Вікіпедія

Левідов Михайло Юлійович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Михайло Юлійович Левідов (справжнє прізвище Левіт; 12 (24) лютого 1890(18900224), за іншими даними — 12 (24) лютого 1892(18920224), Баку[1] — 5 травня 1942, Москва) — російський радянський письменник, драматург і журналіст-міжнародник.

Левідов Михайло Юлійович
Ім'я при народженнірос. Левидов Михаил Юльевич
Народився24 лютого 1891(1891-02-24)
Баку
Помер5 травня 1942(1942-05-05) (51 рік)
Москва
Громадянство Російська імперія→СРСР СРСР
Діяльністьжурналіст-міжнародник, письменник, драматург
Alma materХарківський університет
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівросійська
Роки активності1914—1940
Жанрпроза

Життєпис

ред.

У 1907 році закінчив гімназію в Баку, у 1911 році — юридичний факультет Харківського університету.

Друкувався з 1914 року, зокрема в горьковському «Літопису».

З перших днів Жовтневого перевороту працював у радянській пресі. У 1918—1920 роках завідував іноземним відділом РОСТА і відділом друку Народного комісаріату закордонних справ. Як кореспондент неодноразово виїжджав за кордон (Ревель, Лондон, Гаага, Берлін). Був літературним співробітником журналу «Екран».

Виступав як політичний журналіст у газетах «Правда», «Труд», «Робітнича газета», «Ленінградська правда», друкував статті з питань культури, літератури і театру у журналах, викладав літературу в першому інституті журналістики. Співпрацював з авангардистським журналом «ЛЕФ» (Лівий фронт мистецтва). Творець теорії «організованого спрощення культури».

Уславився своєю дотепністю — звідси прізвисько «радянський Бернард Шоу».

У червні 1941 року заарештований[1] «за шпигунство на користь Великої Британії». Розстріляний 5 травня 1942 року, реабілітований посмертно.

Родина

ред.

Твори

ред.
  • Диктатура дрібниць. М.-Пг., Пучина, 1923.
  • Все про Англію (1924).
  • До історії союзної інтервенції в Росію. Том 1. — Л., Прибой, 1925.
  • Промовці Жовтня. Харків, 1925.
  • Найголовніші держави світу (1925).
  • Чия рука? (вбивство Нетте). Гіз, 1926.
  • Погляд на Захід. Вид. Московського т-ва письменників (1927).
  • Прості істини (1927).
  • Стейніц. Ласкер (1936) — в серії ЖВЛ.
  • Подорож до деяких віддалених країн, думки і почуття Джонатана Свіфта, спочатку дослідника, а потім воїна в декількох боях. — М., Радянський письменник, 1939. — 402 с. Перевидання — 1964 року, 1986 року, 2008 року (видавництво Вагріус).
  • Як виникла книга (1940)

П'єси

ред.
  • Змова рівних (1927) — заборонена постановою Політбюро.
  • Людина померла (1929).
  • Аероплан над містом (М., «Радянська література», 1934).
  • Азорські острови (М.-Л., «Мистецтво», 1936).
  • Іменини (1937).
  • Обережна людина (1939).

Фільмографія

ред.

Сценарист:

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Михаил Юльевич Левидов. belousenko.com (рос.). Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
  2. ↑ Інтерв'ю з Тетяною Рибаковою. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  3. ↑ Тетяна Рибакова «Щаслива ти, Таня!». Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 18 червня 2020.

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Левідов_Михайло_Юлійович