Лондон-Вікторія (станція)
51°29′42.018000099997″ пн. ш. 0°8′36.8772001″ зх. д. / 51.49501° пн. ш. 0.14358° зх. д.
Лондон-Вікторія | |
Названо на честь | Вікторія |
---|---|
Країна | Велика Британія |
Адміністративна одиниця |
Вестмінстер Белгравія |
Історичне графство | Мідлсекс |
Висота над рівнем моря | 16 м |
Власник | Network Rail |
Оператор | Network Rail |
Дата офіційного відкриття | 1 жовтня 1860 |
Сусідня станція | Баттерсі-Парк і Вондсворт-Роуд |
Обслуговується маршрутом | Venice Simplon-Orient-Expressd |
Залізнична лінія | Brighton Main Lined і Chatham Main Lined |
Тарифна зона | London fare zone 1d |
Розташований на лінійному об'єкті | Victoria To Brighton Line, Victoria to Windmill Bridge Junctiond[1] і Victoria to Ramsgate (via Herne Hill and Chatham) Lined[1] |
Кількість посадкових країв платформ | 19 |
Кількість колій обслуговування | 19 |
Пасажиропотік | 75 889 396[2][3] |
Обладнаний | доступно для інвалідних візків[d], Велопарковка, стоянка і санітарний вузол |
Доступність для інвалідних візків | доступно для інвалідних візків[d] |
Статус спадщини | реєстрова будівля II ступеняd[4] |
Станція пересадки | Вікторіаd і Victoria bus stationd |
Категорія станції | Category A railway stationd |
Стан використання | використовується[d][5] |
Географічний код Великої Британії | TQ2896978973[4] |
Документація Вікіданих | Use Q3090826 for the London Underground station, 伦敦地铁车站请使用Q3090826 і 倫敦地鐵車站請使用Q3090826 |
Офіційний сайт | |
Лондон-Вікторія у Вікісховищі |
Вікторія (англ. London Victoria Station) — станція Лондонського залізничного вузла (під орудою Network Rail)[6] та Лондонського метрополітену. Найменована на честь прилеглої вулиці Вікторія-стріт, яка своєю чергою названа на честь королеви Вікторії.[7]). Є кінцевою станцією для залізниці Brighton main line до аеропорту Гатвік, Брайтону та Chatham main line до Рамсгейт, Дувр через Чатем, також від провідних залізниць є відгалуження на Catford Loop Line, Dartford Loop Line, Oxted line до Іст-Грінстед та Акфілд. Франшизи приміського сполучення Southern (сполучає з південним Лондоном, Сассексом та Сурреєм) та Southeastern (сполучає з південно-східним Лондоном та Кентом), а також Гатвік-Експрес до аеропорту Гатвік. Платформи метростанції ліній Кільцева та Дистрикт знаходяться між станціями Слоун-сквер та Сент-Джеймс-парк, а Лінії Вікторія — між Пімліко та Грін-парк.
Станція розташована у західній частині Вестмінстера (район Белгравія). Відкрита в 1862 р.; нинішню будівлю вокзалу введено в експлуатацію до 1910 року; в 1980-ті рр. здійснено повне внутрішнє перепланування. Будівництво вокзалу з мостом Вікторія (зараз знаний як міст Гровнер) дозволило сполучити південні райони країни з Вестмінстером — політичним центром Лондона.
Розташована у 1-й тарифній зоні, пасажирообіг залізничної станції на 2017 рік — 74.955 млн осіб[8] Пасажирообіг метростанції, залізничної станції разом з пересадкою на 2015 рік — 170 млн осіб[9] Друга по завантаженості залізнична станція і станція метро у Великій Британії (після Ватерлоо).[10] На станції заставлено тактильне покриття.
Пересадки
ред.Метро
ред.Назва «Вікторія» носять також дві станції Лондонського метро, об'єднані з залізничною станцією в один транспортний комплекс: на лініях Дистрикт (обслуговується також поїздами Кільцевої лінії) та Вікторія. Щорічний пасажиропотік на вхід і вихід — до 80 млн осіб.
Попередня станція | Лондонський метрополітен | Наступна станція | ||
---|---|---|---|---|
Слоун-сквер | Кільцева лінія | Сент-Джеймс-парк | ||
Слоун-сквер | Лінія Дистрикт | Сент-Джеймс-парк | ||
Грін-парк | Лінія Вікторія | Пімліко |
Автобусна станція
ред.Поруч з вокзалом розташований автовокзал Вікторія (англ. Victoria Coach Station) — найбільший в Лондоні. Відкрито в 1932. Саме звідси вирушають автобуси в різні міста Великої Британії (система «Нешнл Експрес», має маршрути аж до Пензанс на південно-західному краю Англії і Інвернесса на півночі Шотландії) і Західної Європи (система «Євролайнс»). Також на цій автобусній станції базуються великі автобусні перевізники — Megabus[11] та National Express[12].
Завантаженість автовокзалу — 190 тис. відправлень автобусів на рік.
Міський наземний транспорт
ред.При станції Вікторія працює також найбільший в Лондоні пересадний центр для міських автобусів. Він обслуговується автобусами маршрутів 2 , 11 , 13 , 16 , 24 , 36 , 38 , 44 , 52 , 148 , 170 , 185 , 211 , 390 , 507 , C1 , C2 і C10 та нічні маршрути N2 , N11 , N16 , N38 , N44 , N73 і N136, інтенсивність руху в годину пік досягає 200 автобусів на годину.
Послуги
ред.Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
---|---|---|---|---|
Кінцева | Southeastern Greenwich Park branch line |
Денмарк-гілл | ||
Southeastern Залізниця Чатман[en] |
Брикстон Герн-Гілл Денмарк-гілл Шортлендс Бромлі-Саут | |||
Southern Брайтонська залізниця[en] |
Баттерсі-парк Клапгем-джанкшен | |||
Southern Окстедська залізниця[en] |
Клапгем-джанкшен | |||
Southern Gatwick Express |
Аеропорт Гатвік | |||
Belmond Лондон-Париж-Венеція |
Фолкстон-Вест |
Примітки
ред.- ↑ а б Railway Codes and Other Data: A (Hopefully) Comprehensive Listing / P. Deaves
- ↑ Office of Rail and Road
- ↑ https://dataportal.orr.gov.uk/statistics/usage/estimates-of-station-usage/
- ↑ а б National Heritage List for England
- ↑ https://dataportal.orr.gov.uk/media/2150/station-usage-2021-22-statistical-release.pdf
- ↑ Victoria Station. Network Rail. 26 липня 2012. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 25 лютого 2016.
- ↑ The history of London Victoria station. Network Rail. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 24 січня 2019.
- ↑ Office of Rail Regulation — station usage. Архів оригіналу за 17 липня 2007. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ London Waterloo Set To Become the First European Terminal To Reach 200 Million Annual Passengers. The Independent. 28 грудня 2015. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
- ↑ Pigott, Nick, ред. (June 2012). Waterloo still London's busiest station. The Railway Magazine. Horncastle. 158 (1334): 6.
- ↑ Розклад автобусів Megabus UK. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 18 листопада 2017.
- ↑ Розклад автобусів National Express. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 18 листопада 2017.