Леви-людожери з Цаво
Людожери з Цаво — два леви-людожери, які жили у районі річки Цаво (сучасна Кенія) у 1898 році, під час будівництва Угандійської залізниці.
Історія ред.
У березні 1898 року розпочалося будівництво постійного моста через річку Цаво — ділянки Угандійської залізниці. Будівництвом керував Джон Генрі Паттерсон. Понад дев'ять місяців, з березня по грудень, періодично на робітників нападали два лева-людожера. Чоловіки, намагаючись захиститися від левів, будували навколо наметів огорожі з колючого чагарнику (бома), але вони не допомагали. Через ці напади сотні робітників покинули Цаво, і будівництво було призупинено. 9 грудня 1898 року Паттерсону вдалося застрелити першого лева. 29 грудня був убитий і другий лев.
Обидва лева відрізнялися від інших тим, що не мали гриви, хоча були самцями. Довжина обох левів від кінчика носа до кінчика хвоста становила близько дев'яти футів (близько трьох метрів).
У 1907 році вийшла книга Паттерсона «Людожери з Цаво» (The Man-eaters of Tsavo, російський переклад окремих глав опублікований в альманасі «На суші й на морі», 1962 р.). У 1924 році Паттерсон продав шкури левів Музею природної історії ім. Філда в Чикаго. З левів зробили опудала, які й досі можна побачити в музеї.
Про кількість жертв Паттерсон повідомляв різні відомості. У книзі від 1907 року він писав, що леви убили двадцять вісім робітників-індійців, а кількість убитих африканців невідома. У брошурі, написаній в 1925 році для Музею ім. Філда, він називав іншу кількість убитих — сто тридцять п'ять[1].
У 2007 році представник Національного музею Кенії заявив, що останки левів повинні бути повернуті до Кенії, оскільки це важлива частина кенійської історії[2]. У 2009 році подібну заяву зробив міністр культури і спадщини Кенії Вільям Оле Нтімама[3].
Дослідження ред.
У музеї леви зберігаються під номерами FMNH 23970 і FMNH 23969. У 2009 році група вчених з Музею ім. Філда і Каліфорнійського університету в Санта-Крус досліджувала ізотопний склад кісток і шерсті левів[4]. Вони з'ясували, що перший лев з'їв одинадцять чоловік, а другий — двадцять чотири. Один з авторів дослідження, куратор Музею ім. Філда Брюс Паттерсон (не родич Д. Г. Паттерсона, однофамілець), заявив: «Досить безглузді заяви, які зробив у своїй книзі полковник Паттерсон, можуть бути зараз багато в чому спростовані». У той же час інший автор, ад'юнкт-професор антропології в Каліфорнійському університеті Натаніель Доміні, підкреслив: «Наші докази вказують на число з'їдених людей, але не на кількість убитих»[5].
Можливі причини, за якими леви стали людожерами, такі[6][7] :
- епізоотія чуми великої рогатої худоби, яка зменшила кількість звичайних для левів жертв, що змусило їх шукати нову здобич;
- звичка поїдати трупи людей в районі річки Цаво, через яку проходило безліч караванів з рабами з внутрішніх районів до Індійського океану;
- кремація робітників-індійців, після якої леви доїдали останки;
- проблеми з зубами левів, через які вони не могли полювати на звичайну здобич;
- пошкоджена щелепа першого лева.
У кіно ред.
Книга Паттерсона стала основою для фільмів «Диявол Бвана» (1952), «Убивці з Кіліманджаро» (1959) і «Примара і Темрява» (1996). В останньому фільмі роль Паттерсона зіграв Вел Кілмер, а леви отримали імена — Примара й Темрява.
Примітки ред.
- ↑ The man-eating lions of Tsavo by J. H. Patterson
- ↑ Kenya wants Tsavo man-eaters back [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.]. — BBC News, September 11, 2007
- ↑ Kenya presses US to return ‘man-eaters of Tsavo’ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Daily Nation, April 15, 2009
- ↑ Justin D. Yeakel, Bruce D. Patterson, Kena Fox-Dobbs, Mercedes M. Okumura, Thure E. Cerling, Jonathan W. Moore, Paul L. Kochg and Nathaniel J. Dominya. Cooperation and individuality among man-eating lions [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — PNAS. November 10, 2009, vol. 106, no. 45
- ↑ Jennifer McNulty. Legendary «man-eating» lions of Tsavo likely ate about 35 people--not 135, say scientists [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Julian C. Kerbis Peterhans and Thomas Patrick Gnoske. The Science of ‘Man-Eating’ Among Lions (Panthera leo) With a Reconstruction of the Natural History of the ‘Man-Eaters of Tsavo’. — Journal of East African Natural History. 90(1):1-40. 2001
- ↑ Patterson, B.D. The lions of Tsavo: exploring the legacy of Africa's notorious man-eaters. — McGraw-Hill, New York, 2004
Посилання ред.
- Джон Генрі Паттерсон. Людожери з Цаво
- Людожери з Цаво у Музеї ім. Філда [Архівовано 30 грудня 2010 у Wayback Machine.]