Луцевич Владислава Францівна

Владислава Францівна Луцевич, у дівоцтві Станкевич (біл. Луцэвіч Уладзіслава Францаўна; 25 грудня 1891(18911225) року, Вішнево, нині Валожинський район, Мінська область — 25 лютого 1960 року, Мінськ) — білоруська літературознавиця і культурна діячка, дружина Янки Купали.

Луцевич Владислава Францівна
Народилася 25 грудня 1891(1891-12-25)
Вішнево, Ошмянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Померла 25 лютого 1960(1960-02-25) (68 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність літературознавиця, культурна активістка
Заклад Літературний музей Янки Купали
У шлюбі з Янка Купала
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Почётный знак БССР.png

ЖиттєписРедагувати

Мати, Емілія Моне була одружена з французом, родичем художника Клода Моне, коли він помер. Як активна революціонерка, Уладислава переїхала до Варшави, потім до Гродно і до Вішневого, аби працювати гувернанткою. На руках у неї була донька Марія. У Вішневому Луцевич познайомилася з лісничим Францом Станкевичем і незабаром вийшла заміж. Від цього шлюбу народилося ще двоє дітей: Вікентій та Владислав[1][2].

Закінчила Вільнюську гімназію (1906), педагогічні курси у Варшаві (1908). Працювала вихователем у дитячому будинку у Вільнюсі. Вела пропаганду в робочих колах. У 1911 вона разом з Алоїзою Пашкевич створила кілька нелегальних білоруських шкіл у Лідському повіті та Новій Вільні. У 1909 і 1911 Уладиславу віддали під суд. У 1914 вона організувала притулок для дітей біженців. Пропагувала білоруську літературу, публікувала вірші в «Нашій Ниві». У 1916 вийшла заміж за Янку Купалу. 3 1919 у Мінську, працював інспектором дошкільних закладів Білорусі, вихователем і вчителем-методистом дитячих установ, на радіо. У 19441960 — директорка Літературного музею Янки Купали.

 
Могила на Військовому цвинтарі в Мінську.

Похована на Військовому цвинтарі в Мінську.

Літературно-культурна діяльністьРедагувати

Укладачка збірників матеріалів про життя і творчість Янки Купали «Янка Купала» (1952, разом з В. Тарасовим), «Любімы паэт беларускага народа» (1960), «Янка Купала ў беларускім мастацтве» (1958), «Бібліяграфія твораў Янкі Купалы» (Частина 1, 1955, з Н. Кудравцевою). Автор статей та спогадів про Янку Купалу, спогадів про Змітрока Бядулю, Алоїзу Пашкевич. Зібрав та відредагував «Народныя дзіцячыя песенькі» (1939), склав «Дашкольны спеўнік» (1928, разом з А. Савйонаком), «Зборнік вершаў для дашкольных устаноў» та «Для маленькіх» (обидва 1940), обробила народні казки.

ПраціРедагувати

  • Янка Купала ў Вільні // Беларусь. 1945. № 6;
  • Мае ўспаміны пра Змітрака Бядулю // Беларусь. 1946. № 11-12;
  • 3 успамінаў аб Янку Купалу // Янка Купала. Мн., 1955;
  • Новыя матэрыялы пра Янку Купалу // ЛіМ. 1959. 30 мая.

ПриміткиРедагувати

  1. Теща Купалы была родственницей Клода Моне[недоступне посилання]
  2. 20 нечаканых фактаў пра Ўладзіславу Луцэвіч. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020. 

ЛітератураРедагувати

  • Раманоўская Я. Акрыленая песняй // Полымя. 1971. № 12;
  • Андрэева Е. Педагог і грамадскі дзеяч // Полымя. 1982. № 7;
  • Тарасава Т. Песня вернасці // Дэень паэзіі — 82. Мн., 1982.

ПосиланняРедагувати