Відкрити головне меню

Лампа́дасер.-грец. λαμπάδα, від λαμπάς — «світильник, смолоскип»)[1] — світильник, що використовується в християнському богослужінні. Перші лампади використовувалися християнами для освітлення темних печер, в яких вони, побоюючись переслідування, здійснювали богослужіння. Надалі лампади стали важливою деталлю святкового і багатого оздоблення християнського храму.

Прообразом для християнської лампади послужила поширена в античному світі звичайна олійна лампа, що використовувалась не тільки в побуті, але і в релігійних цілях, що нарешті і перейняли християни.

У широкому сенсі «лампада» — це наповнений олією світильник, засвічуваний перед іконами або нагорі великих стаціонарних свічників. Символічне значення лампади — вічний вогонь віри в Христа, що розганяє темряву зла і зневіри.

У вузькому сенсі, лампада — великий переносний свічник, що виноситься дияконом або священиком під час малого і великого входів літургії, а також використовуваний при архієрейської служби. У православних богослужбових книгах, слово «лампада» вживається саме в цьому сенсі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

ДжерелаРедагувати