Відкрити головне меню

Леонід Миколайович Литвиненко
Народився 7 травня 1938(1938-05-07) (81 рік)
Харків, УРСР
Місце проживання Харків, Україна Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність фізик
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів радіофізика і астрономія
Заклад Радіоастрономічний інститут НАН України
Посада директор інституту;
завідувач кафедри університету
Вчене звання професор, академік НАН України
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Відомі учні Казанський Вадим Борисович
Просвірнін Сергій Леонідович
Колчігін Микола Миколайович
Погарський Сергій Олександрович
Член НАН України
Відомий завдяки: радіоастрономічним дослідженням
Батько Микола Максимович
Матір Ольга Георгіївна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»  — 1986
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1987
Особ. сторінка на сайті РІ НАН України

Литвиненко Леонід Миколайович (* 7 травня 1938, Харків) — український вчений-радіофізик та радіоастроном. Директор Радіоастрономічного інституту НАН України; професор Харківського університету.

Заслужений діяч науки і техніки України (1987), лауреат Державної премії УССР у галузі науки і техніки (1987), академік Національної академії наук України (1992).

Зміст

БіографіяРедагувати

1959 закінчив Харківський державний університет імені О. М. Горького за фахом радіофізика та електроніка.

1959—1966 роках працював у Конструкторському бюро «Електроприлад» Харкова. 1965 закінчив аспірантуру й захистив кандидатську дисертацію.

1966—1969 — викладач в Харківському інституті радіоелектроніки.

Із 1969 завідує відділом обчислювальної математики Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР, з 1973 — заступник директора з наукової роботи цього ж інституту.

1972 захистив докторську дисертацію, з 1982 — член-кореспондент НАНУ.

1980 року з його ініціативи та за активної підтримки академіка НАН України С. Я. Брауде створено відділення радіоастрономії Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР.

За його ініціативи 1985 року створено Радіоастрономічний інститут, довгорічним і беззмінним директором якого він є. Основними напрямами досліджень інституту є вивчення геокосмосу та Сонячної системи, радіоастрономія Всесвіту, фізичні принципи побудови радіотелескопів і радіотехнічних систем дистанційного зондування.

У 20112014 — Голова наглядової ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Науковий пошукРедагувати

Проводить фундаментальні дослідження в області теорії дифракції та поширення радіохвиль, фізики та техніки міліметрових та субміліметрових хвиль, теорії антенних систем, розробки генераторів надвисоких частот, створення радіотехнічних систем, розробки фізичних принципів конструювання і удосконалення радіоастрономічних інструментів та радіоастрономічних досліджень у декаметровому й міліметровому діапазонах радіохвиль.

Створив теорію дифракції і поширення електромагнітних хвиль у складних і багатошарових періодичних структурах, запропонував метод «послідовних уточнень» для вирішення операторних рівнянь, до яких зводяться задачі радіофізики та електроніки.

Розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінченних структур в теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах.

Запропонував і розробив низку принципово нових квазіоптичних елементів і систем міліметрового і субміліметрового діапазонів.

Організував разом з академіком НАНУ В. М. Шульгою перші в Україні радіоастрономічні дослідження у міліметровому діапазоні радіохвиль.

Науковий доробокРедагувати

Під його орудою захищено понад 20 докторських і кандидатських дисертацій.

Основні напрямки наукових публікацій:

  • теорія дифракції і поширення хвиль
  • фізика і техніка надвисоких частот, міліметрових і субміліметрових хвиль
  • радіоастрономія міліметрового діапазону

Автор близько 250 наукових праць, з них 6 монографій. Має 12 авторських свідоцтв на винаходи.

монографіїРедагувати

  • "Дифракція хвиль на решітках (вид. Харківського університету, 1973, у співавторстві)
  • «Спектральні оператори розсіювання в задачах дифракції хвиль на плоских екранах» (Київ, «Наукова думка», 1984, у співавторстві)
  • «Чисельне дослідження електростатичних полів в періодичних структурах» (Київ, «Наукова думка», 1986, у співавторстві)
  • «Місячна Одіссея» (Київ, «Академперіодика», 2007, у співавторстві)
  • «Електромагнітні прояви геофізичних ефектів в Антарктиді» (2005) колективна монографія під його редакцією (спільно з чл.-кор. НАНУ Ю. М. Ямпольський)
  • «Wave Diffraction by Periodic Multilayer Structures» (UK, Cambridge Scientific Publishers Ltd, 2012 , у співавторстві) ISBN 978-1904868750

Науково-організаційна діяльністьРедагувати

  • Заступник голови Українського комітету Міжнародного Радіосоюза (URSI)
  • Старший член міжнародного Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (Senior Member IEEE)
  • Член Європейського астрономічного товариства (EAS)
  • Член Міжнародного астрономічного союзу (IAU)
  • Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки
  • Член бюро Наукової ради з космічних досліджень НАН України
  • Член бюро Відділення фізики і астрономії НАН України
  • Засновник і головний редактор наукового журналу «Радіофізика і радіоастрономія»
  • Член редколегії журналів «Космічна наука і технологія» і «Український антарктичний журнал», міжвідомчого науково-технічного збірника «Радіотехніка»
  • Член редакційної ради науково-популярного журналу «Universitates».

Відзнаки і нагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати