Відкрити головне меню
Вікіпедія

Лупиніс Анатолій Іванович

Цю статтю потрібно повністю переписати, аби привести до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть привести цю статтю до бажаного вигляду. Можливо, сторінка обговорення містить обговорення потрібних змін.

Анатолій Лупиніс
Lupynis.jpg
Анатолій Лупиніс
Народився 21 липня 1937(1937-07-21)
село Новоолександрівка,
Покровський район,
Донецька область,
Українська РСР,
СРСР
Помер 5 лютого 2000(2000-02-05) (62 роки)
Київ
Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльність поет, політик
Відомий завдяки політик, громадський діяч, поет

Анато́лій (Анатоль) Іванович Лупині́с (21 липня 1937, Новоолександрівка — 5 лютого 2000, Київ) — український політичний та громадський діяч УНА-УНСО, поет.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився Анатолій Лупиніс 21 липня 1937 в селі Новоолександрівка Покровського району, Донецької області, де проживали його батьки після втечі з сибірського табору. Після війни родина переїхала до Монастирищенського району Черкаської області, де у селі Сатанівка Анатолій закінчив школу із золотою медаллю.

У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено від Київського суду до шести років ув'язнення. 1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за "антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу" дістав десять років ув'язнення. Покарання відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму № 10. Перебуваючи у Володимирські в'язниці піддаючись тортурам від режиму за те що з ним боровся, був паралізований (парапарез ніг). Цілком відбувши термін 1967 року А. Лупиніс звільняється. Через два роки лікування зміг рухатися з допомогою милиць і одразу ж вступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії.

22 травня 1971 року за виступ біля пам'ятника Тарасові Шевченкові, в Києві, в день вшанування пам'яті Кобзаря, його було заарештовано КГБ. 12 років утримувався у в'язницях. Звільнився 1983 року. Одразу ж включившись у підпільну активну роботу.

Лупиніс стає ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України. Але зрозумівши безперспективність угодовської позиції, на котру переходили всі без винятку «перебудовчі» структури — спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО.

Разом із політичною й революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив поезію.

Помер на 63 році життя 5 лютого 2000 року.

Похований на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.

ТвориРедагувати

  • Ординський період закінчився. «За Вільну Україну», 1994;
  • Анатоль Лупиніс, поет та національний революціонер. Львів, 2003;
  • Бунт має рацію. Чернігів, 2004.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Вулиці, названі на честь Анатолія Лупиноса, існують в кількох населених пунктах України — зокрема, у Києві та Черкасах.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К..2010.-С.546-547.
  • «Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи» (Нью-Йорк), 1980, вип. 9; 1981, вип. 5, 7; 1984, вип. 4;
  • Алексеева Л. История инакомыслия в СССР. Вильнюс—М., 1992;
  • Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980-х років. К., 1995;
  • Никифорук Р. У ненормальному суспільстві місце нормальної людини — у «психушці»? // Дзеркало тижня. — 2000. — 16—22 вересня.
  • Вишинський С. Філософія пограниччя: український вимір / Святослав Вишинський // Всеукраїнська студентсько-аспірантська філософсько-релігієзнавча конференція «Філософія: нове покоління». 22-24 лютого 2006 року. Тези доповідей. — Київ: Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2006. — С. 9—11.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лупиніс_Анатолій_Іванович&oldid=24402416