Леон Кричинський

(Перенаправлено з Леон Кричиньський)

Леон Найман-Мірза-Кричинський гербу Радван (пол. Leon Najman-Mirza Kryczyński herbu Radwan; нар. 25 вересня 1887(18870925), Вільно, Російська імперія — пом. після 27 вересня 1939, біля селища Вейгерово, Польща) — громадський діяч та історик.

Леон Кричинський
Народився 25 вересня 1887(1887-09-25)[1]
Вільнюс, Російська імперія
Помер листопад 1939 (52 роки)
Велика Пясьниця, Ґміна Пуцьк
·розстріл
Країна  Російська імперія
 Польська Республіка
Діяльність історик, правник, публіцист, бібліограф
Галузь право[2], історія[2], соціальна активність[d][2], публіцистика[2] і бібліографія[2]
Alma mater Імператорський Санкт-Петербурзький університетd
Знання мов польська[2]
Членство Polish Oriental Societyd
Батько Konstanty Kryczyńskid
Брати, сестри Ольгерд Кричиньський
Нагороди
орден Білого Орла золотий хрест Заслуги Order of Ouissam Alaouite Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Silver Laurel of the Polish Academy of Literature‎

Біографія ред.

Народився 25 вересня 1887 року у Вільнюсі (Вільно) в сім'ї генерала Костянтина Кричинського, рідний брат польського громадського діяча Ольгерда Наймана-Мірзи-Кричинського. Походить із роду Кричинських.

Навчався в середніх школах Вільнюса і Смоленська. У 1911 році захистив диплом юриста в університеті Санкт-Петербурга. Під час навчання в університеті, у 1907—1910 рр. він створив об'єднання студентів-мусульман, головною метою якого був збір бібліографічних матеріалів з історії татар Польщі та Литви. На початку 1918 року Леон Найман, разом із групою польсько-литовських татар, попрямував до Криму, для допомоги в становленні незалежної держави кримських татар. Він займав посаду глави канцелярії уряду Кримської Народної Республіки, пізніше працював у Крайовому уряді генерала Сулеймана (Мацея) Сулькевича. Після захоплення Криму військами Денікіна, у 1919 році, Леон Найман відправився в Азербайджан, де служив начальником секретаріату уряду Азербайджанської Демократичної Республіки. Був редактором офіційних документів уряду. У 1920 році повернувся до Вільнюса (Вільно).

У роки 1921—1932 роках працював суддею Вільнюського окружного суду, а в 1932—1935 рр. був заступником голови окружного суду в Гдині. Засновник Асоціації допомоги бідним мусульманам. У 1926 році заснував бібліотеку при культурно-просвітницькому об'єднанні польсько-литовських татар у Вільнюсі. Зібрав колекцію пам'яток писемності татар Литви і Польщі. Леон Найман є автором публікацій з історії татар. Серед них особливо варто виділити такі праці як: «Російська політика в прикордонних районах», «Литовські татари в польській армії в період повстання 1831 року», «Історія мечеті у Вільно». Свої праці він публікував під псевдонімами Арслан-бей і Мурза Найманський. У 1929 році Леон Найман Мірза Кричинський очолив комітет із видання «Гербовника татарських сімей у Польщі» Станіслава Дзядулевіча. У період 1932—1938 був редактором наукового журналу «Rocznik Tatarski». У 1930 році він був обраний членом Польського товариства сходознавства, а в 1932 році Польської краєзнавчої асоціації. На початку 1930-х років здійснив подорож по Марокко й Туреччини.

Нагороджений польським Золотим хрестом Заслуги в 1933 році й Орденом офіцерів зірки Ujsam Alauit Королівства Марокко в 1935 році.

Після окупації Польщі Німеччиною, 27 вересня 1939 року було заарештовано гестапо. Разом з іншими 12 тисячами польських інтелектуалів, був розстріляний у Пясніцком лісі біля селища Вейхерові.

Пам'ять ред.

У польському містечку Вейгерово (Поморське воєводство) на кладовищі Піашніца у квітні 2016 року був відкритий пам'ятник Леону Кричинському. Урочистості були організовані керівництвом воєводства, третьої бригадою Військово-морських сил у Балтійському морі, розташованої в місті Гдиня, а також Центром польських татар, що діє в цій області. Захід пройшов у відповідності з правилами високого військового протоколу. Голова Центру польських татар Єжи Шахуневіч розповів про життєвий шлях Леона Кричинського, його боротьбу за свободу Криму та Азербайджану. Е. Шахуневіч висловив подяку посольству Азербайджану в Польщі за надану підтримку.

На церемонії вшанування пам'яті Л. Кричинського були виконані християнські й мусульманські релігійні обряди. Солдати третьої бригади дали збройовий залп на честь Л. Кричинського. У рамках заходу була представлена ​​видана посольством Азербайджану книга Вілаята Гулієва «Поляки в Азербайджанській Демократичній Республіці». Книга містить цінну історичну інформацію про братів Кричинських.

На пам'ятнику зроблено напис:

  Леон-Найман-Мірза Кричинський (1887—1939). Правознавець, письменник, мандрівник. Активний учасник руху за незалежність Криму і Азербайджану. Основоположник культурного відродження польських татар. Загинув при виконанні обов'язків як татарин, поляк, мусульманин, європеєць, громадянин Республіки Польща. Татари, Піашніца 10.10.2015  

Вибрані твори ред.

  • Bibliografja do historji Tatarów w Polsce za lata 1922—1932, Wilno 1932.
  • Pod słońcem Marokka, Wilno 1934.
  • Sous le soleil du Maroc. Impressions de voyage, Varsovie 1934.
  • (współautor: Stanisław Kryczyński) Tatarzy w Słonimiu, Wrocław 1988.
  • Historia meczetu w Wilnie (próba monografii), red. Musa Czachorowski, Wrocław 2012.

Див. також ред.

Джерела та література ред.

Література ред.

  • Tomasz Tomala, Kryczyński Leon [w:] Słownik historyków polskich, red. M. Prosińska-Jackl, Warszawa 1994, s. 267—268.
  • Bibliografia prac, «Przegląd Islamski» (1937), z. 1/3.
  • Polski Słownik Biograficzny
  • Jan Tyszkiewicz, Dorobek historyczny Leona i Stanisława Kryczyńskich [w:] Środowiska historyczne II Rzeczypospolitej, cz. 2, pod red. Jerzego Maternickiego, Warszawa 1988.
  • Jan Tyszkiewicz, Olgierd, Leon i Stanisław Kryczyńscy, działacze kulturalni i badacze przeszłości Tatarów, «Rocznik Tatarów Polskich» 1 (1993), s. 5-14.
  • Leon Najman Mirza Kryczyński. Lider ruchu społecznego i kulturalnego Tatarów Polskich, red. Selim Chazbijewicz, Gdańsk-Gdynia 1998.

Примітки ред.