до складу колгоспу імені Суворова. В роки незалежності в селі проведено газопровід.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 135 осіб, з яких 57 чоловіків та 78 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 140 осіб.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,29 %
російська 0,71 %

Пам'ятки археологіїРедагувати

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

  • На лівому березі Стиру — поселення ранньослов'янського часу VI—VII ст., відкрите в 1966 р. В.Бараном.
  • За 1 км на південний схід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Стиру висотою близько 11 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської та черняхівської культури площею до 1,5 га. Речові матеріали зібрані вздовж ґрунтової дороги, яка веде на с. Топілля.
  • На південно-східній околиці села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Стиру висотою близько 8 м над рівнем заплави — багатошарове поселення тшинецько-комарівської, черняхівської культур і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею до 1 га. Пам'ятки відкриті в 1977 р. В. Коноплею та Г. Охріменком

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 227—228.

ПосиланняРедагувати