Лоза (Іршавський район)

Ло́за — село в Україні, у Закарпатській області, Іршавському районі.

село Лоза
Loza irsh gerb.png
Герб
С. Лоза.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Рада/громада Лозянська сільська рада
Код КОАТУУ 2121985701
Основні дані
Населення 1245
Поштовий індекс 90104
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°17′53″ пн. ш. 23°03′23″ сх. д. / 48.29806° пн. ш. 23.05639° сх. д. / 48.29806; 23.05639Координати: 48°17′53″ пн. ш. 23°03′23″ сх. д. / 48.29806° пн. ш. 23.05639° сх. д. / 48.29806; 23.05639
Середня висота
над рівнем моря
147 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Лоза, 206а
Карта
Лоза. Карта розташування: Україна
Лоза
Лоза
Лоза. Карта розташування: Закарпатська область
Лоза
Лоза

CMNS: Лоза у Вікісховищі

Село Лоза знаходиться на південь від районного центру міста Іршави. Відстань від районного центру до с. Лоза 5 км. Село знаходиться на висоті 210 метрів від рівня моря. Вишня вулиця знаходиться на висоті 240 метрів.

РельєфРедагувати

Рельєф в основному рівнинний. Східна частина села вища, ніж західна. На півночі села знаходиться пагорб висотою 70 метрів. Ґрунти на рівнинній частині дерново-буроземні і буроземні-підзолисті. По берегах річки Іршави дерново-підзолисті, але місцями трапляються жовтоземи і червоноземи з значним вмістом окису залізу.

КліматРедагувати

Клімат помірно — континентальний. Сільський пагорб захищає село від проникнення холодних північних вітрів. В селі на 10 — 20 тепліше ніж у м. Іршава.

РічкиРедагувати

На заході від села протікає річка Іршава. Біля села в р. Іршаву впадає її ліва притока Синявка. Усі меліоративні канали з околиць села впадають у р. Іршаву. На південному сході від села у 2003 році геологи знайшли поклади природного газу. В старому руслі річки Боржави є поклади піску і гравію. На сільському пагорбі «Челлениця» є поклади керамічних (червоних та жовтих) глин.

НаселенняРедагувати

У Лозі XIX століття проживали не тільки русинське населення греко-католицького віросповідання, і прихильники інших релігійних конфесій. Так, з 974 чоловік були:

  • греко-католики — 832;
  • євреї — 140;
  • протестанти — 2.

Разом із греко-католицьким храмом єврейська спільнота мала також і свій храм — синагогу. Її будівля збереглася донині. Правда зараз вона виконує функцію Будинку культури.

Станом на 2013 рік в селі проживало 1245 людей.

ІсторіяРедагувати

За кожною топографічною назвою села ховається певна етнографічна легенда. Народні перекази пов'язують походження назви Лоза із вербовою лозою. Вона росла у великих кількостях на схилах Лозянської гори. За народними переказами, колишні мешканці Іршави, у часи татарської навали, близько 1242 р., ховалися в чагарниках на південному схилі Лозянської гори. Поступово тимчасові житла переросли в постійні і стали основою для жителів нового села — Лоза. Збереглися у народній пам'яті і назви різних частин села. Так, нижній кінець Лози, який закінчується біля річки Іршави, у сиву давнину носив назву — Сантовий, горішній — Чонговай, а верхня вулиця — під самою горою — Гербошовиця.

Але крім сучасної назви села в нього були і інші історичні топоніми. Згідно з історичними документами закономірно другою назвою села можна вважати Полянка. Саме так за часів панування Австро — Угорської імперії називалася Лоза. При цьому паралельно вживалися обидва топоніми: Лоза і Полянка. Крім того угорці дали і мадярську назву села — Fuzejmezo. Таким чином, справедливо буде вважати історично правильними всі три колись існуючі назви нашого села — Лоза, Полянка, Fuzejmezo.

У радянські часи науковці Закарпаття написали багато монографій і досліджень з історії краю. Тим не менше про історію Лози навіть у енциклопедичному виданні «Історії міст і сіл. Закарпатської області.», на жаль згадано про село одним рядком. Тому відновлення історії села Лоза відбувається по крупицям.

Перша згадкаРедагувати

Перша письмова згадка про село під назвою Fuzejmezo відноситься до 1418 р. вона знаходиться у «Шематизмі Мукачівської Єпархії» за 1892 р. Цю дату можна орієнтовно вважати датою заснування села.

Німецько-радянська війнаРедагувати

 
Пам'ятник і школа у селі

Від угорсько — нацистських військ Лоза була звільнена 25 жовтня 1944 р. одним із полків 237-ої Пирятинської стрілецької дивізії.

ЦеркваРедагувати

Оскільки населення відчуває завжди духовні потреби, то церква ставала осередком життя на селі. Церковна парафія існувала в селі з XVI століття, а точніше з 1569 року. Правда село тоді було на правому березі річки Боржави. Ту місцевість називають зараз старим селом, а місце давньої церкви позначав дерев'яний хрест, який на жаль не зберігся.

У 1748 році в селі була дерев'яна церква з двома дзвонами, шинґлами крита, у доброму стані, з вежею прикрашеною образами. За 1797 р. згадується стара мала церква. Тоді ж вирішено будувати нову церкву. 14 вересня 1856 р. священник Василь Васько висвятив камінь під будівництво великого кам'яного храму. У 1866 р. будівництво було закінчено і храм стоїть дотепер, вирізняючись декором стін та вишуканим профілем барокової вежі.

Чудовий бароковий стінопис всередині храму подібний до малювання Ф. Видри у Білках та В. Шишовського у Греблі. На плафоні був напис, що датував малювання, як згадують, 1910(?) роком, а авторами були ніби Ю. Віраг та Ян Новак.(?). реставрували стінопис Й. Волосянський та С. Пішковцій. На завершенні іконостаса дата — 1908 р., вказує, очевидно, на час встановлення іконостаса з чудовими іконами. Одна ікона над казательницею має підпис латиною, який дуже можна приблизно прочитати як Шишковський.

Поряд із церквою споруджено дерев'яну каркасну дзвіницю, правда набагато пізніше, аж в 1937 році. Великий дзвін для неї відлив Р. Марноушек у Брно в 1925 р. для православної громади, менший робота Лароша Ласло з 1899, а найменший, найдавніший, виготовлений у Пряшеві, купив для храму Петро Мигович з дружиною Гафією у 1780 році.

Належала наша церква до Боржавського деканату Мукачівської греко-католицької єпархії. Філією села до 1846 року вважалося село Гребля. Колись в XVI–XIX століттях Лоза і Гребля були майже одне село. Цей факт підтверджується і тим, що в межі Лози входила сучасна західна сторона Греблі. Її мешканці вважали себе власне мешканцями Лози. Згідно з «Шематизмом Мукачівської греко-католицької Єпархії» за 1892р на той час у селі мешкало 974 особи, а в той час, наприклад, у Іршаві мешкало 1136 чоловік. Тобто, це був досить великий населений пункт.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народився Ваш Іван Михайлович — український радянський партійний і державний діяч, Омелян Ваш — громадський і політичний діяч.

ПриміткиРедагувати