Лео Мол

канадський скульптор і живописець українського походження

Ле́о Мол (англ. Leo Mol; справжнє ім'я Леоні́д Григо́рович Молодожа́нин[7], 2 (15) січня 1915(19150115), місто Полонне, нині Полонський район, Хмельницька область, Україна — 4 липня 2009, Вінніпег, Канада) — канадський скульптор українського походження, живописець. Академік Королівської Канадської Академії мистецтв. З 1948 мешкав у місті Вінніпег, Канада.

Лео Мол
Леонід Молодожанин
англ. Leo Mol Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніЛеонід Григорович Молодожанин
Народився15 січня 1915(1915-01-15) Редагувати інформацію у Вікіданих
Полонне
Помер4 липня 2009(2009-07-04)[1][2][…] (94 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вінніпег, Канада[4][5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба Альцгеймера Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоКанада Канада Україна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняВінніпег, Канада
Діяльністьскульптор, художник, вітражист, mosaicist, митець, візуальний митець Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякискульптор
Alma materПетербурзька академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоКанадська королівська академія мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusПам'ятник Тарасові Шевченку Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайтleomol.com/home.html Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Дитинство та навчання

ред.

Народився в гончарській сім'ї Григорія та Ольги Молодожанинів в м. Полонному. Невдовзі сім'ю було депортовано до Сибіру. Спочатку проживали в селі Мишоловка біля Іркутська, потім переїхали до Красноярська. З одинадцятирічного віку працював удома для батька на гончарському колесі та моделював із глини. В 1929 році родина поселилася в станиці Прохладна Кабардино-Балкарської автономної республіки, згодом — у місті Нальчику. Леонід не забажав навчатися в фабрично-заводському училищі, влаштувався художником-декоратором в палаці культури. Був направлений до Ленінграду на навчання на робфаці, але запізнився на вступні іспити, проте вирішив залишитися в Ленінграді. Спочатку навчався у вечірній мистецькій школі-студії, потім був зарахований до підготовчої школи при Академії мистецтв. За два роки (1933—1934) Леонід закінчив повний курс мистецьких предметів і загальноосвітню програму для 9 і 10 класів[8].

Художні школи

ред.

З 1936 став учнем Матвія Манізера у Ленінградській академії мистецтв, яку закінчив 1941 року. Під час німецької окупації з іншими остарбайтерами Леоніда мали вивезти до Німеччини. За протекцією Ернста Шуле його відправили у майстерню Вільгельма Фраса[de] у Відні. Допомагаючи власникові майстерні, досконаліше вивчив німецьку мову та познайомився з історією світового мистецтва, музики й театру.

Згодом студіював мистецтво в Берлінській академії мистецтв; став асистентом скульптора Фріца Клімша, моделюючи з теракоти та пластиліну. З 1943 вивчав скульптуру в Королівській академії красних мистецтв у Гаазі[nl] (Нідерланди).

Імміграція в Канаду

ред.

Одружився 1943 року в Берліні з Маргарет Шолтес, весною 1945 року подружжя подалося до Амстердама, опісля вони перебували в таборі для біженців у монастирі в Ейндговені.

1949 року переселилися до Вінніпега (Манітоба). Там 1992 року в Ассінібойнському парку було відкрито для публіки «Сад скульптур Лео Мола» (англ. Leo Mol Sculpture Garden): серед вінніпезького парку стоять понад 300 його творів[9].

Твори

ред.

Автор пам'ятників Тарасові Шевченку у Вінніпезі (1961 рік), Вашингтоні (1964), Буенос-Айресі (1971), Санкт-Петербурзі, Оттаві (2011) та Івано-Франківську (2011).[10]. Він також є автором надгробного пам'ятника Іванові Багряному у Новому Ульмі, Німеччина.

29 травня 1988 року у Лондоні місцевою українською громадою з нагоди 1000-ліття хрещення Русі–України встановлений пам'ятник Володимиру Великому роботи скульптора Лео Мола[11].

Серед його скульптурних шедеврів б'юсти:

Нагороди, пам'ять

ред.

1989 року Лео Мола нагородили найвищою державною нагородою Канади — Орденом Канади.

2000 року отримав відзнаку провінції — Орден Манітоби.

У 2001 році Лео Мол був відзначений державною нагородою України — орденом «За заслуги» ІІ ступеня[12].

У 2002 його скульптура «Лісоруби» (англ. Lumberjacks) з'явилась на канадській поштовій марці номіналом 48 центів[13]

Серед інших відзнак Лео Мола: почесні докторати від Вінніпезького, Манітобського та Альбертського університетів.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 100 років з дня народження було відзначене на державному рівні.[14]

Вулиця Лео Мола у місті Полонне Хмельницької області.

Роботи

ред.

Примітки

ред.
  1. а б https://web.archive.org/web/20090709103208/http://www.cbc.ca:80/canada/manitoba/story/2009/07/06/mb-leo-mol-winnipeg.html?
  2. а б http://www.mhs.mb.ca/docs/people/mol_l.shtml
  3. а б http://www.waymarking.com/waymarks/WM72B5_Grizzly_Bear_Cubs_Winnipeg_Manitoba
  4. TwitterX Corp., 2006.
  5. http://www.mhs.mb.ca/docs/people/wpghallfame.shtml
  6. http://www.winnipegfreepress.com/local/accomplished-artist-leo-mol-was-manitobas-best-known-and-most-honoured-sculptor-50117947.html
  7. Суспільне Око. www.facebook.com (eng) . Процитовано 18 січня 2019.
  8. Степовик Дмитро. Скульптор Лео Мол. Життя і творчість. — Київ: Мистецтво, 1995. — с. 10-16
  9. Телесюжет про Лео Мола у програмі «Ранок на Поділлі». Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2014.
  10. В Івано-Франківську відомий канадський скульптор відкрив пам'ятник Шевченку. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
  11. Визволення вірою. До відзначення 1030-річчя хрещення Київської Русі – України : документальна виставка. Центральний державний архів зарубіжної україніки (укр.) . Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  12. Указ Президента України № 639/2001 від 15.08.2001 «Про відзначення державними нагородами України іноземних громадян українського походження». zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  13. Sculptors. Canada postes (англ.) . Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 19 січня 2019.
  14. Політика // Голос України. — 2015. — 18 лютого (№ 29 (6033)). — С. 4.

Джерела

ред.

Посилання

ред.