Відкрити головне меню

Ли́се (до 1956 року — хутір Лисий) — село в Україні, у Краснодонському районі Луганської області. Населення становить 458 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новосвітлівська селищна рада.

село Лисе
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Краснодонський
Рада/громада Новосвітлівська селищна рада
Код КОАТУУ 4421456206
Основні дані
Засноване 1956
Населення 458
Площа 1,948 км²
Густота населення 235,11 осіб/км²
Поштовий індекс 94458
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°28′30″ пн. ш. 39°35′21″ сх. д. / 48.47500° пн. ш. 39.58917° сх. д. / 48.47500; 39.58917Координати: 48°28′30″ пн. ш. 39°35′21″ сх. д. / 48.47500° пн. ш. 39.58917° сх. д. / 48.47500; 39.58917
Середня висота
над рівнем моря
163 м
Місцева влада
Адреса ради 94455, Луганська обл., Краснодонський р-н, смт.Новосвітлівка, вул.Дорожна, 40 , тел. 92-3-70
Карта
Лисе. Карта розташування: Україна
Лисе
Лисе
Лисе. Карта розташування: Луганська область
Лисе
Лисе
Мапа

ГеографіяРедагувати

Географічні координати: 48°28' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,948 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 8 км від смт Новосвітлівка. Найближча залізнична станція — Братки, за 2 км.

ІсторіяРедагувати

Засноване як хутір Лисий переселенцями з Конотопа, Чернігівської та Полтавської губерній, Таврії наприкінці XIX століття (приблизно у 1870 році).

У 19331935 роках біля сільського ставка збудовано черепичний завод. Чисельність населення почала збільшуватись.

У період масової колективізації сільського господарства був створений колгосп імені Шевченка. Увесь інвентар та домашню худобу селяни були змушені здати до колгоспу.

6 лютого 1943 року за село Лисе тривали жорстокі бої, які тривали 7 днів та забрали життя 903-х радянських воїнів. Поселення було визволено 13 лютого 1943 року.

У 1965 році неподалік братської могили збудовано початкову школу, в якій також містилися сільський клуб, ФП та бібліотека.

2008 року біля села був відкритий полігон твердих побутових відходів ЧП Міхайліченко.

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 458 осіб, з них 62,01% зазначили рідною мову українську, 37,99% — російську[1].

Пам'яткиРедагувати

  • Братська могила радянських воїнів (вул. Садова). В братській могилі поховані 928 воїнів. Відомі прізвища 180-ти з них: це воїни 2 та 4-ї гвардійських танкових бригад, 4-ї мотострілецької бригади, 2-го гвардійського танкового корпусу, які брали участь у звільненні села.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 186–187, матеріали Л. І. Забейворота, І. І. Шевченко, Т. М. Соловйова).

ПосиланняРедагувати