Лесько Артур Андрійович

Артур Лесько (біл. Артур Андрэевіч Лясько, нар. 25 травня 1985, Барановичі, БРСР) — білоруський футболіст, воротар.

Ф
Артур Лесько
Особисті дані
Повне ім'я Артур Андрійович
Лесько
Народження 25 травня 1984(1984-05-25) (39 років)
  Барановичі,
БРСР
Зріст 189 см
Вага 82 кг
Прізвисько Лис
Громадянство Білорусь Білорусь
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Білорусь «Торпедо» (М)
Юнацькі клуби
2000—2002
2003—2004
Білорусь РУОР (Мінськ)
Білорусь «Динамо» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000—2002 Білорусь РУОР (Мінськ) 19 (-24)
2002—2003 Білорусь «Динамо-Юні» 11 (-13)
2003—2008 Білорусь «Динамо» (М) 29 (-16)
2008—2009 Україна «Кривбас» 2 (-7)
2010 Вірменія «Пюнік» 25 (-20)
2010—2013 Білорусь «Мінськ» 25 (-20)
2013 Білорусь «Слуцьк» 12 (-8)
2013 Білорусь «Гомель» 9 (-16)
2014—2016 Білорусь «Слуцьк» 59 (-?)
2017—н.ч. Білорусь «Торпедо» (М) 1 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2005—2006 Білорусь Білорусь (U-21) 6 (-7)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Розпочав займатися футболом у ДЮСШ з рідного міста Барановичі[2]. Перший тренер — Василь Михайлович Драгун[2]. До 16-ти років тренувався в рідному місті, потім приїхав у Мінськ, вступивши до РДУОР[3]. У 18 років потрапив у «Динамо»[3]. Спочатку грав у дублі, потім за «Динамо-Юні», а незабаром потрапив в основну команду[3]. Був одним з найперспективніших футболістів Білорусі свого віку[3]. 2004 року разом з командою виграв чемпіонат Білорусі. Також у команді провів 8 матчів у єврокубках.

У черговому матчі чемпіонату Білорусі проти «Гомеля», Лесько отримав важку травму[3]. Роман Василюк, нападаючий «Гомеля» вийшов з Артуром один на один, він кинувся навперейми й відбулося зіткнення[3]. Коліном Василюк потрапив в голову Леську, іншою ногою — в живіт[3]. Потім знепритомнів, отямився Лесько лише в лікарні[3]. Вночі його прооперували[3]. Діагноз лікарів — закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, закрите травматичне ушкодження кишечника, правої нирки і підшлункової залози[3]. Після травми вболівальники «Динамо» виготовили величезний плакат з написом: «Артур, ми з тобою!»[3].

Після того як став чемпіоном і срібним призером чемпіонату Білорусії Лесько зробив собі на тілі татуювання[4]. У команді у нього було прізвисько Лис[4].

У лютому 2008 року підписав контракт з криворізьким «Кривбасом»[5]. У команді поступався місцем основного воротаря спочатку Євгену Боровику, а потім й Іслі Хіді. В основному Лесько грав за дубль, де в сезоні 2008/09 років у молодіжній першості провів 12 матчів. За основу «Кривбасу» провів 2 матчі проти донецького «Шахтаря» (4:2) і харківського «Металіста» (1:3). Також провів 1 матч у Кубку України проти «Фенікса-Іллічовця» (2:1). У червні 2009 року Лесько був виставлений на трансфер[6]. У серпні того ж року він був дозаявлений за команду знову[7]. У команді він більше не грав, а тренувався з дублюючим складом. У грудні 2009 року Артур Лесько розірвав контракт з «Кривбасом» і отримав статус вільного агента[8]. В інтерв'ю виданню «Салідарнасць» Лесько сказав — що в «Кривбасі» він втратив два роки і негативно відгукнувся про роботу клубу[9].

  В «Кривбасі» мені просто не давали грати. Причому в останній рік не тільки за основну команду, але й за дубль ... Тобто «Кривбас» позбавив мене футболу на два роки. Футболу в найширшому значенні цього слова: я лише тренувався, і все. Але ж будь-якому футболісту не просто хочеться грати - ігрова практика вкрай необхідна.  
(Артур Лесько)

Через деякий час тренер воротарів «Кривбасу» Тарас Гребенюк, який разом з ним працював у «Динамо», сказав що у невдачі в «Кривбасі» винен сам Лесько[10].

  В людину було вкладено стільки праці ... Хлопець не може уявити собі, як в клубі будується робота, і які повноваження є у головного тренера, і у тренера воротарів, як приймаються рішення. В принципі це не повинно його стосуватися. Його повинно стосуватися тільки вдосконалення своєї спортивної майстерності, психологічного стану, а також бажання і прагнення грати в футбол. А він зайнявся не тим, чим слід було.  

Взимку 2010 року перебував на перегляді в мінському МТЗ-РІПО[11]. У березні 2010 року був запрошений селекціонерами «Пюніка» на перегляд. Після ряду матчів, в яких він показав відмінну гру, був укладений контракт з клубом[12]. Разом з клубом оформив хет-трик, у вигляді чемпіонських медалей, кубку й суперкубку Вірменії. У 25-ти проведених матчах — 13 були зіграні «на нуль»[13]. Після закінчення сезону перейшов у «Мінськ», з яким уклав контракт на два роки. У 2013 році приєднався до СФК «Слуцьк»[14]. У слуцькому клубі провів півсезону, відіграв 12 матчів, пропустив 8 м'ячів. Багато в чому завдяки Артуру «Слуцьк» на момент його відходу був однією з команд Першої Ліги, як найменше пропускають у власні ворота.

7 серпня 2013 року, за день до закриття трансферного вікна, перейшов у клуб Вищої ліги «Гомель», підписавши контракт до кінця 2013 року[15]. Напевно, в «Гомелі» Артур був покликаний скласти конкуренцію Єгору Хаткевичу за позицію основного голкіпера. Однак виступив не так, як від нього очікували. У гомельському клубі Лесько виступав під 1-им номером. Наприкінці сезону залишив розташування клубу[16].

У 2014 році повернувся назад в «Слуцьк»[17]. У березні 2017 приєднався до мінського «Торпедо», з яким незабаром підписав контракт[18].

Кар'єра в збірній ред.

За молодіжну збірну Білорусі провів 6 матчів і пропустив 7 м'ячів[2]. Був кандидатом у національну збірну Білорусі[19].

Особисте життя ред.

З майбутньою дружиною Тетяною він познайомився на дискотеці, одружився досить рано в 21 рік[2]. У нього є двоє синів — Ярослав і Данило[4].

Його футбольний кумир — італієць Джанлуїджі Буффон[2].

Досягнення ред.

Білорусь
Вірменія

Примітки ред.

  1. https://teams.by/artur-lesko/player-144/
  2. а б в г д Артур Лесько: «Воротар - не футболіст» (рос.). Football.By. 17.03.2006. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  3. а б в г д е ж и к л м «Воротарем він поставлений біля воріт» (рос.). Беларусь Сегодня. 29.12.2005. Процитовано 20.2.2010.
  4. а б в Артур Лесько: «Гроші важливі, але вони не замінюють футбол» (PDF) (рос.). Газета «Динамо» (Мінськ). 17.4.2009. Архів оригіналу (PDF) за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  5. «Кривбас» підписав контракти з Шагойко та Лесько, та подовжив з Мельником та Грановським. UA-Футбол. 15.2.2008. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  6. Олег Таран: «Навантаження - дозую» (рос.). UA-Футбол. 24.6.2009. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  7. Артур Лесько знову в «Кривбасі». UA-Футбол. 11.8.2009. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  8. Артур Лесько розірвав контракт з «Кривбасом» (рос.). UA-Футбол. 2.12.2009. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  9. Артур Лесько: «"Кривбас" позбавив мене футболу на два роки» (рос.). UA-Футбол. 18.12.2009. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  10. Тарас Гребенюк: «Артур Лесько не скористався можливістю проявити себе» (рос.). UA-Футбол. 22.12.2009. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  11. Білорус для «Кривбасу» (рос.). UA-Футбол. 3.2.2010. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.
  12. «Пюнік» представив білоруського голкіпера Артур Лесько (рос.). ArmFootball.com. 19.3.2010. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.3.2010.
  13. Степан Казарян - найнадійніший воротар (рос.). Armsport.com. 18.12.2010. Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 18.12.2010.
  14. Голкіпер Пюніка підписав контракт з ФК «Мінськ» (рос.). Armsport.am. 3.12.2010. Архів оригіналу за 08.12.2010. Процитовано 6.12.2010.
  15. Трансферна кампанія «Гомеля» завершилася підписанням Артура Леська. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
  16. Артур Лесько залишає «Гомель». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
  17. Гігєвич, Лесько й Ігнатенко поповнили ряди команди. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
  18. Артур Лесько підписав контракт з мінським «Торпедо». Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
  19. Профіль на неофіційному сайті ФК «Кривбас» (укр.). Архів оригіналу за 31.03.2012. Процитовано 20.2.2010.

Посилання ред.