Відкрити головне меню

Вацлав Юсти́нович Ласто́вский (біл. Вацлаў Устынавіч Ластоўскі; 1883 — 23 січня 1938) — білоруський письменник, громадський і політичний діяч, академік (1928), історик, філолог, директор Білоруського державного музею, глава уряду Білоруської Народної Республіки. Звинувачений у справі «Союзу визволення Білорусі», засуджений до заслання, розстріляний.

Ластовський Вацлав Устинович
біл. Вацлаў Юстынавіч Ластоўскі
Vacłaŭ Łastoŭski.jpg
Народився 8 листопада 1883(1883-11-08)
Колесьники
Помер 23 січня 1938(1938-01-23) (54 роки)
Саратов, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність білоруси
Діяльність публіцист, літературознавець, перекладач, журналіст, письменник, політик, історик
Галузь філологія, прозаїк, історик, філолог[d], перекладач і публіцист
Відомий завдяки філологія
Знання мов білоруська
Заклад Інститут білоруської культури
Членство Belaruskae navukovae tavarystva[d], Національна академія наук Білорусі і Інститут білоруської культури
Партія Білоруська соціалістична громада і Білоруська партія соціалістів-революціонерів
Конфесія католицтво
У шлюбі з Марія Ластаускєне[d]

ЖиттєписРедагувати

Народився у колишньому маєтку Колесників (Глибоцький район).

Був активістом Білоруської соціалістичної громади, редакційним секретарем газети «Наша Ніва» (з 1909), входив до складу керівництва партії «Хрысціянская злучнасць», був головою Кабінету Міністрів БНР.

Ластовський виступав проти радянської влади та польської окупації за незалежну й цілісну Білорусь. На початку 1920-их років він відвідав низку країн Західної Європи, де агітував за ідею незалежності Білорусі. З квітня 1927 року працював директором Білоруського державного музею, завідувачем кафедрою етнографії при Інституті білоруської культури, секретарем Білоруської академії наук. Досліджував стародавню білоруську історію, літературу й походження назви Білорусь. Автор історичних літературних творів, оповідань, спогадів і статей про відомих діячів білоруського національного відродження. Перекладав білоруською мовою твори класиків російської, англійської, польської та данської літератури.

21 липня 1930 разом з іншими видатними діячами науки й культури Білорусі заарештований Томським ГПУ[1]у справі так званого «Союзу визволення Білорусі».

6 грудня 1930 постановою РНК БРСР позбавлений звання академіка (відновлено в 1990). 10 квітня 1931 засуджений до заслання на 5 років за межі БРСР до Саратова, де працював завідувачем відділу рідкісної книги й рукописів бібліотеки Саратовського університету. На початку 1938 року повторно заарештований в Саратові й 23 січня розстріляний.

Реабілітований у 1958 та 1988.

ПриміткиРедагувати

  1. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.9: Кулібін - Малаіта / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 9. — 560 с. — 10 000 прим. — ISBN 985-11-0155-9 (т. 9).

ЛітератураРедагувати

  • Білорусь: Енциклопедичний довідник = Беларусь: Энцыклапедычны даведнік / Рэдкал.: Б.І. Сачанка і інш. — Мн. : БелЭн, 1995. — 800 с. — 5 000 прим. — ISBN 985-11-0026-9. ((біл.))

ПосиланняРедагувати