Липини

село в Луцькому районі Волинської області України

Липи́ни — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 4647 осіб.

село Липини
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький
Рада Липинська сільська громада
Основні дані
Засноване 1545
Населення 4647
Площа 1,24 км²
Густота населення 2315,32 осіб/км²
Поштовий індекс 45601
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°45′49″ пн. ш. 25°24′43″ сх. д. / 50.76361° пн. ш. 25.41194° сх. д. / 50.76361; 25.41194Координати: 50°45′49″ пн. ш. 25°24′43″ сх. д. / 50.76361° пн. ш. 25.41194° сх. д. / 50.76361; 25.41194
Середня висота
над рівнем моря
211 м
Водойми Липинський став.
Місцева влада
Адреса ради 45601, Волинська обл., Луцький р-н, с.Липини, вул.Центральна,7
Карта
Липини. Карта розташування: Україна
Липини
Липини
Липини. Карта розташування: Волинська область
Липини
Липини
Мапа

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2368 осіб, з яких 1137 чоловіків та 1231 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3019 осіб.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,94 %
російська 1,71 %
білоруська 0,21 %
болгарська 0,03 %
румунська 0,03 %

ІсторіяРедагувати

Липини – село Луцького району, центр об’єднаної територіальної громади. Територія села була заселена ще в період палеоліту – понад 20 тисяч років тому. У письмових джерелах цей населений пункт згадується 15 червня 1545 року у зв’язку із скаргою луцьких міщан на незаконне стягнення мита з купців. У скарзі зазначалося, що в селі Липої пану Якубові платять по грошу від вантажного возу.

 Відомий український дослідник Волині і Полісся О.Цинкаловський назву села Липої (Липини) пов’язує із наявністю липових масивів, що займали всю територію сучасного села. У ІХ-Х століттях село було складовою частиною Київської Русі, а після її розпаду – Галицько-Волинського князівства.
З ХІV століття Липини були власністю заможних литовських феодалів Монтовтовичів, польського пана Єрофея Гейського, а згодом – луцького та острозького владики Івана Красенського, ще пізніше – ченця жидичинського монастиря Феофана.
Власністю різних феодалів Липини були і в наступні століття, коли село було складовою частиною Російської імперії, з 1795 року.
З 1911 року Липини належали російському поміщику Кузнєцову, який володів 2 881 десятиною землі. Здавна земля Липин була родюча і давала великі врожаї зернових, що продавалися за кордоном, передусім, у сусідній Польщі. Свідченням цього – один із документів, датований 1583 роком, в якому читаємо, що із сіл Блудова і Липої, що містяться в Луцькому повіті, пан Єрофей Романов-Гейський  через свого фактора Яна Бруденського відправив до Гданська комяги із збіжжям.

Липої з XV-XVI століть славилось великою кількістю постоялих дворів, що були місцем притулку купців, які з різних кінців Європи та Азії з’їжджалися на славнозвісні луцькі ярмарки.

Селяни Липин брали участь у революційних подіях 1905-1920-х років. У 1922 році протестували проти введення у школі навчання польською мовою, а також щодо вилучення землі для осадників.
У 1985 році відкрив свої двері дошкільний заклад «Оленька».
В 1987 році почала функціонувати загальноосвітня школа.    
В 1991 році споруджено будинок культури, де, крім великої глядацької зали, є і класи для музичних занять і танців, бібліотека також тут функціонує виконком сільради, відділення зв'язку і АТС.

ЕкономікаРедагувати

У селі на вулиці Перемоги, 25, розташована фабрика іграшок «Тигрес»[4], що входить до корпорації «Тигрес» — групи юридичних та фізичних осіб, основним видом діяльності яких є виробництво, оптова та роздрібна торгівля дитячими товарами[5].

Пам'ятки археологіїРедагувати

На території села відомі такі пам'ятки археології:

  • За 3,5 км на схід від села, в урочищі Верполе, на лагідному схилі правого берега р. Сапалаївки висотою до 3 м над рівнем заплави, за 0,5 км на північ від шосейної дороги сполученням Луцьк — Рівне — двошарове поселення лежницької групи культури ранньоскіфського часу і періоду X—XI ст. Із сходу, півдня і заходу пам'ятку оконтурює заплава річки. Речові матеріали зібрані з території орного поля на площі близько 5 га.
  • За 3 км на схід від села, за 0,5 км на схід від дороги, що проходить через греблю ставу, за 0,8 км на північ від шосейної дороги сполучення Луцьк — Рівне, на мисоподібному виступі правого берега р. Сапалаївки висотою 3-4 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і періоду XII—XIII ст. площею близько 1 га.
  • За 2,5 км на схід від села, на схід від ґрунтової дороги через греблю ставу, на північ від трансформаторної будки, на схилі правого берега р. Сапалаївки висотою 4-5 м над рівнем заплави — багатошарове поселення тшинецько-комарівської культури, вельбарської культур і періоду XII—XIII ст. площею близько 1,5 га. Речові матеріали зібрані з території орного поля вздовж лінії електропередач.
  • За 1,5 км на схід від села, за 0,3 км на захід від ґрунтової дороги через греблю ставу, в урочищі Хутір, на північ від меліоративного рову, на лагідному схилі правого берега р. Сапалаївки — поселення періоду XII—XIII ст. площею до 1 га. З території орного поля зібрані фрагменти глиняної сковорідки, уламки вінець і бочків гончарних горщиків.

За 1 км на схід від села, за 0,7 км на захід від ставу, на мисоподібному виступі правого берега р. Сапалаївки висотою 4-5 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і періоду XII—XIV ст. площею до 2 га.

  • За 1 км на південний схід від села, на схід від лінії електропередач, на лагідному схилі правого берега р. Сапалаївка висотою до 3 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і періоду XII—XIII ст. площею близько 1 га.
  • За 0,5 км на південь від села, на мисоподібному виступі правого берега р. Сапалаївки висотою до 3 м над рівнем заплави — двошарове поселення городоцько-здовбицької культури і періоду XII—XIII ст. площею близько 1 га.
  • За 0,3 км на південний захід від села, на мисоподібному виступі правого берега р. Сапалаївки висотою 3-4 м над рівнем заплави — багатошарове поселення стжижовської, тшинецько-комарівської і вельбарської культур і періоду XII—XIII ст. площею близько 4 га. Воно знаходиться за 0,2 км на південний схід від цвинтару. Із заходу пам'ятку оконтурює меліоративний рів, поруч з яким проходить лінія електропередач, за 0,15 км на північ від неї розміщений хмільник.
  • На південно-західній околиці села, поруч із шосейною дорогою сполученням Луцьк — Ковель, на рівній ділянці правого берега р. Сапалаївки висотою до 2 м над рівнем заплави — поселення періоду XI—XIII ст. площею близько 1 га.
  • За 0,6 км на південний захід від села, на рівній ділянці лівого берега р. Сапалаївки — поселення періоду XI—XIII ст. площею до 1 га.
  • За 2 км на схід від села, на захід від ґрунтової дороги, що йде через греблю ставу, на лагідному схилі правого берега р. Сапалаївка — багатошарове поселення тшинецько-комарівської культури вельбарського і давньоруського часу.
  • За 0,3 км на південний захід від села, на схід від дороги Луцьк — Ковель, за 0,2 км на південний схід від цвинтаря, на мисоподібному виступі правого берега р. Сапалаївка — багатошарове поселення стжижовської, тшинецько-комарівської, вельбарської культури і давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст.
  • На західній околиці села, за 0,3 км на захід від дороги Луцьк — Ковель, на схилі правого берега р. Сапалаївка — селище давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст.
  • За 0,8 км на південь від села, в урочищі Сіножать, на схилі лвого берега р. Сапалаївка — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст.
  • За 1 км на південний захід від села, за 100 м на захід від автодороги Липини — Луцьк, за 150 м на схід від житлового масиву м. Луцька по вулиці Мисливській, на видовженому мисі лівого берега р. Сапалаївка та другого Теремнівського ставу — багатошарове поселення лужицької культури, фракійського гальштату, давньоруського часу, виявлене обстеженням О. Златогорського у 2005 р.

ПостатіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. 
  4. Як на Волині створюють дитячі іграшки (фоторепортаж). Конкурент. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 21 вересня 2014. 

ЛітератураРедагувати

  • Кучинко М. М., Златогорський О. Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 220—222.
  • Липи́ни // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.453

ПосиланняРедагувати