Лені Ріфеншталь

німецька кінематографістка і фотограф

Гелене Берта Амалія Ріфеншталь (нім. Helene Bertha Amalie Riefenstahl), знана як Лені Ріфеншталь (нім. Leni Riefenstahl; 22 серпня 1902, Берлін — 8 вересня 2003, Пеккінг, Німеччина) — німецька кінорежисерка, акторка та спортсменка. Своїми ставшими культовими фільмами «Тріумф волі» та «Олімпія» активно сприяла пропаганді націонал-соціалізму. В повоєнний час була звинувачена та викрита у багаторазовому плагіаті, привласненні авторські прав, режисерських ідей, прийомів та вже відзнятих відеоматеріалів режисера-новатора Віллі Цільке[2].

Лені Ріфеншталь
Helene Bertha Amalie "Leni" Riefenstahl
Зображення
Лені Ріфеншталь. Фотопортрет А. Біндера, 1928
Лені Ріфеншталь. Фотопортрет А. Біндера, 1928
Ім'я при народженні Гелена Берта Амалія Ріфеншталь
Дата народження 22 серпня 1902(1902-08-22)
Місце народження Берлін, Німецька імперія
Дата смерті 8 вересня 2003(2003-09-08) (101 рік)
Місце смерті Пеккінг, Німеччина
Поховання
Громадянство  Німеччина[1]
Релігія лютеранство
Професія кінорежисерка, акторка, танцівниця
Кар'єра 1926 — 2003
Нагороди Німецький Олімпійський знак 2-го класу
IMDb ID 0726166
leni-riefenstahl.de
CMNS: Лені Ріфеншталь у Вікісховищі

Життя і творчість ред.

Відома акторка і режисерка мала дружні стосунки з Адольфом Гітлером. За фільми «Тріумф волі» і «Перемогу віри» Ріфеншталь досі звинувачують у прославлянні забороненої після Другої світової війни ідеології націонал-соціалізму. Ці звинувачення вона відкидала.

Завдяки фільму «Блакитне світло» Лені Ріфеншталь стала відомою режисеркою, і на неї звернув увагу Адольф Гітлер. У лютому 1932 року вона була присутня на його виступі в берлінському Палаці спорту. У травні 1932 року Ріфеншталь написала Гітлеру лист, незабаром вони зустрілись. Після цього Ріфеншталь виїжджає до Гренландії на знімання чергового фільму Арнольда Фанка «SOS — айсберг». Робота над стрічкою завершилась наприкінці травня.

У серпні 1933 року Ріфеншталь прийняла пропозицію зняти фільм про п'ятий з'їзд НСДАП в Нюрнберзі. Вона працювала разом із відомими операторами (Зепп Алльгайер, Франц Ваймайр і Вальтер Френц) і сама монтувала фільм. Знімання фільму організувало міністерство пропаганди на чолі з Ґеббельсом. Прем'єра «Перемоги віри» відбулася 1 грудня 1933 року. Проте, в результаті Ночі довгих ножів, фільм практично відразу після прем'єри вийшов із прокату. Причиною цього, серед іншого, стало відносно рівне зображення у фільмі начальника штабу нацистських штурмових загонів Ернста Рема і Адольфа Гітлера, чого, вочевидь, останній не міг допустити.

Можна вважати, що для Ріфеншталь цей фільм став своєрідною «пробою пера» у порівнянні з її пізнішою картиною «Тріумф волі».

У 1936—1938 роках Лені Ріфеншталь зняла і змонтувала фільм «Олімпія», присвячений Олімпійським іграм 1936 року в Берліні. Фільм мав дві частини: «Олімпія. Частина 1: Свято народів», «Олімпія. Частина 2: Свято краси». Його високо оцінено за музику, звукові ефекти, красу гірських пейзажів і сцен світанку, а також за якісний монтаж. Стрічка отримала кілька міжнародних нагород.

1939 року для знімання фільму «Пентезіл'ї» вона заснувала власну кінокомпанію «Leni Riefenstahl Film GmbH». Ріфеншталь працювала над сценарієм і також вела підготовчі роботи до знімань. Проте робота урвалась 1 вересня 1939 року через початок Другої світової війни. Вона сама і співробітники її кінокомпанії вступають до армії як військові кореспонденти, щоб висвітлювати військові дії в Польщі. Жорстокі вбивства солдатами вермахту польських цивільних осіб в місті Конське наводять на неї жах, і вона відмовляється від подальшої роботи. За твердженням самої Ріфеншталь, вона також написала скаргу на дії військових у відповідну інстанцію.

У період з 1949 по 1987 роки відбулося декілька судових процесів з приводу насильницького залучення циган з табору Максглан до знімання у фільмі «Низина» під час нацистської диктатури. У деяких з них Лені Ріфеншталь була звинуваченою. Під час всіх процесів причетність Ріфеншталь до насильницького залучення циган до знімань названа наклепом.

Її остання акторська робота — фільм «Сила образів: Лені Ріфеншталь, або дивне, страшне життя Лені Ріфеншталь», що в 1993 році зняв режисер-документаліст Рей Мюллер. Картина здобула премію «Еммі» і спеціальний приз кінокритиків у Японії. 2001 року президент МОК Хуан Антоніо Самаранч у швейцарській Лозанні нарешті вручив їй Золоту медаль Міжнародного олімпійського комітету за фільм «Олімпія» (хоча медаль і була присуджена її ще в далекому 1938 році, проте отримати її вона довгий час не могла).

2002 року Лені Ріфеншталь святкувала свій столітній ювілей у колі безлічі зірок (серед яких, наприклад, Зігфрід і Рой).

8 вересня 2003 року, за два тижні після свого 101-го дня народження, Лені Ріфеншталь померла у власному будинку в містечку Пекинг, що на Штарнберзькому озері.

Останні фільми Лені Ріфеншталь — «Кораловий рай» і «Мрії про Африку», показані в Україні (прокат почався 4 жовтня 2007 року).

Особисте життя ред.

У 1940 році на зніманнях фільму «Долина» Лені Ріфеншталь познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Петером Якобом (нім. Peter Jacob). Лейтенант альпійських стрільців Якоб перебував в Австрії на відпочинку після поранення і знімався в кіно як каскадер. Згодом він воював на східному фронті (за полярним колом) і в Італії. Ріфеншталь і Якоб одружилися 21 березня 1944 року в Кіцбюелі.

30 березня 1944 року Ріфеншталь востаннє зустрілася з Адольфом Гітлером в його резиденції Берґгоф.

Влітку 1944 року помер її батько, на східному фронті загинув її брат Гайнц (який за доносом був звинувачений в купівлі м'яса на чорному ринку й антивоєнних висловлюваннях, позбавлений звання і відправлений у штрафний батальйон).

Незадовго до кінця війни до неї до Кіцбюеля приїхала мати.

Фільмографія ред.

Режисерські роботи ред.

Акторські роботи ред.

  • 1925: «Wege zu Kraft und Schönheit — Ein Film über moderne Körperkultur» — «Шляхи до сили і красі — фільм про сучасну фізичну культуру»
  • 1926: «Der heilige Berg» — «Священна гора», режисер Арнольд Фанк
  • 1927: «Der große Sprung» — «Великий стрибок», режисер Арнольд Фанк
  • 1928: «Das Schicksal derer von Habsburg» — «Доля Габсбургів», режисер Рудольф Раффе
  • 1929: «Die weiße Hölle vom Piz Palü» — «Біле пекло Піц Палю», режисери Арнольд Фанк і Георг Вільгельм Пабст
  • 1930: «Stürme über dem Montblanc» — «Бурі над Монбланом», режисер Арнольд Фанк
  • 1931: «Der weiße Rausch — neue Wunder des Schneeschuhs» — «Біле божевілля — нове лижне диво», режисер Арнольд Фанк
  • 1932: «Das blaue Licht» — «Блакитне світло»
  • 1933: «SOS Eisberg» — «SOS — айсберг», режисер Арнольд Фанк
  • 1954: «Tiefland» — «Долина»
  • 1993: «Die Macht der Bilder» — «Влада образів», режисер Рей Мюллер
  • 2003: «Leni Riefenstahl — Ein Traum von Afrika» — «Лені Ріфеншталь — мрія про Африку», режисер Рей Мюллер

Нагороди ред.

Державні нагороди ред.

Джерела ред.

  • Angolia, John (1989). For Führer and Fatherland: Political & Civil Awards of the Third Reich, p. 21.

Примітки ред.

  1. Museum of Modern Art online collection
  2. ARTE: Leni Riefenstahl - Das Ende eines Mythos — Dok. Film von Michael Klofts, 2020. (нім.)

Посилання ред.