Відкрити головне меню

Малагасі́йська мо́ва (малаг. malagasy) — мова австронезійської мовної родини, рідна для малагасійців, що становлять більшість населення Мадагаскару (понад 20 млн). На Мадагаскарі малагасійська мова офіційна нарівні з французькою.

Малагасійська мова
Fiteny malagasy
Поширена в Мадагаскар Мадагаскар
Носії 18 млн.
Писемність латиниця
Класифікація

Австронезійські мови

Малайсько-полінезійські мови
мови баріто
Офіційний статус
Офіційна Мадагаскар Мадагаскар
Коди мови
ISO 639-1 mg
ISO 639-2 mlg
ISO 639-3 mlg

Історія та сучасністьРедагувати

Попри те, що Мадагаскар географічно лежить неподалік від Африки, мова його мешканців споріднена не з африканськими мовами, а з малайсько-полінезійськими мовами, поширеними на островах Індонезії та Тихого океану. Уважають, що саме мешканців цих островів перші заселили Мадагаскар. Базова лексика малагасійської близька до лексики населення острова Борнео. Наявний також лексичний вплив арабської та кісуахілі, завдяки торговим контактам з цими народами.

Найдавніші писемні пам'ятки датують XVI ст. (виконані арабським алфавітом).

Малагасійська використовує латиницю з 21 літери. Деякі звуки передаються диграфами. У стандартному правописі діакритичних знаків нема, але вони зустрічаються в старіших текстах.

Порядок слів у реченні: VOS (присудок — додаток — підмет).

ФонетикаРедагувати

Наголос, як правило, падає на передостанній склад. Слова можуть закінчуватися тільки на голосні a, o, y. У малагасійської нема збігу приголосних (хіба що одна з них сонант — [w], [l], [m], [n], [r]), тому в словах іноземного походження між приголосними вставляють голосні: lakilasy — «клас», dokotera — «доктор». Якщо запозичене слово закінчується на приголосну, додається голосна наприкінці слова: boky — «книга», pensily — «олівець».

ГолосніРедагувати

Виділяють лише шість голосних звуків, із них чотири основні, характерні для малагасійської мови:

  • [i] (літера i, або y в кінці слова)
  • [u] (o)
  • [e] (e)
  • [a] (a)

Фонема [o] трапляється лише в запозиченнях і словах іноземного походження (loranjy [l'orandzi] — «апельсин»). Щоб підкреслити те, що букву «o» треба читати як [o], використовують діакритичне ô (наприклад, pôlisy — «поліцейський»).

Голосний середнього ряду [ə] трапляється в кінці слів як позиційний варіант [u] і [a]: roa ['ruə] — «два», asa ['asʲə] — «робота».

ПриголосніРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Аракин В. Д. Мальгашский язык. — М.: Издательство восточной литературы, 1963. — 64 с. — (Языки зарубежного Востока и Африки).
  • G. W. Parker: A concise grammar of the Malagasy language. Trübner, London 1883.
  • Joseph Biddulph: An introduction to Malagasy. Biddulph, Pontypridd (Wales) 1997.
  • Janie Rasoloson: Lehrbuch der madagassischen Sprache: mit Übungen und Lösungen. Buske, Hamburg 1997.
  • Іжик М. Мадагаскар та Індонезія: мовна стежка між родичами / М. Іжик. – К., 2010.
  • Noël J. Gueunier, Initiation au malgache, Université de Strasbourg, 2011.

ПосиланняРедагувати