Кінематограф Мадагаскару

Кінематограф Мадагаскару — індустрія виробництва, розповсюдження, зберігання та демонстрування художніх і документальних фільмів на території Мадагаскару. Цілком оригінальні мадагаскарські фільми відсутні, усі фільми зняті за підтримки закордону. Країна ніколи не знімали власним коштом власне кіно і була лише майданчиком, або співпрацювала у виробництві фільмів.

Історія ред.

Поява перших малагасійскіх фільмів (1937—1960) ред.

Вперше кінематограф був представлений в 1896 році французькими колонізаторами в єдиному кінотеатрі країни в Антананаріву. У наступні роки відкрилися інші «кімнати з екранами», дистрибуцією займалися італійські підприємці, а до 1930 року кіно стало доступно в багатьох районах країни. У 1937 році режисер Філіп Раберудзу зняв документальний фільм «Мучениця Расалама» (малаг. Rasalama Maritiora), що вважається першим національним фільмом і розповідає про протестантську мученицю.

У 1950-ті роки з'явилися перші художні фільми: «Ітуерам-булафуці» (малаг. Itoeram-bolafotsy), «Бігорн, капрал Франції» (фр. La Bigorne) спільно з Францією.

Розповсюдження іноземних фільмів (1960—1975) ред.

З набуттям незалежності в 1960 році, кіно Мадагаскару перебувало під впливом материкової Африки. У результаті політичних змін в 1972 році на Мадагаскарі показували радянське і східноєвропейське кіно, а також італійські спагеті-вестерни. До того ж в 1975 році всі кінотеатри були націоналізовані. Протягом цього періоду з'явилися такі значущі фільми як «Аварія» (фр. L'Accident, 1972) режисера Бенуа Рамампі (малаг. Benoit Ramampy), «Повернення» (1973) режисера Ігнасіо Рандрасана Сулу (малаг. Ignace Randrasana Solo) і «На розсуд» (малаг. Asakasaka) режисера Жюстіна лімба Махараву (малаг. Justin Limby Maharavo).

Розвиток національного кінематографа (1975—2000) ред.

Незважаючи на те, що всі кінотеатри закрилися до 1980 року, фільм «Хвилювання» (малаг. Tabataba, 1988) режисера Раймона Радзаунарівелу (фр. Raymond Rajaonarivelo) був представлений на фестивалі в Карфагені і Каннах.

Від повного державного контролю кінематограф позбувся в 1990 році.

Більшу частину ко-продукції досі складають фільми про флору і фауну острова. Культура і міфологія Мадагаскару відображена в спільному з Францією фільмі — «Оповідання з Мадагаскару» (малаг. Angano... Angano..., 1989).

Найбільш значним режисером ігрового кіно є Раймон Радзаунарівелу, який зміг представити ще один свій фільм «Коли зірки зустрічають море» (фр. Quand les étoiles rencontrent la mer) на фестивалі в Каннах.

Пожвавлення (2000-ті) ред.

У 2000 відзначається пожвавлення малагасийского кінематографа, допомогу якому надає держава. За прикладом французького Національного Центру Кінематографії (CNC) створюється Фонд підтримки малагасийского кінематографа (Le fonds de soutien malgache au développement cinématographique national).

У країні проходять перші кінофестивалі: у 2000 році — фестиваль документального кіно, в 2006-му — шостий Міжнародний Фестиваль острівного фільму. Успіхом користувалися стрічки: «Дороги життя» (Vakivakim-piainana, 2006) і «Пірати» (Piraty) режисерів Ж. Разафіндракуту і М. Разафімандімбі.

Мадагаскарські фільми за роками ред.

1937 ред.

1988 ред.

1996 ред.

2004 ред.

2005 ред.

2007 ред.

2008 ред.

2010 ред.

2012 ред.

2013 ред.

2014 ред.

Див. також ред.

Посилання ред.