Відкрити головне меню

Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії

Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії (ЛІФЛІ) — гуманітарний ЗВО університетського типу, що існував у Ленінграді з 1931 по 1937 рік. Був виділений з ЛДУ і врешті решт знову з ним злитий. Його профілем була «підготовка молодших наукових працівників і викладачів вузів у галузі історії, філософії, літератури та лінгвістики».[1]

Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії
?координати:
Міжнародна назва рос. Ленинградский историко-лингвистический институт
Тип навчальний заклад
Засновано 1930

Зміст

ІсторіяРедагувати

В 1930 році на базі виділеного зі складу Ленінградського університету історико-лінгвістичного факультету було утворено Ленінградський державний історико-лінгвістичний інститут (ЛДІЛІ) у складі трьох відділень: історико-літературного, музейно-краєзнавчого та редакційно-видавничого. «Загальнотеоретичний рівень викладання був значно знижений, поступившись місцем ... практицизму. Так, наприклад, інститут готував не літературознавця, а редактора-видавця або книгознавця; не історика, а музейного працівника або краєзнавця; замість лінгвістів-фахівців в галузі конкретних мов — готувались перекладачі тощо».[1]

Постановою колегії Наркомпросу від 4 липня 1932 року інституту було повернуто університетський профіль, термін навчання було збільшено з трьох до чотирьох років (пізніше до п'яти), виведено зі складу музейно-краєзнавче та редакційно-видавниче відділення.

З організацією в 1933 році філософського відділення інститут був перейменований на Ленінградський історико-філософсько-лінгвістичний інститут (ЛІФЛІ). У 1934 році відділення інституту реорганізовані у факультети: лінгвістичний, літературний, історичний, філософський.

Розташовувався на Університетській набережній[ru], будинок 11.

Станом на 1934 рік штат складав 263 людини, в тому числі 8 академіків, 14 членів-кореспондентів Академії наук, 68 професорів.

У 1936-1937 роках філософський та історичний факультети інституту об'єднані з відтвореним (у 1934 році) історичним факультетом[ru] Ленінградського університету, на базі двох інших факультетів ЛІФЛІ утворено філологічний факультет Ленінградського університету.

Чисельність студентів[1]
  • 1931/32 — 635 чол.
  • 1932/33 — 699 чол.
  • 1933/34 — 715 чол.
  • 1934/35 — 926 чол.

Професорсько-викладацький складРедагувати

Історичний факультет: академіки Б. Д. Греков, В. В. Струве[ru], Є. В. Тарле; члени-кореспонденти АН СРСР О. А. Добіаш-Рождественська, В. Й. Равдонікас[ru], С. Г. Томсинський[ru]; професори С. І. Ковальов, М. М. Розенталь, Биковський, І. М. Гревс[ru], Годес, П. П. Щоголєв, О. І. Молок, С. Г. Лозинський[ru], М. А. Корнатовський[ru], Алімов, М. М. Цвібак[ru][2]; доценти Кокін, М. І. Ульянов, В. В. Мавродін, Троцький, Раков, Попов, М. А. Ілюкович.

Лінгвістичний факультет: академіки В. М. Алексєєв, М. С. Державін, С. О. Жебельов, М. Й. Конрад, І. Ю. Крачковський, М. Я. Марр, І. І. Мещанінов[ru], С. П. Обнорський[ru], Й. А. Орбелі[ru], В. Ф. Шишмарьов[ru], Л. В. Щерба, Ф. І. Щербатськой[ru]; члени-кореспонденти АН СРСР О. І. Малеїн[ru], М. М. Поппе[ru], О. А. Фрейман[ru] та інші.

Літературний факультет: академіки М. П. Алексєєв, В. М. Жирмунський[ru], О. С. Орлов[ru], І. І. Толстой[ru]; член-кореспондент АН СРСР М. К. Піксанов[ru]; професори М. К. Азадовський, В. В. Гіппіус[ru], В. О. Десницький[ru], В. Є. Євгеньєв-Максимов[ru], П. М. Медведєв[ru], О. О. Смирнов[ru], А. Г. Фомін, Б. М. Ейхенбаум[ru].

Філософський факультет: професори Тимянський, Кучеров, В. Н. Ральцевич[ru], Широков, Янковський, Вайсберт, Ульріх, Спокойний, А. Айзенберг, І. І. Презент.

ВипускникиРедагувати

ПосиланняРедагувати

См. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати