Леопольдина
«Леопольдина» (нім. Deutsche Akademie der Naturforscher Leopoldina; Deutsche Akademie der Wissenschaften;) — Німецька академія природодослідників «Леопольдина» — заснована фізиком І. Баушем 1652 року як Academia Naturae Curiosorum.[1]
Загальний описРедагувати
1687 імператор Священної Римської імперії Леопольд І-й затвердив Академію природодослідників як Академію Священної Римської імперії, надавши їй своє ім'я (таким чином виникла скорочена назва — «Leopoldina»).
З 1878 року Академія розташована в Галле.
2007 перейменована в «Німецьку Академію Наук».[2]
Обрання академіком Леопольдини — найвища академічна почесть Німеччини (серед членів академії близько 160 лауреатів Нобелівської премії).
Леопольдина має архів і бібліотеку та присуджує премії та нагороди. Всі наукові заходи публікуються в номерах зведених видань «Nova Acta Leopoldina», «Acta Historica Leopoldina» і «Jahrbuch».
НагородиРедагувати
- Cothenius Medal (вперше — у 1792 р.)
- Carus Medal (1896)
- Schleiden Medal (1955)
- Mendel Medal (1965, на честь Грегора Менделя)
- Darwin Badge (один раз в 1959 р. — на честь 100-річчя виходу друком книги Походження видів)
- Leopoldina Prize for Junior Scientists
- Georg Uschmann Prize for History of Science
- Leopoldina Research Prize (2001, спонсор Commerzbank Foundation)
- Thieme Prize of the Leopoldina for Medicine
- Medal of Merit (у особливих випадках)
Склад АкадеміїРедагувати
.jpg)
Загальна кількість — 1000 академіків. Три чверті членів — від німецькомовних країн (Німеччина, Австрія, Швейцарія).
Станом на 2016 рік серед членів академії було 175 лауреатів Нобелівської премії (включаючи померлих)[3].
Найвідоміші академіки Леопольдини:
- Чарльз Дарвін
- Альберт Ейнштейн
- Марія Склодовська-Кюрі
- Гете
- Амедео Авогадро
- Макс Планк
- Енріко Фермі
- Вільгельм Оствальд
- Ернест Резерфорд
- Ґергард Ертль
- Іван Павлов
- Конрад Лоренц
- Ніколас Тінберген
- Теодор Генш
- Ернст Геккель
- Ернст Майр
- Карл Йозеф Еберт
- Бенджамін Раш
Українці у складі ЛеопольдиниРедагувати
Членами Леопольдини були українські вчені Іван Шмальгаузен (1960)[4], Платон Костюк (1966)[5] і Віктор Глушков (1970)[6], а також біологи українського походження Феодосій Добржанський (1960)[7] і Меркурій Гіляров (1973)[8].
Членами академії є український біолог Юрій Глеба (1991)[9], а також українці Марина Родніна (2008)[10] і Станіслав Горб (2011)[11], що розпочали свої наукові кар'єри в Україні, але згодом виїхали до Німеччини.
Цікаво, що з восьми згаданих науковців семеро є випускниками біологічного факультету Київського університету, зокрема четверо — його кафедри зоології.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Werner E. Gerabek: Enzyklopädie Medizingeschichte, S.23 online Google
- ↑ «Die Leopoldina wird zur Deutschen Akademie der Wissenschaften»[недоступне посилання з квітень 2019], Pressemitteilungen der Leopoldina, 16. November 2007
- ↑ Leopoldina | Members with Nobel Prize
- ↑ Leopoldina — Ivan Schmalhausen
- ↑ Leopoldina — Platon G. Kostjuk
- ↑ Leopoldina — Viktor M. Gluškov
- ↑ Leopoldina — Theodosius Dobzhansky
- ↑ Leopoldina — Merkurij S. Ghilarov
- ↑ Leopoldina — Yuri Y. Gleba
- ↑ Leopoldina — Marina V. Rodnina
- ↑ Leopoldina — Stanislav N. Gorb
ЛітератураРедагувати
- Parthier B. Die Leopoldina. Bestand und Wandel der ältesten deutschen Akademie. — Halle : Druck-Zuck, 1994. (нім.)
- Parthier B., D. von Engelhardt (Hrsg.). 350 Jahre Leopoldina. Anspruch und Wirklichkeit. Festschrift der Deutschen Akademie der Naturforscher Leopoldina 1652—2002. — Halle : Druck-Zuck, 2002. (нім.)
- Volker ter Meulen (Hrsg.). Akademie der Naturforscher Leopoldina — Geschichte, Struktur, Aufgaben[недоступне посилання з липень 2019]. — Halle : Druck-Zuck, 2006. (нім.)