Литвинова (Розанова) Лариса Миколаївна

Лари́са Микола́ївна Литви́нова, до шлюбу Роза́нова (нар. 6 грудня 1918(19181206) — 5 жовтня 1997) — радянська військова льотчиця, Герой Радянського Союзу (1948). У роки німецько-радянської війни штурман 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії, гвардії капітан.

Лариса Миколаївна Литвинова
Ім'я при народженні Лариса Миколаївна Розанова
Прізвисько нім. Nachthexe (Нічна відьма)
Народження 6 грудня 1918(1918-12-06)
Київ
Смерть 5 жовтня 1997(1997-10-05) (78 років)
Москва
Поховання Ніколо-Архангельський цвинтар
Країна  УНР
СРСР СРСР
Росія Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби 1941—1945
Звання  Капітан авіації
Формування 46-й гв. нбап
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»

Життєпис ред.

Народилася 6 грудня 1918 року в місті Києві. Українка.

У 1936 році закінчила десятирічку й пішла працювати закрійницею на 8-й взуттєвій фабриці. Закінчила аероклуб і у 1940 році — Херсонську льотну школу Тсоавіахему. Працювала льотчицею-інструкторкою в Феодосійському (1940—1941) і Кіровському міста Москви (1940) аероклубах.

У лавах РСЧА — з жовтня 1941 року. У 1942 році закінчила курси штурманів при Енгельсскій військовій авіаційній школі льотчиків. З лютого 1942 року — стрілець-бомбардир жіночого нічного бомбардувального авіаційного полку, який формувався в місті Енгельсі Саратовської області Росії. Член ВКП(б) з 1942 року.

Учасниця німецько-радянської війни з травня 1942 року. Воювала на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 2-у Білоруському фронтах. Пройшла бойовий шлях від стрільця-бомбардира до штурмана 588-го (з лютого 1943 року — 46-го гвардійського) нічного бомбардувального авіаційного полку.

За роки війни гвардії капітан Л. М. Розанова здійснила 816 бойових вильотів на переобладнаному в бомбардувальник біплані По-2.

Після війни ще деякий час продовжувала військову службу. У грудні 1945 року в званні гвардії капітана Л. М. Литвинова вийшла у запас.

До 1979 року працювала старшою інженеркою Всесоюзного науково-дослідницького інституту джерел струму.

Мешкала в Москві, де й померла 5 жовтня 1997 року. Похована на Ніколо-Архангельському кладовищі.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1948 року за міжність і гороїзм, виявлені в роки Другої світової війни, гвардії капітанові Розановій Ларисі Миколаївні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8299).

Нагороджена двома орденами Леніна (15.05.1946, 23.02.1948), двома орденами Червоного Прапора (30.10.1943, 07.03.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (26.04.1944, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки (09.09.1942) і медалями.

Родина ред.

У серпні 1945 року одружилася з інженером 5-го відділу Управління технічної експлуатації ГУІАС ВПС інженер-майором Іллею Семеновичем Литвиновим і взяла його прізвище.

Твори ред.

  • Литвинова Л. Н. «Летят сквозь годы», 1-ше видання. — М.: Воениздат, 1964.
  • Литвинова Л. Н. «Летят сквозь годы», 2-ге видання. — М.: Воениздат, 1975.
  • Литвинова Л. Н. «Улица Татьяны Макаровой». — М.: Московский рабочий, 1976.
  • Литвинова Л. Н. «Летят сквозь годы», 3-тє видання. — М.: Воениздат, 1983.

Посилання ред.