Левада

Лева́да (від грец. λιβάδιον — «вода, водойма, поле, пасовище») — присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.

Васильківський С. І., «Козача левада»

Також слово може позначати:

• ділянку річкової долини, що обсаджена деревами і використовується під сіножать, пасовище та частково під городи.
• обгороджене штучне пасовище для коней площею 2-4 га
• листяний ліс в заплавах річок України, що зазвичай складається з дуба, в'яза, вільхи, тополі, верби
• іригаційний канал чи акведук, притаманний архіпелагу Мадейра.

Леваду використовують при створенні пейзажних парків в Україні та інших країнах.

Левада в українській прозі та поезії

• В леваді пісеньок співають косарі (Л.Боровиковський);
• Раз якось я біжу пізно ввечері по леваді, а місяць уже стояв височенько на небі і в чорній темряві, під деревами, сріблисті плями тремтіли (М.Старицький);
• За зеленою левадою сідало весняне сонечко (Д.Мордовець);
• Корови на левадах Пасуться в холодку (М.Шпак);
• Мені приснились ночі солов'їні, Дівочі співи, пахощі левад (М.Рильський).
• На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади (І.Нечуй-Левицький)
• Знову наснилася левада, і ватру я палив, мов Прометей (Д.Зезюлін - гурт Latexfauna)

Див. також

• Оболонь

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Левада // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

Посилання

• Левада [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 813. — 1000 екз.

Примітки