Литвинець (село)

Литви́нець — село в Україні, у Канівському районі Черкаської області, центр Литвинецької сільської ради. Розташоване за 7 км на захід від Канева і за 13 км від залізничної станції Ляплава.

село Литвинець
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район/міськрада	Канівський район
Рада/громада	Литвинецька сільська рада
Код КОАТУУ	7122084301
Облікова картка	облікова картка
Основні дані
Засноване	XIV століття
Населення	923 особи (2009)
Площа	1,55 км²
Густота населення	595,5 осіб/км²
Поштовий індекс	19030
Телефонний код	+380 4736
Географічні дані
Географічні координати	49°44′38″ пн. ш. 31°22′01″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	157 м
Відстань до обласного центру	56 (фізична) км
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Ляплява
Відстань до залізничної станції	13 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради	с. Литвинець, вул. Гайдамацька
Сільський голова	Шатило Тетяна Луківна
Карта
Литвинець
Литвинець
Мапа

Населення села становить 923 особи, дворів 314 (2009; 840 осіб в 2007).

Історія

Як населений пункт село виникло у XIV столітті біля Ковалівського лісу, де знаходилося урочище Вергуни. Назва ймовірно пішла від першого поселення Литвина.

Пізніше село було спалене, а місцеве населення, що лишилося живим, переселилося, заснувавши неподалік два невеличкі хуторки — Ковалі (в урочищі Мелешки) та Литвинець (в урочищі Поруба). Згідно із писемними джерелами, що донесли до нас історію, Литвинець у XVIII столітті входив до складу Канівського староства та налічував до 30 дворів, що розкинулися у долині понад потоком.

Як свідчать історичні матеріали, землі села декілька разів перепродувалися, а до 1861 року продавалися і люди. У 1768 році Литвинець був майже повністю спалений польським полководцем Яненком за участь у гайдамацькому русі. Після приєднання правобережної України до Росії Литвинець дістався у володіння панам Янковським. У 1861 році у Литвинці було 90 дворів, населення становило близько 400 осіб. Всі селяни працювали на землях панів Янковських, яким належало 1 000 десятин найкращих земель.

У книзі Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» є такі історичні дані:

Литвинец, село в 6-ти верстах от Канева по дороге в село Поток. Жителей обоего пола — 612.

У 1900 році поміщики здали в оренду Литвинецьку економію ковалівському багатію і ростовщику Горбику Максиму. В часи революції вона тимчасово належала Степанецькому цукрозаводу.

У 1920 році після довгої перерви знову почала працювати школа. Її перевели у світле приміщення поміщицького будинку, де та була добудована й існувала до початку німецько-радянської війни. Школа стала 4-класною. Оскільки кадрів було мало, до роботи у школу, крім присланого Добровольського, були залучені освіченіші жителі села: О. Ф. Басистий, М. С. Небесний, М. М. Синьоокий та інші. З часом Синьоокого і Небесного замінили вчителі із спеціальною підготовкою. Школу стала відвідувати більшість дітей шкільного віку.

Однією з трагедій став голодомор 1933 року. Голод почався навесні і продовжувався до збору врожаю, забравши життя близько 400 жителів Литвинця.

В роки НРВ 302 особи воювали на фронтах, з них 156 нагороджені бойовими орденами і медалями, загинуло 126 чоловік. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 134 особи. В селі містилася центральна садиба колгоспу «Заповіт Леніна», за яким було закріплено 3,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3 тисячі га орної землі. Виробничий напрям господарства був зерновий та м'ясо-молочний. На той час в селі працювали клуб на 250 місць, магазин на 60 м² торгової зали (збудований у 1963 році), типова двоповерхову восьмирічна школа на 320 місць (збудована у 1970 році), на базі якої в серпні 1987 року утворено середню школу, бібліотека з книжковим фондом 8,7 тисяч примірників, дитячі ясла, медичний пункт.

29 жовтня 1988 року на території Литвинецької середньої школи була закладена Алея пам'яті про воїнів-інтернаціоналістів Черкаської області, які загинули в Афганістані.

Сучасність

На території села діють загальноосвітня школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, магазини. На землях села працюють ЗАТ «Канівриба», СТОВ «Канівське», ТОВ «Канівліс», СТОВ «Інкубатор», ПП «Фургон».

Джерела

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання

• who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з квітень 2019]}
• kanivrada.com.ua^{[недоступне посилання з квітень 2019]}