Лептурини
| Тонкохвісткові | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| 13 триб 210 родів | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Тонкохвісткові[1] (Lepturinae Latreille, 1802) — підродина з родини жуків-вусачів, що налічує близько 1500 видів і 210 родів[2] [3]. Тонкохвісткові здебільшого розповсюджені у північній півкулі — найбільша кількість видів представлена у Євразії, дещо менше у Північній Америці, Африці та Океанії. Австралія та Південна Америка є бідними у відношенні підродини Тонкохвісткових.
Назва
ред.Наукова назва підродини Lepturinae є деревативом назви типового роду Leptura, що у свою чергу походить від зіставлення давньогрецьких слів «λεπτός» і «ούρά». У буквальному перекладі на українську це означає «тонкий хвіст», що відображено і в українській вернакулярній назві[1].
Голова спрямована донизу під гострим кутом, відносно осі тіла, який ніколи не досягає 90°. Позаду скронь дуже добре виражена широка шиєподібна перетяжка, а скроні сильно виступають за очима. Лоб видовжений, по обидві сторони якого, між очима, кріпляться вусики. Очі виїмчасті, ниркоподібні, дуже рідко округлі. Верхні щелепи, на внутрішній поверхні, мають зачаткову війчасту перетинку. Останній членик нижньощелепних щупалець на верхівці затуплений або косо зрізаний. Тазики передніх кінцівок завжди конічні і різко відступають над диском передньогрудей. Западини передніх тазиків відкриті.
Тіло личинки сплющене у дорзо-вентральному напрямку, витягнуте, м'ясисте, білого забарвлення.
Голова широка — поперечна, заокруглена збоків, не втягнена у передньогруди. Сконево-тім'яні частки з'єднані між собою на дорзальній стороні в одній точці, або за допомогою дуже короткого шва. Потилицевий отвір суцільний і не розділений навпіл, як у прионін. На передньому краї лобу відсутні зазубрені кілі чи вирости. Вусики дуже короткі — 2-3 членикові. З кожної сторони голови наявні по одному простому (нефасетковому) основному вічку, у примітивних родів можуть бути наявні також і кілька пар додаткових. Гіпостом видовжений, ґула має вигляд довгої вузької білої смужки. Наличник широкий і голий. Верхня губа велика, поперечно-овальної форми.
Передньогруди зі спинної сторони вкриті суцільним щитом — протерґумом, з яскравою помаранчевою смужкою та виїмками на передньому його краї. Терґіти середньо- та задньогрудей розділені між собою Х-подібним швом і вкриті мікроскопічними шипиками.
Ноги розвинуті добре, їх кігтик склеротизований з характерною щетинкою.
Черевце 9-и членикове з черевними ґранульованими мозолями на 1-7 члениках. На мозолях виділяється 2 поздовжні і поперечні боріздки. Епіплеври випуклі з плевральним горбиком. Дихальця овальні, мають кілька крайових камер всередині. У більшості видів на 9-у членику черевця наявні або шип, або гачечки, які допомагають личинці рухатись у, вигризених нею, ходах у зворотному напрямку.
Систематика
ред.Філогенетична молекулярна система
ред.У 2022-му році систему підродини Тонкохвісткові було ревізовано на основі молекулярної філогенії з використання мітохондрієвих (12S rRNA, 16S rRNA, COI) і ядрових генів (18S rRNA, 28S rRNA), довівши парафілію колишньої триби Перев'язцеві[3]. В результаті у складі підродини Тонкохвісткові виокремлюється 13 триб:
- Перев'язцеві — Rhagiini Kirby, 1837
- Encyclopini Le Conte, 1873
- Teledapini Pascoe, 1871
- Ялинцеві — Oxymirini Danilevsky, 2014, nec. Althoff & Danilevsky, 1997
- Sachalinobiini Danilevsky, 2010
- Xylosteini Reitter, 1912
- Дуплянцеві — Rhamnusiini Özdikmen, 2007, nec. Sama, 2009, nec. Althoff & Danilevsky, 1997 (=Enoploderini Althoff & Danilevsky, 1997 (nomen nudum))
- Вузькотільцеві — Stenocorini Thomson, 1861
- Плямокрильцеві — Evodiniini Zamoroka, 2022
- Карпатцеві — Pidoniini Zamoroka, 2022
- Самоцвітцеві — Cariliini Zamoroka, 2022
- Caraphiini Ohbayashi, Lin & Yamasako, 2016
- Тонкохвістцеві — Lepturini Latreille, 1804 (=Desmocerini Blanchard, 1845)
_(3636411046).jpg)
Історичний поділ за морфологією
ред.Морфологічна систематика підродини Тонкохвісткові є проблематичною, оскільки не враховує таких еволюційних явищ як, паралелізми, конвергенцію і гомоплазію, які є частими у сестринських кладах підродини[3].
Система Тонкохвісткових перебуває у стані перманентної ревізії починаючи із ХІХ сторіччя. Kirby розглядав Lepturinae у якості самостійної родини від якої відділив родину Rhagiidae лише для одного роду Rhagium Fabricius, 1775. Mulsant у родині Rhagiidae виділяв дві групи: Vesperaires (Vesperus) і Rhagiaries (Rhagium), а у родині Lepturidae – Toxotaries (Toxotus і Pachyta) та Lepturaires (Leptura, Strangalia, Anoplodera, Grammoptera). Blanchard до Lepturides залічував 5 груп (триб?): Desmocerites, Cometites, Stenoderites, Vesperites і Lepturites[3].
У ХХ столітті утвердилось декілька систем Lepturinae. У Північній Америці Lepturinae поділяли на три триби: Desmocerini, Lepturini і Necydalini. У Північній Азії переважала система із чотирьох триб, включаючи Xylosteini, Stenocorini, Lepturini й Necydalini. У Європі Lepturinae поділяли на чотири триби Vesperini, Necydalini, Rhagiini і Lepturini[3].
Наприкінці ХХ століття Švácha і Danilevsky в межах триби Rhagiini виокремили 6 морфогруп личинок (потенційних триб). Althoff і Danilevsky виокремили із триби Rhagiini 3 додаткові триби: Oxymirini, Enoploderini і Rhamnusiini. Bousquet із колегами поділили Lepturinae на 8 триб: Desmocerini, Encyclopini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Teledapini, Xylosteini. Löbl і Smetana розділили Lepturinae на 7 триб: Encyclopini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Sachalinobiini, Xylosteini. Danilevsky виокремив у палеарктиці 8 триб: Xylosteini, Encyclopini, Oxymirini, Enoploderini, Rhamnusiini, Rhagiini, Sachalinobiini, Lepturini. Ohbayashi et al. описали нову трибу Caraphiini для роду Caraphia Gahan, 1906[3].
Monné & Monné спробували об’єднати усі системи Lepturinae в одну, навівши 9 триб: Xylosteini, Encyclopini, Oxymirini, Rhamnusiini, Rhagiini, Sachalinobiini, Desmocerini, Lepturini. Згодом Danilevsky у підродині Lepturinae розпізнає 10 триб: Caraphiini, Encyclopini, Enoploderini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Sachalinobiini, Teledapini, Xylosteini. Загалом за морфологією було виокремлено 11 триб Тонкохвісткових: Caraphiini, Desmocerini, Encyclopini, Enoploderini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Sachalinobiini, Teledapini, Xylosteini[3].
Історичний поділ підродини Тонкохвісткові на триби:
Incertae sedis У морфологічній системі низка родів мають невизначене становисько
- Centrodera (Rhagiini or Xylosteini?)
- Cortodera - згідно молекулярних даних вміщується у трибі Cariliini[3]
- Grammoptera - згідно молекулярних даних вміщується у трибі Lepturini[3]
- Houzhenzia
- Sachalinobia - згідно молекулярних даних вміщується у трибі Sachalinobiini[3]
- Teledapus (distinct tribe Teledapini?)
Фотогалерея
ред.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturine) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161–170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170
- ↑ Monné, M. L., & Monné, M. A. (2017). General morphology, classification andbiology of Cerambycidae. In: Wang, Q. (Ed.). Cerambycidae of the world: Bi-ology and pest management. CRC Press, Boca Raton – London – New York.
- ↑ а б в г д е ж и к л Zamoroka A.M. (2022) Molecular revision of Rhagiini sensu lato (Coleoptera, Cerambycidae): Paraphyly, intricate evolution and novel taxonomy. Biosystem diversity, 30 (3): 295–309. https://doi.org/10.15421/012232
Література
ред.- Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.