Ладзаро Спалланцані
італ. Lazzaro Spallanzani
Народився12 січня 1729(1729-01-12)
Скандіано, Провінція Реджо-Емілія, Емілія-Романья[1]
Помер11 лютого 1799(1799-02-11) (70 років)
Павія, Цизальпійська республіка[2][1]
Діяльністьфізик, натураліст, викладач університету, ентомолог, ботанік
Alma materУніверситет в Болоньї
Галузьбіологія
ЗакладПавійський університет
University of Modena and Reggio Emiliad
Посададиректор музеюd
ВчителіLorenzo Mascheronid і Лаура Бассі
Відомі учніEleonora Fonseca Pimenteld[3]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Прусська академія наук
Леопольдина
Національна академія наук Італіїd
Туринська академія наук[1]
Брати, сестриMarianna Spallanzanid

Ладзаро Спалланцані (італ. Lazzaro Spallanzani) (1729-1799) — італійський природодослідник.

Відомий працями з біології. Вперше експериментально довів неможливість самодовільного зародження мікроскопічних організмів (незалежно від нього це зробив Тереховський М. М.). Вивчав також регенерацію у земноводних, кровообіг, дихання, травлення та інше.

Навчався в Болоньї, природничі науки вивчив у Реджіо, Павії та Модені. В молодості підробляв репетитором, зокрема давав уроки молодій Леонор і Фонсека Піментель Чавес. Після подорожі, здійсненої ним Швейцарією, Туреччиною, Корфом і Кіпром, він описав найбільш видатні особливості цих місцевостей в природничо-геологічному контексті.

Примітки

ред.

Література

ред.

Інтернет-ресурси

ред.