Вікіпедія

Ілюмжинов Кірсан Миколайович

російський журналіст
(Перенаправлено з Кірсан Ілюмжинов)

Кірса́н Микола́йович Ілюмжи́нов (калм. Үлүмҗин Кирсан, нар. 5 квітня 1962, Еліста, Калмицька АРСР, СРСР)  — російський державний діяч, перший і єдиний президент Республіки Калмикія (1993—2005), перший голова Республіки Калмикія (2005—2010), підприємець. Президент ФІДЕ (1995—2018).

Кірсан Миколайович Ілюмжинов
Үлүмҗин Кирсан
Народився 5 квітня 1962(1962-04-05) (62 роки)
Еліста, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність політика, бізнес
Alma mater МДІМВ
Знання мов російська, японська[1], монгольська[2], калмицька[2], корейська і мандаринська
Членство Рада Федерації
Посада член Ради Федерації[d] і голова Республіки Калмикіяd
Партія КПРС (1983—1991); Єдина Росія (з 2004)
Конфесія буддизм
Батько Микола Доржинович Ілюмжинов
Мати Рімма Олексіївна Ілюмжинова
У шлюбі з Данара Давашкіна
Діти син Давид
Нагороди
IMDb ID 3872242

Біографія ред.

  • 1977 — у 15 років очолив дорослу збірну Калмикії з шахів.
  • 1979 — закінчив із золотою медаллю елістинську школу № 3. Після школи 1 рік працював слюсарем-зварником на заводі «Звезда». Після цього 2 роки служив у Радянській Армії у Північно-Кавказькому військовому окрузі (закінчив службу старшим сержантом), був членом збірної цього округу з шахів.
  • 1982—1989 — навчався у Московському Державному інституті міжнародних відносин (МДІМВ). У 1988 році за донесенням однокурсників був виключеним з інституту та з партії «за розпивання спиртних напоїв у громадському місці». Після листів К. Ілюмжинова на 19-ту партійну конференцію на ім'я М. С. Горбачова, голові КДБ СРСР і міністру закордонних справ Шеварнадзе, і піврокового розслідування — був відновленим в інституті і у партії.[3].
  • 18 березня 1990 — обраний народним депутатом РРФСР від Маницького територіального округу № 821 (Калмикія). 
  • З 18 жовтня по 12 грудня 1991 — член Ради Республік Верховної Ради СРСР[4].
  • 1992 — заснував разом з Євгенієм Додолевим газету «Новый Взгляд».[5]
  • 1993 — президент Російської палати підприємців.
  • 1 квітня 1993 року — обраний президентом Республіки Калмикія.
  • З грудня 1993 року — член Ради Федерації (першого скликання) Федеральних Зборів Російської Федерації. З 1996 року — член Ради Федерації другого скликання по посаді.
  • 1995 — знову достроково переобраний на пост Президента Республіки Калмикія на 7 років, до 2002 року.
  • У листопаді 1995 був обраний президентом ФІДЕ.[6]
  • У листопаді 1998 у зв'язку з неотриманням коштів з Федерального бюджету зробив низку заяв, які були розцінені як припущення про можливий вихід Калмикії зі складу Російської Федерації.[7] У відповідь на це Генеральна прокуратура РФ почала перевірку по факту висловлювань.
  • 29 грудня 2000 року став президентом футбольного клубу «Уралан» з Елісти
  • 27 жовтня 2002 року переміг у другому турі президентських виборів у Калмикії.
  • 24 жовтня 2005 року президентом РФ В. В. Путіном призначений головою Республіки Калмикія терміном на 5 років.[8]
  • 2 червня 2006 року був перевибраним президентом ФІДЕ.[9]
  • 6 вересня 2010 року заявив, що не збирається претендувати на п'ятий термін перебування на посту голови республіки.[10] Його повноваження вийшли 24 жовтня 2010 року.[11] Президент РФ Медведєв на пост голови Калмикії запропонував кандидатуру Олексія Орлова, постійного представника Республіки Калмикія при президенті РФ і першого замісника голови правління республіки[12], яку затвердив Народний Хурал Калмикії[13]. Таким чином Олексій Орлов замінив Ілюмжинова на пості голови республіки.
  • 29 вересня 2010 року його перевибрали президентом ФІДЕ. Окрім Ілюмжинова на цей пост претендував дванадцятий чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов. За Ілюмжинова було віддано 95 голосів, за Карпова — 55[14]. 12 липня 2010 року Карповим був поданий позов проти Ілюмжинова у Міжнародний спортивний арбітражний суд у зв'язку з процедурою висунення його кандидатури[15], однак 27 вересня позов було відхилено[16].
  • 12 червня 2011 року зустрівся у Триполі з Каддафі, зіграв з ним у шахи і домовився про проведення шахового турніру. Каддафі вкотре підтвердив, що не піде, а постів ніяких і не займав[17][18].
  • 19 вересня 2011 року за рішенням вищих ієрархів Амарапура механікаі Шрі-Ланки став хранителем мощей засновника Буддизму Будди Шак'ямуні. Мощі були передані Ілюмжиновим на зберігання у Центральний буддистський храм Калмикії[19].

Факти ред.

  • На честь Ілюмжинова названо астероїд (5570) Кірсан[20].
  • Багаторазово заявляв про свій контакт з прибульцями, що відбувся 18 вересня 1997 року[21][22][23].
  • Ілюмжинов признався, що його син навчається у звичайному ВНЗ на географа і заробляє гроші перекладами.
  • Проходив по справі журналістки Лариси Юдіної, знайденої убитою 8 червня 1998 року.
  • Неодноразово згадується у літературному серіалі «Етногенез»[ru]
  • На початку 1990-х років пропонував свій проект федеративного устрою Росії, при якому країна складалась би з 22 суб'єктів федерації (республік) — 21 сьогодні існуюча республіка і 22, так звана «Російська республіка», що об'єднала б усі існуючі області, краї, автономні округи і автономну область.[24]
  • У день 50-річчя Кірсана Ілюмжинова його іменем була названа площа у Сіті-Чес.
  • Будучи членом Верховної Ради СРСР, купив шахову корону у чемпіона світу Гаррі Каспарова[25].
  • Знімався у ролі самого себе у телесеріалі «Вангелия» (2013).

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Перший канал — 1995.
  2. ↑ а б https://lenta.ru/lib/14161210/
  3. ↑ Интервью К. Илюмжинова «Эху Москвы» 08.03.2007. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 24 листопада 2015.
  4. ↑ Постановление Верховного Совета РСФСР от 18.10.1991 № 1765-I. Архів оригіналу за 24.12.2013. Процитовано 24.11.2015.
  5. ↑ Лис золотоцветного лотоса
  6. ↑ FIDE President Kirsan Ilyumzhinov. Архів оригіналу за 27 вересня 2010. Процитовано 24 листопада 2015.
  7. ↑ Альманах «Школа Целостного Анализа». Выпуск 5 (1999). Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 24 листопада 2015.
  8. ↑ Справка на сайте Совета Федерации[недоступне посилання з лютого 2019]
  9. ↑ Kirsan Reelected by Wide Margin, 96 vs. 54. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 24 листопада 2015.
  10. ↑ Илюмжинов в октябре уходит с поста президента Калмыкии. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 24 листопада 2015.
  11. ↑ .Медведев предложил кандидатуру Алексея Орлова на пост главы Калмыкии [Архівовано 24 вересня 2010 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Новое лицо старого курса[недоступне посилання з лютого 2019]
  13. ↑ Депутаты утвердили кандидатуру Орлова на пост главы Калмыкии. Архів оригіналу за 1 жовтня 2010. Процитовано 24 листопада 2015.
  14. ↑ Кирсан Илюмжинов переизбран президентом ФИДЕ [Архівовано 3 жовтня 2010 у Wayback Machine.] — РИА Новости, 29.09.2010.
  15. ↑ Анатолий Карпов подал на Кирсана Илюмжинова в спортивный суд [Архівовано 15 вересня 2010 у Wayback Machine.] — Лента.ру, 12.07.2010
  16. ↑ Кирсану Илюмжинову разрешили баллотироваться на новый срок [Архівовано 29 вересня 2010 у Wayback Machine.] — Лента.ру, 27.09.2010.
  17. ↑ Кирсан Илюмжинов встретился в Триполи с Муаммаром Каддафи. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 24 листопада 2015.
  18. ↑ Кирсан Илюмжинов сыграл с Каддафи в шахматы и передал, что Москва считает его нелегитимным. Архів оригіналу за 17 червня 2011. Процитовано 24 листопада 2015.
  19. ↑ В Калмыкию из Шри-Ланки прибыли мощи Будды [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] — Российская Газета, 21.11.2011.
  20. ↑ Lutz D. Schmadel. Архівована копія. — ISBN 3-540-00238-3. Архівовано з джерела 14 березня 2014
  21. ↑ [[https://web.archive.org/web/20100419142250/http://archive.svoboda.org/programs/FTF/2001/FTF.072201.asp Архівовано 19 квітня 2010 у Wayback Machine.] [ Радио Свобода: Наши гости: Лицом к лицу ]]
  22. ↑ КИРСАН ИЛЮМЖИНОВ: «18 сентября 1997 года меня на свой корабль забрали инопланетяне. К сожалению, сыграть с ними партию в шахматы я так и не успел» — Еженедельник «СОБЫТИЯ И ЛЮДИ». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
  23. ↑ Первый канал. Телепроект Познер. Кирсан Илюмжинов. Архів оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 24 листопада 2015.
  24. ↑ Филиппов А. В. Новейшая история России. 1945—2006 гг. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 24 листопада 2015.
  25. ↑ Журнал «Мужской характер». Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ілюмжинов_Кірсан_Миколайович&oldid=37845164