Лакшмі Сахгал (трансліт. Lakshmi Sahgal або Sehgal, до шлюбу Свамінатхан, трансл. Swaminathan, також відома як капітан Лакшмі, малая. ലക്ഷമി സൈഗാള്‍, там. லக்ஷ்மி சேகள்; 24 жовтня 1914, Мадрас23 липня 2012) — активістка індійського руху за незалежність, політикиня лівих поглядів, лікарка та феміністка. В Другу світову воювала в Бірмі на боці Японії в капітанському званні в лавах так званої «Індійської національної армії» Субхаш Чандра Бос. Потім займала посаду міністерки у справах жінок упрояпонському «уряді» Індії. Після війни — активістка Комуністичної партії Індії (марксистської), депутатка верхньої палати індійського парламенту.

Лакшмі Сахгал
Lakshmi Sahgal.jpg
Народилася 24 жовтня 1914(1914-10-24)
Ченнаї, Британська Індія, Британська імперія
Померла 23 липня 2012(2012-07-23)[1] (97 років)
Канпур, Уттар-Прадеш, Індія
·зупинка серця
Країна Flag of India.svg Індія[2]
Flag of Imperial India.svg Британська Індія
Flag of India.svg Домініон Індія
Діяльність політична діячка, лікарка, гінекологиня, офіцерка, революціонерка
Alma mater Madras Medical Colleged і Queen Mary's Colleged
Знання мов малаялам, англійська і гінді
Партія Комуністична партія Індії
Конфесія атеїзм
Батько Subbarama Swaminathand
Мати Ammu Swaminathand
Брати, сестри Mrinalini Sarabhaid і Govind Swaminadhand
У шлюбі з Prem Sahgald
Діти Subhashini Alid
Нагороди
Падма Вібхушан
Лакшмі Сахгал (зліва внизу) в 2005 році з членом політбюро ЦК КПІ (марксистської) Сітарамом Єчурі на прес-конференції.

ЖиттєписРедагувати

Народилася 24 жовтня 1914 року в Ченнаї в сім'ї відомого фахівця з кримінального права, таміла С. Свамінатхана, який працював у Верховному суді Мадраса, та соціальної працівниці А. В. Аммукутті, знаної правозахисниці свого часу родом з відомої родини Ваддакатху.

Під впливом поглядів матері почала вивчати медицину, щоб допомагати бідним. Здобула магістерський ступінь з медицини в Мадраському коледжі в 1938 році. Через рік отримала диплом з акушерства та гінекології.

У 1940 році вирушила до Сінгапуру, де заснувала клініку для бідних, в першу чергу, мігранток-робітниць з Індії. Незабаром стала однією з найбільш відомих і багатих гінекологинь міста. У той же час, відігравала активну роль у Лізі за незалежність Індії[en].

За словами однієї з доньок Сахгал Субхашині Алі[en], індійської політикині й активістки профспілкового руху (яка дотримується тих же поглядів і входить в ту ж партію), Лакшмі Сахгал була атеїсткою.[3]

Збройна боротьба на боці ЯпоніїРедагувати

У 1942 році, коли англійські війська здали Сінгапур японцям, Лакшмі Сахгал витратила чимало зусиль на допомогу військовополоненим, пораненим під час бойових дій, серед котрих вела агітацію за незалежність Індії (пізніше частина полонених вступила до прояпонської «Індійської національної армії»).

2 липня 1943 року до Сінгапуру прибув Субхас Чандра Бос (борець за незалежність Індії, колишній соратник Ганді та Неру), що став на шлях співпраці з гітлерівцями. Через кілька днів у публічному виступі Бос оголосив про формування «жіночого полку» для боротьби за незалежність Індії на боці Японії. Лакшмі Сахгал вступила в дане об'єднання, яке не мало аналогів в Азії. Також вона була призначена міністеркою у справах жінок колабораціоністського уряду «Азад Хінд».

Була взята в полон англійцями в Бірмі і доставлена в Індію 4 березня 1946 року, де її зустріли як героїню. Побоюючись масових заворушень, англійці були змушені випустити Сахгал з ув'язнення.

Після війниРедагувати

Незабаром після звільнення з ув'язнення, у березні 1947 року в Лахорі одружилася з колишнім полковником «Індійської національної армії» Премом Кумаром Сахгала, у шлюбі з яким народила двох доньок — Субхашіні Алі та Анісу Пурі (Anisa Puri). Після укладення шлюбу оселилися в Канпурі, де продовжила займатися основною лікарською професією. На цій посаді їй довелося вирішувати проблеми біженок, велика кількість яких з'явилася після розділу Індії на власне Індію та Пакистан.

Політичний активізмРедагувати

У 1971 році вступила до Комуністичної партії Індії (марксистської) КПІ(М), яка в роки Другої світової була противницею «Індійської національної армії» та її керівництва. Лакшмі Сахгал стала депутаткою верхньої палати індійського парламенту. Під час війни за незалежність Бангладеш вона організувала табори для біженців і пунктів медичної допомоги в Калькутті. У 2002 році була висунута кандидаткою від блоку лівих партій на президентських виборах Індії (її єдиним опонентом був Абдул Калам, обраний президентом).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Capt Lakshmi Sehgal, chief of INA women’s regt, is dead
  2. LIBRIS — 2012.
  3. «Є релігії, які мають дуже жорсткі правила, а є релігії без подібних правил. Релігія — то, що особисто у мене не викликає інтересу. Я завжди була атеїсткою. Мої батьки були атеїстами. Мене не хвилює, якщо хтось релігійний. Для мене проблема полягає в тому, що релігія використовується для просування зовсім інших речей». The Rediff Interview/ Subhasini Ali [Архівовано 6 січня 2018 у Wayback Machine.], 8 August 2001 (accessed 21 April 2008).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати